має загальне значення. Навіть якщо зобов’язання котроїсь із сторін но- сить разовий характер і припиняється фактично з його виконанням, нор- мативність останнього проявляється в тому, що протягом терміну чин- ності колективного договору інша сторона може контролювати вико- нання цього зобов’язання. Щодо зобов’язань, які сторони беруть на себе виконувати протягом всього терміну чинності колективного договору (наприклад, зобов’язання роботодавця за рахунок своїх коштів забезпе- чувати доставку працівників до місця роботи з віддалених районів міста), то нормативність їх не викликає сумнівів.

І, нарешті, нормативні умови колективного договору. Сама їх на- зва говорить про те, що це такі умови, в яких сторони на рівні підприєм- ства встановлюють умови праці. Це можуть бути умови, що виплива- ють з конкретизації окремих положень і статей Кодексу законів про працю, наприклад, частина друга ст. 104 про умови виплати міжрозряд- ної різниці робітників-відрядників при виконанні робіт різної кваліфікації. Разом з тим, в колективному договорі можуть бути встановлені норми, які надають працівникам додаткові, порівняно з централізованим зако- нодавством, пільги і переваги (скорочений робочий час, додаткові оп- лачувані відпустки тощо). В усіх випадках при встановленні в колектив- ному договорі таких норм важливо, щоб визначені ними умови не по- гіршували права найманих працівників порівняно з тими, що їм гаранто-

вані централізованим законодавством.

Увага! ^ огляду на наведене вище,

колективний договір можна розглядати як

локально-правовий договір, що містить норми, обов’язкові до

виконання су б ’єктами трудових та тісно пов ’язаних з

ними відносин на рівні підприємства.

Нарешті, колективний договір є різновидом угод. Але на відміну від цивільно-правових угод (господарських), предметом яких виступають майно і майнові блага, колективний договір своєю метою визначає ре­гулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин. Це специфічний вид угоди з чітко визначеними законом сторонами, спе­ціальним порядком його укладення, вирішення розбіжностей і з особли­вим юридичним значенням.

З’ясувавши основні положення науки трудового права з приводу ко­лективного договору та виходячи зі ст. 1 Закону України «Про колек­тивні договори і угоди», можемо сформулювати його визначення: ко­лективний договір - це локальний нормативно-правовий договір

52

Тема 4.

між роботодавцем і найманими працівниками, за допомогою яко­го забезпечується регулювання виробничих, трудових і соціально- економічних відносин та узгодження інтересів працівників і робо­тодавців.

2. Сторони колективного договору та сфера його укладення

У ст.12 КЗпП «Сторони колективного договору» визначається, що «колективний договір укладається між власником або уповно­важеним нгш органом (особою), з однієї сторони, і профспілкови­ми організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони».

Отже, однією стороною колективного договору виступає роботода­вець. Це чітко видно з цитованої статті. З другою стороною дещо склад­ніше. Буквально можна зробити висновок, що другою стороною колек­тивного договору виступають профспілкові організації. І, дійсно, це так, адже саме профспілки за своєю соціальною сутністю покликані пред­ставляти інтереси найманих працівників. Якщо на підприємстві проф­спілки відсутні, то інтереси найманих працівників представлятимуть обрані на загальних зборах цих працівників уповноважені органи, які й будуть стороною колективного договору.

Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька профспілкових організацій, то вони повинні на засадах пропорцій­ного представництва (згідно з кількістю членів кожної профспілко­вої організації) утворити об’єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна профспілко­ва організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов’я­зань за колективним договором та відповідальності за їх невико­нання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об’єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колек­тивного договору (ст. 12 КЗпП України).

Якщо за радянських часів колективні договори могли укладатися тільки на підприємствах певних галузей, які були визначені в спеціальному переліку, що затверджувався в централізованому порядку, то тепер сфера

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР

53