Тема 7.

компенсація витрат, що пов’язані з відрядженням (ст. 121);

компенсація за зношування інструментів, які належать працівнику (ст. 125);

компенсації при переїзді на роботу до іншої місцевості (ст. 126).

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розі ю- рядженням керівника підприємства на певний строк до іншої місцевості для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посади) і середній заробіток або посадовий оклад з урахуванням доплат і надба­вок за час відрядження, в тому числі і за час перебування у дорозі.

Працівнику відшкодовуються витрати з найму житлового приміщення та проїзду до місця відрядження і назад до місця постійної роботи, а також виплачується добові за встановленими нормами.

Компенсація за зношування інструментів виплачується працівникам, які використовують свої інструменти для виконання трудових обов'язків.

Розмір компенсації за зношування інструментів встановлюється за угодою сторін в трудовому договорі, або в колективному договорі п ро- порційно до ступеня амортизації цих інструментів.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про гарантії і ком­пенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» від 2 березня 1998 р., працівникові виплачуються:

вартість проїзду працівника і членів його сім ї у порядку і розмірах, передбачених для службових відряджень. Вказані вип­лати не проводяться, коли роботодавець надає для цього відповідні засоби пересування;

витрати на перевезення майна залізничним, водним і автомо­більним транспортом вагою до 500 кг самого працівника і до 150 кг на кожного члена сім'ї, який переїжджає;

добові працівнику за кожний день перебування у дорозі;

одноразова допомога самому працівникові у розмірі місяч­ного посадового окладу чи тарифної ставки за новим місцем ро­боти і кожному члену сім'ї, який переїжджає, в розмірі 25 відсотків допомоги самого працівника;

!И заробітна плата за дні підготовки до переїзду і влаштуван­ня па новому місці проживання, але не більше шести днів.

За угодою сторін зазначені компенсації можуть виплачуватись в підвищеному розмірі.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ

169

Тема 8
ч	ВНУТРІШНІЙ ТРУДОВИЙРОЗПОРЯ ДОК ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬ­НІСТЬ ЗА ТРУДОВИМ ПРАВОМ

1. Трудова дисципліна та методи її забезпечення.

2. Внутрішній трудовий розпорядок па підприємствах, « установах, організаціях.

3. Система заходів заохочення працівників як засіб забезпе­чення трудової дисципліни.

4. Юридична відповідальність за трудовим правом України: загальна характеристика та підстави.

5. Дисциплінарна відповідальність за трудовим правом.

6. Поняття, правові підстави та умови матеріальної відпові­дальності.

7. Види матеріальної відповідальності працівників.

8. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

9. Визначення розміру шкоди та порядок відшкодування.

1. Трудова дисципліна та методи її забезпечення

Трудова дисципліна - багатоаспектне явище, а тому в галузевій літературі її розглядають як:

0правовий принцип галузі права;

правовий інститут трудового права;

елемент трудових правовідносин;

фактичну поведінку учасників таких правовідносин.

Об’єктивно-правовий зміст категорії трудова дисципліна співпадає з визначенням її як інституту трудового права. Це сукупність норм, які встановлюють обов’язки сторін трудово­го договору, режим їх виконання, внутрішній трудовий розпо­рядок, засоби заохочення та відповідальності, що складають механізм забезпечення виконання цих зобов’язань.

Трудова дисципліна як елемент трудових правовідносин відображає суб’єктивно-правову сутність цього поняття. Вона полягає у зобов’я­занні працівника як суб’єкта конкретних трудових правовідносин вико-

.

нувати обов’язки, що складають зміст цих правовідносин.

Рівень дотримання суб’єктами трудових правовідносин нормативно- правових актів та обов’язків, передбачених трудовим договором, виз­начають поняття трудової дисципліни як фактичної поведінки учасників

трудового процесу.

трудова дисципліна має подвійний характер і передбачає взаємні зо­бов'язання двох сторін трудового договору:

обов’язок роботодавця створювати працівнику умови праці, необхідні для найбільш ефективного виконання трудової функції;

обов’язок працівника неухильно дотримуватись правил пове­дінки, встановлених законодавчими актами, локальними нормами та угодами сторін.

Обов’язки роботодавця полягають у необхідності забезпечити пра- і іівникам соціальні, економічні гарантії та права, передбачені законом, а саме:

належний розмір оплати праці всіх найманих працівників не нижче мінімальної заробітної плати •

дотримання гарантій, щ₀ встановлені для жінок у зв ’язку з їхнім материнством та для неповнолітніх працівників;

соціальне страхування працівників за всіма видами загально­обов’язкового державного соціального страхування в Україні.

На роботодавця і також покладено обов’язок у певний строк та у визначеному і порядку виплачувати працівникові заробітну плату надавати передбачені законодавством та колективним договором відпустки.

Загальні обов’язки працівника визначені ст. 139 КЗпП України. До них, зокрема, належать:

працювати чесно, сумлінно;

дотримуватись дисципліни праці;

своєчасно та точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу;

підвищувати продуктивність праці;

поліпшувати якість продукції;

^дотримуватись технологічної дисципліни, вимог охорони праці, заходів безпеки та виробничої санітарії.

Спеціальні обов’язки працівників зумовлені особливостями галузі економіки, специфікою діяльності конкретної юридичної особи або тру­довою функцією працівника.

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях за-

безпечуєгься створенням необхідних організаційних та економічних умои для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням де праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сум­лінну працю та застосуванням в необхідних випадках заходів дис­циплінарного громадського впливу та стягнення (ст. 140 КЗпТТ).

Пріоритетними серед цих методів є, безперечно, економічні методи, в основі яких лежить всебічна зацікавленість працівників у результатах своєї праці.

Організаційні методи здійснюються самим роботодавцем. Він, зок­рема, відповідає за забезпечення:

належних умов праці (щоб кожен працював за спеціальні стю та кваліфікацією, визначеними трудовим договором, мав ро­боче місце, своєчасно до початку роботи був ознайомлений і установленим завданням і забезпечений роботою протягом усьо­го робочого дня);

безпечних умов праці, справного стану устаткування;

впровадження найновіших досягнень науки, техніки і науко­вої організації праці, здійснення заходів з підвищення ефективності виробництва, якості роботи та продукції, поліпшення організації та підвищення культури виробництва і т. ін.

Чинник безробіття в сучасній Україні також став стимулюючим ме­тодом забезпечення трудової дисципліни на підприємствах, оскільки конкуренція між працівниками за одержання та утримання робочого місця вимагає належного виконання працівниками трудових обов’язків.