відносин. Навіть якщо вони підпорядковані один одному, то ця підпорядко- ваність є результатом добровільно взятих на себе зобов’язань.

Характер встановлення прав та обов’язків. Найбільш суттє­вою рисою правових норм, що відрізняє їх від інших соціальних норм, є їх державновладний характер. Держава встановлює загальнообов’яз­кові приписи. За певних умов вона може делегувати право встановлю­вати правила нормативного характеру окремим недержавним структу­рам. Одним з таких видів делегованого (санкціонованого) законодав­ства, досить поширеного в трудовому праві, є локальні норми права.

На державному (централізованому) рівні повинні визначатися тільки основні принципи правового регулювання найманої праці для забезпе­чення єдиного підходу в охороні трудових прав громадян, що уклада­ють трудовий договір, незалежно від форми власності та виду підприє­мництва. Це може бути встановлення ^максимальної тривалості ро­бочого часу, мінімуму відпусток, ^гарантій мінімальної заробі­тної плати та ін. Основна ж маса трудових відносин має забезпечува­тись за допомогою локального (децентралізованого) правового регу­лювання. Права і обов’язки суб’єктів можуть визначатися шляхом ло­кального правовстановлення з урахуванням специфіки праці в окремих галузях і на окремих підприємствах. При цьому критерієм законності таких локальних норм виступає принцип, за яким права працівників, виз­начені на державному рівні, не повинні погіршуватись їх конкретизацією на рівні підприємства.

Розширення сфери локального встановлення прав і обов’язків суб’єктів характерне здебільшого для трудових правовідносин. Стосовно правовідносин щодо нагляду і контролю за дотриманням трудового за­конодавства, матеріальної відповідальності суб’єктів та з приводу роз­гляду трудових спорів, то тут перевага залишається за централізова­ним способом визначення прав і обов’язків, оскільки в цих правовідно­синах саме він може забезпечити належний рівень правових гарантій.

Санкції в трудовому праві. На відміну від деяких інших галузей права (підприємницького, земельного та ін.), трудове право має са­мостійні, властиві лише йому, юридичні санкції. Вони застосовуються для забезпечення виконання суб’єктами правовідносин своїх прав і обо­в’язків. До таких санкцій належать заходи дисциплінарної та матеріаль­ної відповідальності.

Отже, розгляд особливостей прояву основних рис (ознак) методу пра­вового регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними правовідносин дозволяє сформулювати визначення методу трудового права. Це спе­цифічний спосіб, що виражається переважно в договірному виникненні, зміні і припиненні правовідносин, в поєднанні централізованого і

16

Тема 1.

локального правового регулювання і в можливості застосування спеціальних правових санкцій для забезпечення належного здійснення учасниками цих правовідносин своїх прав і обов’язків.

З’ясувавши предмет і метод правового регулювання, які є основни­ми критеріями галузей права в системі права України, можемо спробу­вати дати визначення трудового права як самостійної галузі права.

Ф Трудове право України - це система правових норм, які регу­люють трудові відносини, що виникають на підставі укладен­ня трудового договору, та тісно пов’язані з ними суспільні відносини (працевлаштування, з підготовки кадрів і підвищен­ня кваліфікації, щодо нагляду і контролю за дотриманням за­конодавства про працю, з розгляду трудових спорів і щодо встановлення умов праці на підприємствах) на основі поєднан­ня договірних засад і централізованого та локального вста­новлення прав і обов’язків суб’єктів із застосуванням специфі­чних санкцій для їх належного здійснення.

3. Принципи трудового права

Слово принцип (лат. ргіпсірішп) за своїм семантичним значенням тотожне українським словам основа, начало, засада. Тобто принципи права - це такі засади, вихідні положення, на яких ґрунтується право як система норм. Вони є основою права.

Встановлення та вивчення принципів трудового права має важливе як теоретичне, так і практичне значення. Без урахування загальних за­сад, на яких формується українське трудове право, ми не зможемо ні належно його тлумачити, ні ефективно застосовувати його норми, що особливо важливо в умовах ринкових відносин. Виняткового значення усвідомлення справжньої ролі принципів трудового права набуває в про­цесі кодифікації трудового законодавства. Це саме той випадок, коли є можливість прийняти ефективний і стабільний закон.

Отже, принципами трудового права як системи норм, що покликані забезпечувати трудові та тісно пов’язані з ними відносини, є такі засадничі ідеї (засади), які визначають сферу його дії, порядок встановлення прав та обов’язків суб’єктів, гарантії захисту їх прав та законних інтересів.

До таких принципів, які визначають сутність і закономірності розвит- ку трудового права, можна віднести:

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА

20ТП

17