трудового договору роботодавець має право вимагати від особи, що най­мається на роботу, трудову книжку і документ, який посвідчує особу. Якщо гака особа поступає на роботу вперше і у неї відсутня трудова книжка, то і необхідно і надати довідку з місця проживання. Для міських жителів такою є довідка з житлово-експлуатаційної організації, а для мешканців сільських населених пунктів-довідки з сільрад. Такий порядок зберігається з часів старої адміністративної системи, коли прописка була однією з форм конт­ролю за переміщенням громадян. Особи, звільнені зі Збройних Сил, пода­ють при всгупі на роботу військовий квиток.

Ст. 25 КЗпП України забороняє при укладенні трудового договору вима­гати від осіб, які влаштовуються на роботу, документи, подання яких не передбачено законодавством. Тому не можна вимагати відомості про пар­тійну, національну приналежність, а також про етнічне походження особи та її прописку.

Разом з тим, законодавство передбачає подання додаткових документів у тих випадках, коли займання посади чи виконання певної роботи вимагає відповідної освіти або кваліфікації, наприклад, диплому про освіту, по­свідчення водія тощо. Ст. 24 КЗпП України забороняє укладати трудовий договір з громадянином, якому запропонована робота згідно з медичним висновком протипоказана за станом здоров'я.

За загальним правилом, особи, молодші 18 років, приймаються на робо­ту після обов'язкового медичного огляду. Існує перелік категорій праців­ників, які також можуть бути прийняті на роботу лише після попереднього медичного огляду. Такі медичні огляди при прийшгггі на роботу проводять­ся з метою встановлення фізичної і психофізіологічної придатності осіб до роботи за конкретно визначеною професією, спеціальністю, посадою, запо­бігання захворюванням і нещасним випадкам, виявлення захворювань, які становлять загрозу зараження працівників і продукції, що випускається.

Однією з гарантій для працівників при укладенні трудового договору є правило частини першої ст. 22 КЗпП України, яким встановлено заборону необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу. Необгрунтованою відмо­вою при наявності вакантного робочого місця вважається відмова з поси­ланням на обставини, що не належать до ділових якостей працівника.

Для деяких категорій працівників встановлено додаткові гарантії прийо­му на роботу. Зокрема, Законом України “Про зайнятість населення” передбачено бронювання на підприємствах до 5 відсотків загальної кількості робочих місць для наступних категорій громадян:

^ жінки, які мають дітей віком до 6 років;

^ одинокі матері, які мають дітей віком до 14 років чи дитину- інваліда;

74

Тема 5.

^ молоді особі, яким надасться перше робоче місце;

особи передпенсійного віку (чоловіки - 58 років, жінки - 53 роки);

^ звільнені після відбування покарання чи примусового лікування, за умови реєстрації у державній службі зайнятості не пізніше одного року після звільнення.

Цим особам забороняється відмовляти у прийомі на роботу, якщо вони і направлені на підприємство органами державної служби зайнятості в раху­нок встановленого бронювання.

Трудове законодавство встановлює заборону необгрунтованої відмови у і прийомі на роботу також:

• молодші фахівцям, які закінчили вищий навчальний заклад і у вста­новленому порядку направлені на роботу на дане підприємство;

• вагітним жінкам з мотивів вагітності, жінкам, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а також одиноким матерям що мають дитину віком до чотирнадцяти років - з мотивів наявності дитини;

• виборним працівникам після закінчення строку їх повноважень;

• працівникам, яким надано право повторного прийняття на робо­ту;

• інвалідам., які направлені органами Фонду соціального захисту інвалідів в рахунок бронювання;

• особам, які були звільнені у зв‘язку із призовом на строкову військо­ву або альтернативну (невійськову) службу;

• працівникам, запрошеним на роботу в порядку переведення з іншого підприємства.

Відповідно до Конституції України, не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих пере­ваг при укладенні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності , статі, мови, політич­них поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять і місця проживання.

Однак, законодавством України можуть як виняток встановлюватисяпевні обмеження при прийнятті на роботу деяких осіб. Зокрема, роботодавець має право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи осіб, які є близь­кими родичами чи свояками, на одному і тому ж підприємстві. Таке обме­ження може встановлюватись лише за умови, що родичі у зв'язку з вико­нанням трудових обов'язків безпосередньо підпорядковані один одному. Ст. 25-1 КЗпП України подає перелік таких родичів і свояків. До них нале­жать батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри, діти подружжя.

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

75