1. Джерела (форми) трудового права, їх особливості та

класифікація.

2. Види джерел (форм) трудового права.

1. Джерела (форми) трудового права, їх особливості та класифікація

Джерела права розглядають переважно як зовнішню форму функ­ціонування права ту оболонку, без якої неможливе існування правової норми.

Останнім часом у літературі щораз частіше замість поняття джере­ло права застосовують термін форми права, тобто спосіб об’єкти­вації норм, їх зовнішній вияв, матеріальну фіксацію. А джерелами права вважаються ті об’єктивна чинники, які породжують право як соціальне явище. Тобто джерелами права є фактично його принципи, засади, на яких воно базується і з яких утворюється.

Та найбільшого поширення набув усе ж термін джерела права, який, як зазначено в літературі, існує протягом багатьох років, і саме йог о століттями тлумачать та використовують правознавці всіх країн.

Основним видом джерел трудового права є нормативно-правові акти. Вони відзначаються певними особливостями, що відрізняють їх з-поміж джерел (форм) інших галузей права.

По-перше, в трудовому праві крім актів, виданих па державно­му (централізованому) рівні, широко застосовуються локально- правові акти, які розробляються і приймаються безпосередньо на підприємствах. Такі акти забезпечують більшу ефективність дії трудового законодавства стосовно конкретних умов виробництва.

По-друге, в переліку джерел трудового права останнім часом з’являються акти договірного характеру, які або в цілому, або в певній частині носять нормативний характер і регулюють вироб­ничі, трудові і соціально-економічні відносини. Такими є генераль­на, галузеві та регіональні угоди.

42

Тема 3.

По-третє, особливе місце серед джерел трудового права нале­жить актам, прийнятим Міністерством праці і соціальної політики України. Правила, положення та інструкції Міністерства сприяють правильному і однаковому застосуванню трудового за­конодавства.

По-четверте, для джерел трудового права характерна на­явність нормативних актів, які носять так званий конститутив­ний характер. Ці акти самі не забезпечують регулювання трудо­вих відносин, а вимагають прийняття на їх основі локальних актів, котрі і здійснюють регулятивну функцію. Наприклад, є Типові пра­вила внутрішнього трудового розпорядку, що містять відповідні норми, але безпосередньо на підприємстві внутрішній трудовий розпорядок регулюється не цими типовими, а прийнятими на їх основі правилами внутрішнього трудового розпорядку даного підприємства (ст.142 КЗпП України).

По-п’яте, трудове право має значний ступінь диференціації в правовому регулюванні праці залежно від умов виробництва, кліма­тичних умов, суб’єктних ознак і соціальних груп працівників.

Крім нормативно-правових актів, у сфері трудового права застосову­ються й інші відомі світовій системі права види зовнішніх форм (дже­рел) права, що може вважатися ще однією з особливостей, яка відрізняє джерела трудового права від джерел деяких інших галузей права.

Такими новими видами джерел трудового права є нормативно-правовий договір та судовий прецедент - судова практика вищих судових інстанцій - Конституційного Суду України та Верховного Суду України, яка містить нормативні положення.

Нормативно-правовий договір і раніше був відомий трудовому праву України, але регулятивні властивості колективного договору не впису­валися на той час у відому доктрину позитивного права. Нормотворчість на рівні учасників трудових правовідносин допускалася тільки як ло­кальне правовстановлення і лише для конкретизації централізованих законодавчих актів.

На теперішній час договірне регулювання трудових відносин можли­ве не тільки на колективно-договірному рівні, а й на рівні сторін трудо­вих правовідносин. Тобто трудовий договір - це теж своєрідний право­вий акт, який врегульовує конкретні трудові відносини і має юридичне значення, наприклад, для суду при вирішенні трудового спору.

Сучасне договірне регулювання трудових відносин вийшло за рамки

ДЖЕРЕЛА (ФОРМИ) ТРУДОВОГО ПРАВА

43

конкретного підприємства і втратило тим самим свій локальний харак­тер. З прийняттям Закону «Про колективні договори і угоди» норма­тиві юі о зі іаченння набули генеральна, галузеві та регіональні угоди, які приймаються за погодженням сторін і забезпечують регулювання умов праці найманих працівників.

Важливе місце у системі актів договірного характеру належить міжна­родно-правовим актам. Переважна їх більшість приймається у вигляді угод, а тому вони мають властивості нормативних договорів. Це мо­жуть бути як ^багатосторонні угоди (конвенції МОП та інші догово­ри, учасником яких є Україна) або ж двосторонні договори між на­шою державою та іншим суб’єктом міжнародного права, якими врегу­льовуються питання забезпечення трудових відносин на міжнародному рівні.

Керівні роз’яснення вищих судових органів і насамперед Пленуму Верховного Суду за радянських часів широко використовувалися для забезпечення практики застосування правових норм при вирішенні справ судами і у тому числі трудових спорів. Нерідко такі роз’яснення, незва­жаючи на те, що вони були адресовані безпосередньо судами, могли стосуватися і самих учасників трудових правовідносин та застосовува­тись ними.

Якісно нового значення судова практика набула після прийняття Кон­ституції України та утворення Конституційного Суду України. Цей орган судової влади вправі приймати рішення і давати висновки, які за своєю юридичною природою мають регулятивне значення і обов’язкові для виконання.

З урахуванням наведеного вище, можемо сформулювати визначення поня ття джерела трудового права,

Джерела трудового права - це такі зовнішні форми виразу правових норм, з допомогою яких забезпечується правове регу­лювання трудових та тісно пов’язаних з ними суспільних відно­син на підприємствах

, в установах і організаціях, чи у фізич­них осіб, що використовують найману працю. Основними дже­релами (формами) трудового права є нормативно-трудові акти, нормативно-правові договори (угоди), у тому числі ра­тифіковані Верховною Радою України міжнародні договори, а також акти вищих судових інстанцій.

Для класифікації джерел трудового права застосовують найрізно­манітніші критерії.

За видами відносин, які вони регулюють, джерела трудового права

44