кові при виконанні трудових обов’язків. Шкода, завдана роботодавцем працівнику, полягає у повній чи частковій втраті заробітної плати, яка зумовлена:

незаконним звільненням, переведенням, відстороненням пра­цівника від виконання трудової функції;

порушенням роботодавцем законодавчо встановленої про­цедури розірвання трудового договору;

^ затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника;

^ недотриманням вимог законодавства про охорону праці, що призвело до трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров’я працівника.

Матеріальна відповідальність роботодавця також може бути на­слідком псування, знищення або крадіжки особистих речей працівника під час роботи.

Законодавством про працю передбачено можливість відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику. Так, ст. 237-1 КЗпП перед­бачає відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втра­ти нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зу­силь для організації свого життя.

Працівник зобов’язаний відшкодувати шкоду, заподіяну роботодав­цю, не залежно від того, чи застосовувались до нього заходи інших видів юридичної відповідальності (дисциплінарної, адміністративної чи кри­мінальної).

Трудове законодавство передбачає обставини, які виключають ма­теріальну відповідальність працівника. Так, якщо шкода була завдана роботодавцю діями працівника, які підпадають під ознаки трудового правопорушення, однак були вчинені в результаті нормального виробни­чо-господарського ризику, крайньої необхідності чи необхідної оборони, правовідносини матеріальної відповідальності не виникають.

Працівник може добровільно відшкодувати шкоду (повністю або ча­стково) або, за згодою роботодавця, передати рівноцінне майно чи по­правити пошкоджене.

7. Види матеріальної відповідальності працівників

Залежно від форми вини, матеріальна відповідальність працівників

диференціюється на два види: обмежену та повну.

Обмежена матеріальна відповідальність є основним видом відпо­відальності працівника трудовим правом України. За шкоду, запо­діяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обо­в’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначе­них в законодавстві (ст. 132 КЗпП).

Середньомісячний заробіток є максимальною межею обсягу від­повідальності працівника. При заподіянні працівником шкоди у меншо­му розмірі, обсяг відповідальності визначатиметься розміром такої шко­ди. Якщо ж дійсна шкода перевищує заробіток працівника, відпові­дальність настане в межах заробітку. Середньомісячний заробіток, як максимальна межа обсягу відповідальності працівника, діє лише у тому разі, якщо працівник відповідає за шкоду, нанесену одним трудовим пра­вопорушенням.

Обсяг відповідальності працівника визначається середньомісячним заробітком, який обчислюється з розрахунку заробітної плати за останні два календарні місяці роботи, які передували місяцю, коли була завдана шкода, а якщо шкода завдана незаконним звільненням, то за останні два місяці, які передували місяцю, в якому працівник звільнився.

Повна матеріальна відповідальність працівника полягає у по­кладенні на нього обов’язку відшкодувати пряму дійсну шкоду в повно­му обсязі без будь-яких обмежень. Цей вид відповідальності наступає лише у випадках, що прямо передбачені законодавством.

Ст. 134 КЗпП України встановлює вичерпний перелік підстав по­вної матеріальної відповідальності працівника.

Отже, така матеріальна відповідальність може наступати: на підставі письмового договору, укладеного між працівником та ро­ботодавцем, про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п. 1ст. 134 КЗпП).

Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність укладаєть­ся на додаток до трудового договору з метою конкретизації обов’язків роботодавця та працівника щодо забезпечення збереження цінностей.

Такий договір може бути укладений лише за наявності всіх умов, пе-

ВНУТРІШНІЙ ТРУДОВИЙ РОЗПОРЯДОК ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ... 185

рсдбачених КЗпП, а саме:

я якщо виконувана працівником робота безпосередньо пов’я­зана зі зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням чи засто­суванням в процесі виробництва цінностей; а якщо цінності були передані працівнику; я якщо викопувана працівником робота передбачена спеціаль­ним переліком (в Україні діє Перелік, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 28 грудня 1977 р.);

якщо працівник на момент укладення такого договору досяг віку 18 років.

Недотримання однієї з вказаних умов має наслідком недійсність умов договору про повну матеріальну відповідальність працівника, а, отже, працівники нестимуть матеріальну відповідальність на загальних підста­вах, тобто обмежену.

Перелік посад і робіт, котрі заміщуються чи виконуються працівни­ками, з якими підприємством, уст ановою, організацією можуть уклада­тися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за не­забезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпущення), перевезення або застосування в процесі виробництва, складається з двох частин. В першій зазначено посади працівників, з якими можуть укладатись договори про повну матеріаль­ну відповідальність (наприклад, завідуючі касами, завідуючі магазина­ми тощо). В другій наводяться роботи, на виконання яких може уклада­тись договір про повну матеріальну відповідальність (наприклад, робо­ти по прийому від населення всіх видів платежів і видачі грошей через касу і т. п.). Якщо ні посада, ні роботи, виконувані працівником, не пе­редбачені вказаним Переліком, укладений про повну матеріальну відпо­відальність договір не має жодного юридичного значення.

Увагаї Матеріально - відповідальний працівник не несе відповідальності за п. 1 ст. 134 КЗпП. якщо шкода завдана нез його вини.

Якщо працівником, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність, завдано шкоду роботодавцю діяннями, які виходять за межі договору, він нестиме матеріальну відповідальність (обмежену чи повну) на загальних підставах.

За умови, що виконання обов’язків з обслуговування матеріальних цінностей складає основну трудову функцію працівника (про таку істот­ну умову працівник попереджається при укладенні трудового договору),

186