наявної відповідальності (як у п. 8 ст. 40 КЗпП), а лише факт наявності складу злочину в його діях.

Працівник, щодо якого було винесено виправдувальний вирок або при­пинено провадження по справі за відсутністю складу чи події злочину, не може бути суб’єктом повної матеріальної відповідальності на цій підставі.

Працівник не звільняється від повної матеріальної відповідальності за трудовим правом, якщо він був звільнений від кримінальної відпові­дальності внаслідок: спливу строк^ давності, наявності акту амністії; притягнення його до адміністративної відповідальності; передачі матеріалів у товариський суд, комісію у справах непов­нолітніх; передачі його на поруки.

Працівник несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану у нетверезому етапі роботодавцеві (п. 4 ст. 134 КЗпП).

Сам факт з'явлення на роботі в нетверезому стані є грубим пору­шенням працівником трудових обов’язків.

Працівник, який перебував у нетверезому стані, несе повну матері­альну відповідальність за заподіяну пряму дійсну шкоду (в тому числі за зіпсуття з необережності сировини та матеріалів при виготовленні продукції, а також будь-якого іншого майна чи продукції). У цьому ви­падку не має значення ані кваліфікація, спеціальність чи посада праців­ника, ані форма вини. Необхідною умовою притягнення до відповідаль­ності є підтвердження нетверезого стану працівника. Постановою Пле­нуму Верховног о Суду України від 29 грудня 1992 р. №14 (п. 10) зверне­но увагу на те, що нетверезий стан працівника може бути підтвердже­ний як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненнями сторін і третіх осіб, свідченнями свідків).

Якщо з провини праї іівника, який перебував у нетверезому стані, ро­ботодавець своєчасно не виконав господарські зобов’язання і у зв’язку з цим поніс збитки, працівник зобов’язаний відшкодувати заподіяну шко­ду у повному обсязі за правилами ЦК України.

Ст. 134 КЗпП, на відміну від п. 7 ст. 40 КЗпП, не передбачає повної матеріальної відповідальності працівника у випадку заподіяння шкоди у стані наркотичного чи токсичного сп’яніння. Обсяг відповідальності на такій підставі мав би обмежуватись середньомісячним заробітком пра­цівника.

Повна матеріальна відповідальність працівника наступає та- кож, якщо шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або

188

Тема 8.

умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (про­дукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, ішмірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові підприємством, установою, організацією у користування (п. 5 ст. 135).

Наведена підстава відрізняється від підстави притягнення працівни­ка до обмеженої матеріальної відповідальності лише формою провини, тобто, повна матеріальна відповідальність наступає тут за умисне (пря­ме чи непряме) заподіяння такої шкоди. Якщо роботодавець доведе, що працівник при завданні шкоди діяв умисно, проблема розміру відшко­дування завданої шкоди відпадає відразу, наступає повна матеріальна відповідальність.

Працівника також можна притягнути до повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, орган­ізації при виконанні трудових обов'язків (п. 6 ст. 134 КЗпП).

Цим пунктом передбачено, що матеріальна відповідальність у повному розмірі покладається на працівника тоді, коли спеціальними законодав­чими актами (причому це можуть бути закони, підзаконні нормативно- правові акти) встановлено випадки повної матеріальної відповідальності певних категорій працівників внаслідок виконання ними відповідних функцій.

Повна матеріальна відповідальність є додатковим навантаженням на працівника. Необхідність її запровадження зумовлена особливістю ви­конуваної роботи та умов праці, а також підвищеною зацікавленістю держави у збереженні того чи іншого майна та підвищенні відповідаль­ності працівника за його збереження.

В Україні продовжують діяти деякі акти СРСР, якими встановлюєть­ся повна матеріальна відповідальність, а саме:

за шкоду, заподіяну перевитратою пального, допущеною пра­цівником автомобільного транспорту;

за втрату чи затримку доставки всіх видів поштових і теле­графних відправлень, недоставку періодичних видань;

дотриманням службовою особою премій внаслідок зроблених з її провини викривлень даних про виконання робіт і т. ін.

На працівника покладається повна матеріальна відпові­дальність за шкоду завдану, роботодавцеві не при виконанні тру­дових обов’язків (п. 7 ст. 134 КЗпП).

Вказана підстава зумовлює суперечність спеціальної та загальної

ВНУТРІШНІЙ ТРУДОВИЙ РОЗПОРЯДОК ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ... 189