• Отже, предметом трудового права є трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, і відно­сини, що тісно пов ’язані з трудовими: працевлаштування, з підготовки кадрів і підвищення кваліфікації, щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, з вирішення тру­дових спорів, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах.

2. Метод правового регулювання трудових відносин

Якщо предмет правового регулювання визначається шляхом з’ясування суспільних відносин, які врегульовуються нормами відпові­дної галузі права, і це можна виразити запитанням «що регулюєть­ся?», то метод правового регулювання співвідноситься із запитан­ням «як регулюється?». Отже, метод тієї чи іншої галузі права - це сукупність засобів (прийомів, способів) регулювання, то обумовлюються специфікою відносин, які регулюються.

Юридична наука визначає низку ознак, які характеризують метод пра­вового регулювання окремої галузі права залежно від того, як ці ознаки у ній проявляються. До таких ознак належать:

порядок виникнення, зміни і припинення правовідносин;

^ правовий стан учасників правовідносин;

<=> характер встановлення прав і обов’язків;

О засоби забезпечення виконання обов’язків (санкції).

Дослідження методу трудового права зводилося раніше, як правило, до визначення цих ознак стосовно лише трудових правовідносин. Як уже відзначалося, останні є ядром, основою предмета галузі права, але вони не єдині, тому при визначенні методу права необхідно виходити з усієї сукупності суспільних відносин, що складають предмет трудового права. Лише за такої умови можна сформулювати метод правового ре- і улювання всієї галузі права. Отже, розглянемо основні риси методу, що застосовується для врегулювання трудових та тісно пов’язаних з ними суспільних відносин.

Порядок виникнення, зміни і припинення правовідносин. Юри­дичним фактом, що породжує виникнення трудових відносин, які скла- дають основу предмета трудового права, є трудовий договір. Він ба­зується не на імперативних приписах, а на свободі вибору (відповідно

14

Тема 1.

до своїх потреб та можливостей) суб’єкта, який шукає собі роботу, і суб’єкта (роботодавця), котрий підшукує собі працівника.

Дещо інші юридичні факти породжують правовідносини працевлаш­тування, перекваліфікації і підготовки кадрів. Тут характерним є влад­ний акт (наказ, розпорядження) адміністрації, але йому неодмінно пере­дує взаємна погодженість суб’єктів. Якщо особа не зареєструється в органах працевлаштування або ж відмовиться пройти перекваліфікацію чи підвищення кваліфікації, тобто не дасть у той чи інший спосіб згоди на виникнення правовідносин, то вони не виникнуть. Так само можна прослідкувати, наприклад, за виникненням правовідносин із встановлення умов праці. Тут також переважає договірний фактор. Колективний до­говір схвалюється трудовим колективом і підписується роботодавцем та профкомом, режим робочого часу встановлюється за погодженням між роботодавцем і профкомом.

Зміна і припинення правовідносин теж здійснюються в основному за взаємним погодженням сторін.

Отже, в трудовому праві юридичними фактами, котрі породжують, змінюють або припиняють правовідносини, є вольові дії суб’єктів, що базуються на їх взаємній згоді.

Правовий стан суб’єктів правовідносин. Правовий стан дуже ча­сто використовують в науковій і навчальній літературі для ілюстрації відмінностей цивільного і адміністративного права. В першому яскраво проявляється рівність суб’єктів правовідносин, в другому - їх підпо­рядкованість, нерівність. В трудовому праві ситуація дещо складні­ша. На стадії виникнення правовідносин суб’єкти є рівноправними, але в процесі їх здійснення сторони перебувають у певній взаємній підпо­рядкованості. Найбільше це проявляється у правовідносинах щодо на­гляду і контролю за дотриманням законодавства про працю і охорону праці.

У трудових правовідносинах, а також у правовідносинах працевлаш­тування, з підготовки кадрів і підвищення кваліфікації, підпорядкованість однієї сторони іншій виникає в результаті добровільних зобов’язань щодо дотримання обов’язкових правил дисципліни праці, обов’язкового вико­нання приписів для осіб, визнаних безробітними тощо. Тобто, добро­вільний (договірний) характер виникнення правовідносин в трудовому праві має певний вплив і на подальше становище учасників цих право­

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД ТА СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА

15