Пневмоперитонеум

Пневмоперитонеум як засіб лікування хворих на туберкульоз почали застосовувати у кінці XIX ст. Вважають, що повітря підіймає і обмежує рухомість діафрагми, зумовлюючи іммобілізацію хворої легені, закупорку відвідних лімфатичних судин, що сприяє фіброзу. Підняття діафрагми обмежує дихальні коливання переважно нижніх відділів легень.

Пневмоперитонеум накладають хворому в положенні лежачи на спині. Прокол черевної порожнини найкраще робити біля бокового краю прямого м'яза живота на рівні або на 3^ см нижче пупка зліва. Після обробки шкіри 3 - 5 % розчином йоду роблять прокол платиновою або стальною голкою, з'єднаною з апаратом для пневмотораксу.

Якщо голка перебуває в черевній порожнині, то повітря проходить вільно і хворий не відмічає неприємних відчуттів або болю. Якщо голка не потрапляє в порожнину очеревини, то газ або зовсім не надходить, або надходить дуже повільно. В таких випадках слід припинити піддування і голку злегка просунути або вийняти.

Під час першого вдування вводять 300 - 400 мл повітря, через 2 дні - 400 - 600 мл, а потім, залежно від швидкості розсмоктування повітря, 1 раз у 5 - 7 днів по 700 - 900 мл. Величину газового міхура і висоту підняття купола діафрагми контролюють за допомогою рентгеноскопії або рентгенографії.

Лікування пневмоперитонеумом слід продовжувати протягом 8 місяців.

Ускладнення пневмоперитонеуму: підшкірна або межистінна емфізема, емболія судин головного мозку.

Показання для застосування пневмоперитонеуму такі: дисемінований туберкульоз легень, інфільтративний туберкульоз легень з локалізацією у нижніх відділах.

Хірургічне лікування хворих на туберкульоз легень

Хірургічні методи лікування хворих на туберкульоз легень поділяються на радикальні, колапсохірургічні і проміжні операції.

До радикальних належать різні види резекції легень: пневмонектомія, лобектомія, сегментектомія, комбінована резекція. Видужання хворого на туберкульоз після резекції легень можливе після наступної специфічної терапії.

При колапсохірургічних операціях каверну як основне вогнище інтоксикації не видаляють, а створюють умови для її спадання і загоєння. До колапсохірургічних операцій належать штучний пневмоторакс, пневмоперитонеум, торакопластика. У минулому застосовували екстраплевральний пневмоліз з наступним екстраплевральним пневмотораксом або олеотораксом.

До проміжних операцій належать кавернотомія і кавернопластика, дренаж каверни, перев'язування бронха, легеневої артерії.

Показання до хірургічного лікування хворих на туберкульоз можуть бути невідкладними, терміновими (вимушеними) і в плановому порядку.

Невідкладні показання до хірургічного лікування виникають у хворих на фіброзно - кавернозну форму туберкульозу, що ускладнилась легеневою кровотечею, яку не вдається припинити гемостатичними засобами.

Хірургічне втручання за невідкладними показаннями можливе у хворих віком до 60 років при односторонньому або обмеженому двосторонньому фіброзно - кавернозному процесі, задовільній функції серця, печінки, нирок.

Невідкладні показання, хоч і рідко, можуть виникати у хворого у випадках спонтанного пневмотораксу.

Термінове хірургічне лікування показане хворим на казеозну пневмонію, хронічний прогресуючий фіброзно - кавернозний туберкульоз легень, а також у випадках емпієми плеври. Цей метод відрізняється від невідкладного. Якщо за невідкладними показаннями хірургічне втручання проводять у тих випадках, коли існує безпосередня загроза для життя хворого, то при термінових (вимушених) показаннях прагнуть полегшити страждання хворого.

За терміновими показаннями хірургічне втручання можливе у хворих віком до 60 років, якщо життєва ємність легень перевищує або не менше 50 % від належної, коефіцієнт резерву дихання - не менше 4, проба Штанге 20 - 25 с, проба Генча - Сабразе - 15 - 20 с.

Усі інші хірургічні втручання у хворих на туберкульоз проводять у плановому порядку. Для вирішення питання про доцільність і можливість операції у цієї групи хворих завжди є час для детального обстеження і передопераційної підготовки. Планові показання визначаються характером патологічних змін у легенях, давністю захворювання, тривалістю антибактеріальної терапії і загальним станом хворого. Вони можуть бути прямі (абсолютні) і відносні.

Прямі (абсолютні) показання до хірургічного втручання є у хворих, у яких після тривалої антибактеріальної терапії у легенях визначається каверна або туберкульома. Тривалою вважається антибактеріальна терапія, яка продовжувалась безперервно протягом року. Якщо під час лікування каверна або туберкульома не зменшуються, то питання про хірургічне лікування слід вирішувати через 5 - 6 місяців.

Оперативному втручанню підлягають хворі на фіброзно - кавернозний туберкульоз з наявністю великих і гігантських, бухтоподібних і товстостінних, а також множинних каверн.

Відносні показання до хірургічного лікування мають місце при поширених формах туберкульозу або порушенні життєво важливих функцій організму. До поширених форм туберкульозу належить дисемінований або двосторонній фіброзно - кавернозний процес, якщо в одній або кожній легені уражено більше 2 - х сегментів.

Хірургічні методи лікування хворих на туберкульоз легень не показані, якщо ємність легень становить < 50 % належної величини, коефіцієнт резерву дихання - менше 4, пауза під час вдиху < 20 с, а під час видиху < 15 с.

Протипоказання до хірургічного лікування: інфаркт міокарда, вади серця з недостатністю кровообігу НА ступеня, туберкульоз нирок з їх недостатністю, гіпертонічна хвороба, захворювання крові, амілоїдоз внутрішніх органів з порушенням сечовидільної функції.

Хірургічне лікування у поєднанні з антибактеріальним забезпечує вилікування 85 - 90 % хворих з тяжкими формами туберкульозу.