Лекція 8-10. Політико-філософські концепції епохи Модерну та Постмодерну

1. Характерні риси розвитку політичної філософії на початку ХХ століття.

2. Теорія політичного панування (М. Вебер).

3. Політична сфера як процес розвитку еліт (В. Парето, Г. Моска).

4. «Відкрите суспільство» як західна модель глобального світу (К. Поппер).

5. Теорія справедливості (Дж. Роулз).

6. Лібертаризм (Р. Нозік).

7. Егалітаризм (Р. Дворкін).

8. Комунітаризм (Ч. Тейлор, М. Волзер).

Література:

1. Арон Р. Тоталитаризм и демократия. – М., 1993.

2. Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990.

3. Ирхин Ю.В., Зотов В.Д., Зотова Л.В. Политология: учебник. – М.: «Юрист», 1999. – 510 с.

4. Ницше Ф. Сочинения. – Санкт-Петербург «Кристалл», 1998. – Т. 1-2.

5. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс // Вопросы философии. – 1989. - № 3-4.

6. О свободе Антология западноевропейской классической либеральной мысли. – М., 1995.

7. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. – К.: “Основи”, 1994. – Т.1-2.

8. Сумерки богов. – М.: Изд-во политической литературы, 1990.

9. Тоффлер О. Смещение власти: знание, багатство и принуждение на пороге ХХІ века. – М., 1991.

10. Фромм Э. Бегство от свободы. – М., 1989.

11. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М.: «Высшая школа», 1991.

12. Сучасна політична філософія. – К.: “Основи”, 1998.

1. Характерні риси розвитку політичної філософії на початку хх століття.

У ХХ столітті політична думка розвивалася у трьох основних напри яках:

1. академічний напрямок

Виник у США на початку ХХ ст. в університетському середовищі у зв’язку з становленням політології як окремої дисципліни. Прибічники цього напрямку намагалися уникати будь-яких ідеологічних суперечок з приводу політики; прибічники «позитивізму»

2. соціально-філософські теорії;

Теорії індустріального, постіндустріального, інформаційного суспільства. У цих теоріях, на відміну від “позитивного” знання академічної науки, розробляються різні моделі походження і природи політики, суспільства у майбутньому.

3. ідеологічні концепції

Окрім моделей суспільного устрою, одночасно розробляється стратегія та тактика його досягнення – власне ідеологія:

• ліберальні

• консервативні

• соціалістичні

• радикальні.

Характерні риси політичної філософії:

1. у країнах континентальної Європи, зокрема в Німеччині, утвердилася традиція до синтезу емпіричного та теоретичного начал у політичній філософії. Дослідження політичної реальності повинно проводитися з метою визначення мети, яка, в свою чергу, є пов’язаною з цінностями та нормами (гегелівська традиція). Політика повинна орієнтована на певні моральні цінності – націоналізм, ірраціоналізм (С. К’єркегор, Ф. Ніцше, О. Шпенглер).

2. англо-саксонська традиція – позитивізм: для обгрунтування філософського підгрунття політики потрібно використовувати правову та наукову аргументацію. Думати про політику потрібно, використовуючи наукові категорії. Головним завданням політичного дослідження є пошук наукових законів суспільно-політичного розвитку. Таким чином, на початку ХХ ст. розвиток політичної філософії відмовився від принципу створення универсальних світоглядних систем. Термін «філософія» почав означати не теоретично відображений світогляд, а узагальнення багатьох дисциплін – онтології, гносеології, аксіології, антропології, кожна з яких, вирішує специфічну проблему. Американські дослідники, зокрема Дж. Себайн, взагалі поставили під сумнів можливість існування політичної філософії, називаючи її політичною історією. Політична теорія складається з трьох типів різних елементів:

• фактуальних

• казуальних

• оціночних – це і є, фактично, політична філософія.

Як результат, у сфері дослідження «світу політичного» почали переважати принципи фактографії, емпіризму та «дроблення» предмету дослідження. Головним предметом дослідження стає політична поведінка, суспільна думка, процес прийняття рішення.

У 1923 р. президент Амеркианської асоціації політичних наук Ч. Меріам взагалі пропонує відмовитися від «апріорних філософських спекуляцій» і перевести політичні дослідження на обєктивну основу. Позитивізм, а з 50-х рр., біхевіоризм відмовилися від дослідження політичної філософії. Д. Істон: всі ціннісні тобто філософські концепції політики вже є створені, політична філософія вмерла. До кінця 50-х рр. в США, Великій Британії дослідження з філософії політики практично не проводилися.