- •Лекція 5-6. Філософське осмислення сфери політики у період Нового часу
- •Література:
- •Основні філософсько-політичні ідеї Нового часу.
- •Запровадження емпіричного аналізу до пізнання політичної дійсності н. Макіавеллі.
- •Громадянська свобода є недопустимою у період кризи, коли вона вступає у конфлікт із потребою забезпечити безпеку держави.
- •Вчення Дж. Локка про природній стан та теорія суспільної угоди.
- •4. Концепція “правової держави” і. Канта. Зародження теорії суспільної та політичної солідарності.
- •Класифікація форм державного правління за двома ознаками: чисельністю законодавчих осіб і характером здійснення принципу розподілу влади.
- •5. Ідеалізація ролі держави у політичному процесі. Моральний позитивізм г. Гегеля.
- •Співвідношення категорій “мораль”, “право” та “користь” у вченні і. Бентама.
- •Громадянська або суспільна свобода, співвідношення незалежності особи та громадського контролю у концепції Дж. С. Міля.
- •Свобода точок зору є необхідною через ряд причин:
- •Формальна та матеріальна свобода. К. Маркс та ф. Енгельс можливість звільнення особи від держави та політики. Карл Маркс (1818-1883 рр.)
Лекція 5-6. Філософське осмислення сфери політики у період Нового часу
Основні філософсько-політичні ідеї Нового часу.
Запровадження емпіричного аналізу до пізнання політичної дійсності Н. Макіавеллі.
Вчення Дж. Локка про природній стан у житті людства та теорія суспільної угоди.
І. Кант про розширення свободи як мету існування людського роду.
Ідеалізація ролі держави у політичному процесі Г. Гегелем.
Співвідношення категорій “мораль”, “право” та “користь” у вченні І. Бентама.
Громадянська або суспільна свобода, співвідношення незалежності особи та громадського контролю у концепції Дж. С. Міля.
К. Маркс та Ф. Енгельс про світову історію як історію виробництва людини
Основні категорії: природній стан, суспільна угода, політична солідарність.
Література:
Бенеттон Ф. Введение в политическую науку. – М., 2002.
Гегель Г. Политические произведения. – М., 1978.
Гоббс Т Сочинения. – М.: «Мысль», 1988. – Т.1 – 2.
Заиченко Г.А. Джон Локк. – 207 с.
Ирхин Ю.В., Зотов В.Д., Зотова Л.В. Политология: учебник. – М.: «Юрист», 1999. – 510 с.
Кант И. К вечному миру // Сочинения в 6-ти томах. – Т. 6. – М., 1966. – С. 257-311.
Локк Дж. Избранные философские произведения: в 2 т. – М., 1960.
Маккиавелли Н. Государь. – М., 1990.
Маккиавелли Н. Сочинения. – Санкт-Петербург «Кристалл», 1998.
Рассел Б. История западной философии. – М., 1994
Сучасна політична філософія. – К.: “Основи”, 1998.
Основні філософсько-політичні ідеї Нового часу.
XV-XVII ст. – стали періодом формування нової системи філософського світогляду, основу якого склали християнство, ренесансна та реформаційна традиції, які впливнули і на:
Основні результати філософського осмислення світу:
утвердження розуміння громадянського суспільства, політики та держави як окремішніх систем життєдіяльності людей;
особа та громадянин усвідомлюються як самостійні одиниці суспільства, які володіють певним комплексом прав та мають власні чітко виражені інтереси, які не обов’язково співпадають з інтересами суспільства, тим більше держави;
формування ідеалу людини економічної, яка живе в умовах ринку і її основним життєвим принципом є пошук матеріальної вигоди;
усвідомлення нездоланної антиномії між особою та суспільством, між особою, суспільством та державою;
суспільство складається з автономних і здатних на самореалізацію індивідів – було підірвано корпоративістське розуміння суспільства;
людина несе, насамперед, моральну (духовну) відповідальність за свої дії. Вона володіє повною свободою у своїй діяльності, у якій керується, насамперед, розумом; Економічна незалежність людини визначає політичну свободу;
демістифікація держави, зокрема, ідеї божественного (природного) права монархів на володарювання;
водночас, усвідомлення необхідності зберегти монополію держави на застосування сили;
руйнування інтелектуальної монополії церкви на трактування світоглядного устрою світу;
хоча філософія і зберігала універсально-сумативний характер, почали складатися цілісно-системні концепції, зокрема відбулося відокремлення філософії від теології. Теологія повинна вивчати божественне одкровення, а філософія - вивченням природи, зокрема виясненням місця людини у світі;
філософське обґрунтування концепції національної держави, зокрема поняття суверенітету як “абсолютної та постійної влади” (Ж. Боден);
поєднання ідеї природного права та концепції “суспільного договору”;
формування ідеї правової держави як можливого компромісу між права людей та претензіями держави на контроль над їх діями.