5. Співвідношення категорій “мораль”, “право” та “користь” у вченні і. Бентама.

Яскравим представником лібералізму є уродженець Англії Ієремія Бентам (1748-1832 рр.)

Основні праці: “Деонтологія або Наука про мораль”, “Фрагмент про управління”, “Принципи законодавства”, “Основні засади цивільного кодексу”

Основні ідеї:

1. користь – основний принцип, яким людина керується у своїй діяльності. “Природа підпорядкувала людину владі задоволення та страждання. Саме їм ми зобов’язані нашими ідеями, вони визначають наші судження, всі наші життєві рішення.” Людина не є вільною від цієї залежності.

2. кожна людина керується у своїх вчинках принципом корисності тобто власними індивідуальними інтересами, задоволення яких є його приватною справою. Суспільство не повинно заважати людині самій турбуватися про себе. Суспільство є не органічним механізмом з власними інтересами, які нав’язуються індивідуму, а сумою цих індивідумів. Суспільний інтерес – це сукупність індивідуальних інтересів.

3. користь є основним критерієм оцінки всіх явищ. Користь є самі тією спільною характеристикою, яка узагальнює всі вчинки, які приносять задоволення. Користь є синонімом поняття “благо”.

4. Принцип корисності визначає інші суспільні сфери: законодавство, політику, моральі. Метою моральної діяльності є досягнення найбільшої кількості щастя для найбільшої кількості людей

5. мораль і законодавство мають багато спільних рис, адже ці види діяльності мають спільну мету – досягнення користі для найбільшої кількості людей; Загальна користь і є загальним благом; “Метою науки є визначенні суті блага для цього суспільства, а мистецтва – пошуку засобів для здійснення цього блага”.

6. Бентам став засновником так званої “моральної арифметики”. Хоча мораль і законодавство мають спільну мету, між ними існує і різниця. Законодавство впливає на діяльність людей винятково за допомогою примусу та покарань. Кожне покарання є шкідливим, бо порушує свободу людини, однак, виправданим, якщо його наслідком є велика кількість користі. Діяльність законодавця можна порівняти з діяльністю лікаря, який вибирає ліки (зло) проти хвороби (великого зла). У цій діяльності потрібно дотримуватися двох принципів:

А. Бути впевненим, во кожен випадок, який хоче попередити законодавець є дійсно злом;

Б. Це зло є більшим, аніж покарання яким хоче скористатися законодавець.

7. засновник формули: завданням уряду повинно стати забезпечення умов для щастя для якомога більшого числа людей. Щастя повинна шукати кожна людина самостійно, завдання уряду полягає у захисті населення від страждань. Законодавець повинен керувати 4 завданнями:

А. Засоби існування;

Б. Людська вдоволеність;

В. Рівність;

Г. Безпека.

Порушення безпеки можуть проявлятися у таких діях: непродумана система оподаткування, конфіскація урядом майна громадян.

Свобода не є безпосередньою метою діяльності уряду, однак вона виникає як побічний продукт діяльності уряду щодо забезпечення безпеки людей. Закон повинен, насамперед, захищати, а не слугувати інструментом досягнення певних цілей.

8. заперечував теорію суспільного договору, оскільки у додержавному і до політичному стані у людей інтереси й так були узгодженими;

9. прибічник республіканського державного устрою, прибічник розширення виборчого права, за контроль за діяльністю владу з боку вільної преси.