5. Громадянська або суспільна свобода, співвідношення незалежності особи та громадського контролю у концепції Дж. С. Міля.

Джон Стюарт Міль (1806-1873 рр.)

Син філософа Джеймса Міля, псолідовник і, одночасно, критик Бентама, представник класичного лібералізму.

Основні праці: «Про свободу», «Представницьке правління».

Основні ідеї:

1. інтерес не до філософського аспекту поняття «свобода», а розуміння свободи як «громадянської чи суспільної свободи людини»; Боротьба між свободою та владою є найхарактернішою рисою історії людства;

2. загрозу громадянській свободі складає тиранічне правління, під яким Міль розумів законодавчу владу, яка не обговорює нагальні проблеми з суспільством. Саме суспільство повинно перебрати максимум влади;

3. ще більше загрожує свободі пануюча суспільна думка або погляди більшості. Суспільству притаманним є прагнення навязувати свої принципи особам, які мають іншу позицію. Дуже важливим є визначення межі, далі якої суспільна думка не може законно втручатися у індивідуальну незалежність і пропаганда у суспільстві духу терпимості;

4. у суспільстві закон та суспільна думка повинні зобовязувати людей до виконання певних правил поведінки. Однак проблема полягає у визначенні цих сутності та справедливості цих правил. Адже та правила, які навязуються суспільною думкою, сприймаються переважною більшістю людей як безсумнівні, що є наслідком магічної звички. Насправді, суспільна думка, мораль, загальноприйняті правила поведінки визначаються інтересами пануючого прошарку. Решта населення прагне угодити, наслідуючи звички провідної верстви;

5. люди індивідуально чи колективно можуть втручатися у дії індивідума лише у тому випадку, коли він чинить шкоду іншому індивідуму. Однак ніхто не має права змушувати особу робити чи не робити щось, користуючись аргументом, що, на думку більшості, так йому буде краще, так він стане щасливим. Сфера життя особи, яка має безпосереднє відношення лише до неї самої, і є сферою її індивідуальної свободи. Ця сфера включає:

А. Свободу совісті;

Б. Свободу думки, почуття, точки зору;

В. свободу вибору мети, влаштування свого життя;

Г. свободу діяти разом з іншими для досягнення мети, яка не шкодить іншим людям.

«Суспільство, яким би не була форма правління, не є свободним, якщо особа не має свободи думки та слова, свободи жити як вона того хоче, свободи асоціації. Лише те суспільство є вільним, в якому всі ці види свободи існують абсолютно і безособово для всіх його членів».

6. Свобода точок зору є необхідною через ряд причин:

А. Точка зору, яку хотять знищити, може бути правильною;

Б. Суспільна думка ніколи не є повністю істинною. Частина істини міститься в індивідуальних позиціях осіб;

В. навіть якщо суспільна точка зору є цілком правильною, без визнання права на її критику, вона може перетворитися у догму;

Г. догма не сприяє критичному мисленню людей, оскільки воно базується на індивідуальному розумі.

7. найвищою цінністю є індивідуальність. Метою кожної людини повинен бути гармонійний розвиток своїх здібностей, а для цього потрібна громадянська свобода, яку й порушує суспільна думка;

8. визначаючи межі громадського контролю над особою, Міль стверджує, що суспільство повинно контролювати лише ту сферу, яка ведеться суспільством в цілому, а не стосується окремих осіб. Суспільство має повне право примусити кожного свої обовязки, якщо хтосб надумав від них ухилитися. Суспільство також має право втрутися, якщо дії особи порушують свободу інших осіб. Тому важливим є вироблення певних загальних правил, шобю знати, чого очікувати від інших; Кара суспільства повинна бути адекватною провині особи;

9. Міль підмітив таку закономірність політичного життя, як наступ держави на громадянське суспільство, розширення масштабів бюрократії при деградації інститутів громадянського суспільства. Міль підтримує ліберальний принцип невтручання держави у життя громадянського суспільства – причини:

А. Особи завжди діють краще аніж уряд;

Б. Надання приватним особам права на управління (підприємствами, асоціаціями) сприяє їх розумовому розвитку;

В. без крайньої необхідності дуже шкідливо розширювати повноваження влади. Адже це веде до зростання бюрократії, у яку перетвориться найкраще, найрозумніше населення – інтелігенція. Решта населення не буде проявляти ініціативу, а буде чекати на вказівку «згори». Відбудеться процес «поработіння» суспільства бюрократичною корпорацією.

Висновок: цінність суспільства визначається цінністю його громадян.

Міль був добре знайомим з працями утопістів-соціалістів і коментуючи їх вчення, робив висновок, що соціалістична ідея може перемогти, якщо соціалізм забезпечить особі більше свободи аніж капіталізм. Соціалізм зайте в глухий кут, якщо зробить ставку на принцип «всемогутньої держави».