1. першим заявив, що політичне є окремою сферою життєдіяльності людини. Політика є сфера з власними завданнями, принципами та методами їх реалізації. Для оцінки політичних явищ недоцільно застосовувати етичні критерії;

2. поряд з філософською рефлексією Макіавеллі використовує і емпіричні методи. Саме через це часто Макіаеллі вважають особою, яка була у витоків сучасної політичної науки. Філософський підхід був реалізований Макіавеллі у праці “Роздуми про першу декаду Тіта Лівія”, а емпіричний у праці “Государ”. Обидві праці писалися одночасно. Цікаво, во якщо у праці “Государ” Макіавелі оспівував правління однієї особи, то у “Роздумах” – більше акцентує на характеристиках республіки.

3. аналізуючи форми правління Макіавелі використовує античну спадщину. Найкращою формою правління є аристократична республіка, оскільки вона найбільше відповідає природі людини.

4. Макіавелі використовує Арістотелівські критерії правління однієї людини, меншості та більшості і характеризує республіку як змішану форму правління. Адже у ній поєднується правління більшості народу, меншості знаті та одного вибраного глави держави. Більшість контролює знать і таким чином попереджує зловживання владою. Участь знаті в управлінні допомагає використовувати її багатства. Водночас, знать контролює виборного главу державу, який має можливість швидко приймати рішення.

5. Республіка є найкращою формою правління, бо вона дозволяє найлегше досягти ідеалів свободи та рівності. Свобода особи (окремого індивідума) є корисною для всього суспільства. Кожна людина хоче досягти індивідуального успіху і, таким чином, збільшує багатство всього суспільства. Вільні держави є найбільш богатими. Таким чином, у Макіавелі ми бачимо паростки ліберальної ідеології. Однак, це ще не є класичним лібералізмом, бо інтереси людини підпорядковуються інтересам держави, а не навпаки.

6. Республіка є можливою формою правління лише для тих народів, які мають відповідну “якість” тобто традиції громадянськості тобто участі у спільних справах, управління, а також у “спокійний час”, коли є можливим навчати людей, як брати участь в управлінні державою. Для “зіпсованих” народів та у часи анархії більш доцільною є монархія, бо лише монархія може скласти противагу корисливій владі феодалів. Монархія може припинити панування папського Риму та іноземців над землями Італії та сприяти її обєднанню (“Государ”).

7. Громадянська свобода є недопустимою у період кризи, коли вона вступає у конфлікт із потребою забезпечити безпеку держави.

8. критика християнської філософії, оскільки моральні засади християнства є нездійсненними. Завдяки цій філософії люди перестали думати про світські справи, “ослабли” і передали владу над собою іноземцям. Коли люди не чинять опір, над ними починають знущатися. Релігія повинна виконувати функції засобу політики, а не бути автономною по відношенню до нього. Пріоритет держави над церквою є безсумнівним.

9. “Государ” – для досягнення доцільної політичної мети можна використовути всі можливі засоби. Государ повинен вивчити добре природу людини, її слабкі якості і використовувати ці знання заради досягнення політичних цілей;

3. Вчення Дж. Локка про природній стан та теорія суспільної угоди.

17-19 ст. – період Нового часу або створення “нового суспільства”. У цей час формується сучасна західна цивілізація, яка базується на промисловому виробництві, що є протилежністю до традиційної цивілізації, яка базується на аграрному виробництві. Деколи цю цивілізацію називають “ліберальною”, оскільки основною суспільною цінністю стає особиста свобода окремої особи. Людина сприймається не як засіб, а як основна цінність.

Джон Локк (1632-1704 рр.)

Батько був пуританином, який брав участь у Громадянській війні. Лок у молоді роки, ховаючись від переслідувань королівської влади, відвідав Нідерланди і був вражений демократизмом цієї країни.

Основні праці: “Два трактати про правління”, “Листи про терпимість”

Локк розвинув ідею природнього права, вперше розроблену голандським мислителем Гуго Гроцієм. (Про існування “природного стану” між людьми, коли не існувало держави та приватної власності. Оскільки люди не могли зупинити насилля, то вони обєдналися і створили державу.).

Співвітчизник та попередник Локка Т. Гобс (1588-1679 рр.), “Левіафан або Матерія, форма і влада держави” охарактеризував природній стан вкрай критично – як “війна всіх проти всіх”. Як результат, люди добровільно віддають всі свої природні права (базовані на інстинкті самозбереження) та свободи державі, влада суверена якої є абсолютною. Підлеглі не мають жодних прав у сфері політики і, навіть, відносини власності регулюються за допомогою держави.

Локк сприйняв ідею природного стану відмінним чином від Гобса.

Основні ідеї:

1. на відміну від Гобса, Локк вважав, во природній стан був до політичним, а не до соціальним станом. Природній стан – це стан повної свободи щодо можливості розпорядження своїм майном і особою, стан рівності, при якому влада та право є взаємними і ніхто не має більше аніж другий. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїх правах. Природними правами є право на життя, свободу та приватну власність !!!.

2. у природному стані все підпорядковано закону природи, який посередництвом розуму людей визначає, що є добрим, а що злим. Це є основною причиною недоліків природного стану, зокрема, того, що у відносинах між людьми не має незалежного третейського судді, який би був мірилом справедливості. Врешті-решт, права людини починають порушуватися іншими людьми.

3. за допомогою природного договору організовується держава, основним завданням якої є збереження життя, свободи та приватної власності людей тобто природних прав, які вони не можуть забезпечити самотужки. Тобто держава виникає не на перекір суспільству, не як його антипод, а як його породження. Отже, суспільство є первинним по відношенню до держави. Локк називає державу “новим тілом”, вторинним штучним органом, створених за волею народу. Якщо держава певним чином буде знищена, то суспільство залишиться існувати при будь-яких умовах;

4. На відміну від Гобса, який повністю передає природні права державі, тріада прав Локка – життя, свобода, приватна власність є невіддільною від кожного індивідума. Наслідком договору є встановлення “прав більшості”, які гарантують захист людини від тиранів. Якшо Гобі трактував суспільний договір як угоду лише між людьми, то у Локка учасником договору є і уряд (держава), яка свідомо бере на себе зобов’язання оберігати права громадян;

5. Локк першим довів, во право на приватну власність є природним правом людини. Основою приватної власності є праця;

6. Народ є сувереном будь-якої влади у державі. У державі існують три види влади:

   • законодавча

   • виконавча (яка поглинає судову)

   • федеративна (займається питаннями зовнішньої політики).

Законодавча влада, представлена парламентом, є верховною. Однак існують і певні вимоги до законодавців під час складення законів:

• закон є однаковим для всіх

• закони повинні створюватися для блага людей

• без згоди населення не можна збільшувати податки

• законодавці не повинні нікому передавати свої функції

Таким чином, Локк розробив теорію розподілу конституційних обмежень влади та теорію досягнення влад ного консенсусу.

7. Локк є противником як абсолютної монархії, у якій є вільним лише монарх, так і тиранії, яка здійснює владу, порушуючи будь-які закони. Найдоцільнішою формою правління є представницька республіка.

8. розробив теорію непокори народу, який має право змінити владу монарха, уряду, які зраджують державу іноземцям, порушують закони, а чи чинять опір прийняттю певних законів. Теорія непокори базується на таких припущеннях:

А. Якщо людей пригноблювати, вони постануть при любій формі правління;

Б. Революції не розпочинаються з-за дрібничок;

В. право на повстання є найкращою гарантією проти повстання.