Лекція 16-17. Політичний час. Політичний розвиток (4 год.)

1. Політичний час. Різні типи політичного часу (“реальний”, “історичний”, “хронополітичний”).

2. Поняття «процес», «зміна” у політиці.

3. Поняття політичного розвитку та його критерії

4. Політична модернізація

Література:

1. Ильин М.В. Ритмы и масштабы перемен О понятиях «процесс», «изменение» и «развитие» в политологии // Полис. – 1993. - № 2.

2. Ильин М.В. Хронополитическое измерение: за пределами повседеневности и истории. // Полис. – 1996. - № 1.

3. Философия истории / под. ред. Панарина А.С. – М.: “Гардарики”, 1999.

1. Політичний час. Різні типи політичного часу (“реальний”, “історичний”, “хронополітичний”).

Природною основою існування політики є час, який, однак має власну логіку сприйняття. Якщо ми слідкуємо за ходом телевізійних політичних дебатів, то час сприймається відмінним чином, аніж коли ми аналізуємо час становлення сучасних політичних систем та інститутів. Подія, яка сприймається нами як вирішальна для майбутнього політичного розвитку України, через певний проміжок часу втратить свою важливість. Водночас, деякі події, які ми не сприймаємо як важливі сьогодні, з погляду майбутнього будуть сприйматися як вирішальні.

“Миті” повсякденної політики (те, во ми щодня бачимо по телебаченню чи читаємо в газетах) або реальний політичний час “дрібнішають”, стають майже непомітними, якщо ми через певний проміжок часу почнемо їх аналізувати вже як події політичної історії (наприклад, зміна політичного режиму в країні) або історичний час. Такі події вже передбачають “інтерпретацію-узагальнення” і співвідносяться одна з одною вже не в ритмах миттєвостей, годин, діб, а як історичні причинно-наслідкові події, “реальний час” між якими не є актуальним. Наприклад, якщо ми говоримо про “явище демократизацію політичного режиму”, то у “реальному” часовому вимірі цей це явище буде складатися з конкретних подій (проведення виборів на багатопартійній основі; ротація кадрів в органах влади; люстрація органів державної влади). Однак, для політологічного чи історичного узагальнення, “реальні” часові події втрачають свою важливість. Значення, буде мати “темпоральний квант впливу” всіх подій, яких можна охарактеризувати одним словом “демократизація політичного режиму”.

Звернення до більшого діапазону темпоральності передбачає, що одиничні політичні зміни стають занадто дрібними, майже такими, які не можна виділити. Вони йдуть в тінь, однак ми можемо підмітити вже узагальнені тенденції політичного розвитку (історичний час). Шкала темпоральності (діапазон темпоральності) вимірюється вже не миттями, не подями, а переходами від одних якісних станів до інших.

Отже, три типи політичного часу (три діапазони темпоральності):

Подіями-миттєвостями (реальний політичний час);

Подіями-змінами (історичний час)

Подіями-переходами від одних якісних станів політики до інших (хронополітичний або мета історичний час).

Наприклад, перехід від первісного суспільства, в якому діяла лише система соціального контролю до політичного суспільства, яке вже керувалося інститутом політичної влади.

Таким чином, основою існування різних типів (розмірів) часу (діапазонів темпоральності) знаходиться емпіричне відчуття того, що повсякденне сприйняття політичної реальності як процесу якісно відрізняється від історичного уявлення про неї (її інтерпретації) як послідовності політичних змін, і, тим більше, від узагальнення сутті цього руху як переходу від одного якісного стану політичної реальності до іншого.

Укрупнення “розмірності” часу тобто сходження від повсякденності - до історії – далі до хронополітики веде до звільнення темпоральності від натуралізму “реального” часу і до набуття нею більш узагальнених якісних характеристик.

Російський політолог Ільїн пропонує аналіз певної політичної системи (“політія) за допомогою категорій політичного часу.

Політія має два аспекти:

1. синхронія (тобто елементи ПС у певний “реальний” відрізок час та існуючі структурні зв’язки між ними);

2. діахронія (своєрідна темпоральна розгортка політики, яка складається з таких явищ як:

• політичні дії;

• політичні зміни;

• якісні політичні стани,

а також із змістовних структурно-функціональних зв’язків між ними. .

Ільїн підмітив, що справжній науковий аналіз політичної зміни пов’язаний не з фіксацією небувалого (воно є помітним пересічний людині у повсякденному житті), із виявленням того, як в нових умовах відновлюються, модифікуються старі політичні риси (наприклад: після проголошення незалежності України стиль управління державою за допомогою кадрової номенклатури залишився).