Лекція 12. Політична онтологія (2 год.).
Світ політичного як об’єкт філософської рефлексії.. Поняття «політичного», критерії його визначення. Інтегруюча функція «політичного».
Конфлікт і консенсус як суттєві характеристики політичної сфери.
Література:
Алексеева Т.А., Кравченко И.И. Политическая философия: к формированию концепции // Вопросы философии. – 1994. - № 3.
Гаджиев К.С. Политическая наука. – М., 1995.
Гаджиев К.С. Политическая философия. – М.; «Экономика», 1999.
Гуторов В.А. Философия политики на рубеже тысячелетий: судьба классической традиции. // Полис. - 2001. - № 1.
Никитина А.Г. Проблема первосубстанции политического бытия. // Полис. – 1996. - № 2. – С. 161-168.
Панарин А.С. Философия политики. – М., 1994.
Світ політичного як об’єкт філософської рефлексії.
Філософія політики була відроджена у 70 –і рр. ХХ ст.. завдяки працям Л. Страуса “Що таке політична філософія ?” (1959 р.), І. Берліна “Чи існує ще політична теорія ?” (1962 р.), Дж. Роулза “Теорія справедливості” (1971 р.).
Основні тези Страуса і Берліна були наступними: політичну думку не можна зводити до емпіричного дослідження інститутів чи поведінки індивідів чи груп. У ній завжди буде присутнім теоретико-філософський вимір. Це пояснюється природою політичної дії, яке завжди є пов’язаним із орієнтацією на суспільне благо і тому передбачає вибір діючим суб’єктом певних цінностей. Питання ціннісного вибору знаходяться за межами політичної науки (у позитивістському значенні), і вирішувати цю проблему повинна політична філософія.
Л. Страусс пропонував об’єднати політичну науку і політичну філософію у більш широке поняття “політична думка”. Роулз вважав, во філософія політики вирішує фундаментальні питання, які знаходяться в основі усіх політичних протиріч.
Філософія політики є загальною методологічною базою політичних досліджень, визначає зміст різних концепцій, виявляє універсальні принципи і закони у відносинах людини, суспільства і влади, співвідношення раціонального та іраціонального в політиці, її моральні критерії, межі державної влади.
Для політичної філософії, на відміну від інщих політичних наук, світ політичного є джерелом філософської рефлексії про принципи порядку, свободи, рівності, справедливості. Політична філософія не прагне відповісти на запитання “де”, “коли”, “як”, “хто”. Її цікавить, насамперед, відповідь на запитання: “Що є .... ?” Тобто в центрі уваги політичної філософії є не конкретна політична ситуація, не конкретні форм та прояви політичної діяльності, а природа (походження та суть) світу політичного та його явищ: наприклад, природа держави, природа влади, природа громадянського суспільства.
Для з’ясування cутності багатьох політико-філософських проблем важливо встановити зміст поняття “політика” – “політичне”.
Німецький філософ К. Шмітт у праці “Поняття політичного” стверджує, що “політичне” має свої власні критерії, які діють своєрідно у порівнянні з світом морального, естетичного і економічного. Вихідним онтологічним принципом політики “розмежування друга та ворога” (питання 2).
Відомий філософ-неомарксист Х. Арендт ототожнювала поняття “політичного” з “простором свободи”, політику – з вільною дією, а владу – з самою свободою. У будь-якому випадку, Шмідт і Арендт пробували визначити сутність політичного буття тобто займалися поліітичною онтологією.
Політична онтологія – вчення про політичне буття, об’єктивні передумови політики, специфіку політичного детермінізму, загальні перетворюючі можливості політики.
Політична онтологія або вчення про політичне буття вивчає природу (суть та походження) політичної самоорганізації суспільства. Важливої характеристикою політичної онтології є принцип універсалізації, суть якого полягає в тому, бо в рівних умовах він буде діяти однаково.
Наприклад, для ефективного функціонування демократії необхідним є мінімум умов, без яких вона є неможливою. Неможливо визначити суть політичної системи без вияснення сутності відповідного суспільства. А передумовою існування громадянського суспільства є вільна особистість, наділена вродженими невід’ємними правами. Існування громадянського суспільства є, водночас, неможливим без існування економічної свободи (тобто свободи вибору джерел отримання засобів для проживання). Отже, таке політичне явище як демократія є неможливим без існування ринкової економіки та громадянського суспільства.
(На поняття “держава”, “влада” завжди накладає відбиток національно-культурні особливості, історична епоха. Т. Гоббс, аналізуючи поняття свободи Платоном та Арістотелем сказав знаменитий вираз: “Ніщо ніколи не було куплено такою дорогою ціною як вивчення філософами грецької та латинської мови”. Томас Гоббс мав на увазі некритичне перенесення політичних цінностей та ідеалів однієї історичної епохи, в цьому випадку, античності, в іншу – період Нового часу. Вже згадана “держава” Платона ж не відображенням не незмінного ідеалу політичного життя, а всього ж грецького ідеалу політики. Водночас, праця Т. Гобса “Левіафан” описує англійські ідеї абсолютизму 17 ст.
То ж завданням політичної онтології як дисципліни, покликаної вивчати природу (тобто суть та походження) політичних речей або явищ світу політичного, є характеристика тих її аспектів, які позачасовий вічний характер. Мав рацію американський політолог Леві Строс, який у 1953 р. писав, во політична онтологія повинна займатися пошуками трансісторичних істин про політику. Вона повинна визначати межі світу політичного.