1. Для прискореного зменшення тиску в судинах призначають:

• гангліоблокатори — пірилен (0,01 г 3 рази на день), темехін (0,001 г 2 - 3 рази на день), бензогексоній (0,1 г 3 - 4 рази на добу), пентамін (1 - 2 мл 5 % розчину) підшкірно або внутрішньовенно. Введення гангліоблокаторів контролюють виміром артеріального тиску. На плечовій артерії воно не повинне бути нижчим 80 мм рт.ст. Також для гіпотензивного ефекту застосовують:

• спазмолітичні засоби - еуфілін вводять внутрішньом'язово (1 мл 24 % розчину) або внутрішньовенно (10 мл 2,4 % розчину). У разі непереносимості еуфіліну вводять папаверину гідрохлорид (1 - 2 мл 2 % розчину) внутрішньовенно або підшкірно (викликає тривале розширення судин великого кола кровообігу) чи гідрований папаверин - но - шпу (2 - 4 мл 2 % розчину) внутрішньовенно або підшкірно. При незначному кровохарканні призначають всередину еуфілін (0,1 - 0,2 г) і гідрований папаверин - но - шпу (0,02 - 0,06 г) 2 - 3 рази на добу;

• протикашльові засоби - кашель може провокувати кровохаркання внаслідок підвищення тиску в легеневій артерії. Для припинення або зменшення кашлю призначають бромгексин, атровент тощо. З цією ж метою призначають і атропіну сульфат (1 мл 0,1 % розчину) підшкірно, бо він пригнічує кашльовий рефлекс, усуває бронхоспазмі розширює судини черевної порожнини.

2. Для підвищення згортання крові використовують препарати залежно від показників тромбоеластограми і коагулограми. За відсутності цих досліджень препаратами вибору є дицинон, гемофобін, фібриноген або тромбін. Часто поєднують призначення гемофобіну з фібриногеном або тромбоплазміном.

• дицинон (етамзилат натрію) - вводять 2 - 4 мл 12,5 % розчину внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Препарат бере участь у формуванні тромбопластину. Дія починається через 5 - 15 хвилин при внутрішньовенному введенні і через 1 - 2 години - при внутрішньом'язовому;

• фібриноген - вводять 250 - 500 мл внутрішньовенно крапельно. Прискорює перехід фібриногену у фібрин; починає діяти через 30 хвилин. У стандартних флаконах міститься 2 г сухого фібриногену. Його розчиняють у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 1 г у 250 мл.

• гемофобін - призначають усередину по 1 ст. ложці 3 % розчину 3 - 4 рази на добу. Також прискорює перехід фібриногену у фібрин; починає діяти через 3 - 6 годин.

• тромбін - призначають по 1 - 2 мг у 2 мл дистильованої води інгаляційним методом.

Вікасол доцільно застосовувати при порушенні протромбіноутворювальної функції печінки. Для спинення кровохаркання і легеневої кровотечі внутрішньом'язово вводять сульфокамфокаїн (2 мл 10 % розчину), який поліпшує функцію дихання і кровообігу.

3. Зниження фібринолітичної активності крові. З цією метою проводять корекцію підвищеної активності фібринолітичних, протеазних ферментів крові, харкотиння і в ділянці запального процесу в легенях.

Для цього використовується:

• ξ-амінокапронова кислота (інгібітор фібринолізу) — вводять 5 %—100 мл внутрішньовенно крапельно (дія починається через 15 - 30 хв.), 5 %—3 - 5 мл в аерозолі (діє через 5 - 10 хв.);

• контрикал (трасилол), інгітрил (гордокс) (інгібітор протеолізу) - по 10 000 - 20 000 ОД внутрішньовенно крапельно (початок дїі через 30 - 45 хв.);

• амбен, гідрокортизон (інгібітори гіалуронідази) — 1 % — 5 мл амбену, 12,5—25 мг гідрокортизону вводять внутрішньовенно струминно (препарати діють через 10 - 15 хвилин).

4. Зменшення проникності стінки легеневих судин досягають призначенням наступних засобів:

• кальцію глюконат – 10 мл 10 % розчину внутрішньовенно або внутрішньом'язово чи всередину - 2г 2 - 4 рази на день. Кальцію хлорид вводять тільки внутрішньовенно (10 мл 10 % розчину);

• аскорбінова кислота - 1,0 г 3 - 5 разів на день.

Препарати для замісноїтерапії: еритроцитарна маса - 150 - 200 мл 2 - 3 рази на курс, альбумін 20 % - 50 мл, 10 % - 100 мл, поліглюкін (реополіглюкін, рондекс) - 400 - 1200 мл, розчин бікарбонату натрію - 500 - 1500 мл.

При рецидивах легеневої кровотечі у хворих на деструктивні форми туберкульозу легень гемостатичний ефект досягається внутрішньовенним (крапельно) введенням лікувальної суміші з фізіологічного розчину (300 - 500 мл), хлориду кальцію (10% - 5 мл) і гідрокортизону 12,5 - 25 мг 1 - 2 рази на добу.

Сучасні методи гемостатичного лікування достатньо ефективні і дозволяють домогтися спинення кровохаркання або легеневої кровотечі у 95 % хворих. Якщо гемостатичне лікування неефективне, показане хірургічне лікування. Ризик операції зменшується у 10 - 15 разів, якщо її проводити в період тимчасового припинення легеневої кровотечі.

Особливу увагу звертають на профілактику і лікування ускладнень, що виникають під час легеневої кровотечі. Першочерговою стає профілактика асфіксії внаслідок закупорки дихальних шляхів кров'ю. Положення хворого має бути напівсидячи, що сприяє поліпшенню кровообігу та відкашлюванню крові. У тяжких випадках відсмоктують кров із трахеї через катетер. Ефективнішим є проведення лікувально - діагностичної бронхоскопії або інтубації, дренування бронхів і відсмоктування згустків крові. У випадках виникнення ателектазу призначають протеолітичні ферменти у поєднанні з протитуберкульозними препаратами.