Фіброзно - кавернозний туберкульоз легень
Фіброзно - кавернозний туберкульоз легень характеризується наявністю фіброзної каверни, розвитком фіброзних змін у легеневій тканині, що оточує каверну, вогнищ бронхогенного обсіменіння різної давнини у тій же та (або) протилежній легені, постійним або періодичним бактеріовиділенням, хронічним хвилеподібним, як правило, прогресуючим перебігом.
Перебіг фіброзно - кавернозного туберкульозу легень тривалий; йому передують інші форми туберкульозу. Найчастіше він розвивається після інфільтративної, вогнищевої і дисемінованої форм, рідше - після казеозної пневмонії і первинного комплексу.
Якщо у вперше захворілого на туберкульоз діагностується фіброзно - кавернозна форма, то це кваліфікується як пізнє виявлення (занедбана форма туберкульозу). Серед захворілих уперше фіброзно - кавернозний туберкульоз легень виявляється в 1 % випадків.
Деструкція легеневої тканини і утворення порожнини розпаду може спостерігатися при будь - якій формі туберкульозу легень. Але перехід у фіброзно - кавернозний туберкульоз легень визначається за наявності морфологічних змін у каверні і легеневій тканині.
Патогенез. Каверна утворюється внаслідок розплавлення казеозних мас у пневмонічному фокусі і відходженні їх через дренуючий бронх. Під дією протеолітичних ферментів казеоз розріджується, сухі казеозні маси стають рідкими, і при наявності сполучення з бронхами цей рідкий казеоз поступово відторгається, утворюючи порожнину. У своїх дослідженнях К.Ф. Чернушенко вказує на те, що утворення деструкції слід розглядати як феномен аутоагресії.
Каверни, що розвинулися внаслідок інфільтративної форми туберкульозу, казеозної пневмонії, прогресуючого первинного туберкульозного комплексу, підгострого гематогенно - дисемінованого туберкульозу, мають назву пневмоніогентіх. Для цих каверн характерне порівняно швидке прогресування туберкульозного процесу і раннє виникнення вогнищ бронхогенного обсіменіння.
Альтеративні каверни виникають внаслідок розпаду старого вогнища і, як правило, прогресують значно повільніше порівняно з пневмоніогенними. Каверни, що утворилися з бронхіальних лімфатичних вузлів або у стінці бронха, мають назву бронхогенних. Дуже часто вони утворюються на фоні туберкульозу бронхів.
Патоморфологія. Каверна - це порожнина, яка має три шари. Внутрішній (перший шар) утворений казеозними масами, нерівний, іноді на ньому можуть бути невеликі білувато - сірі утворення, діаметром декілька міліметрів (лінзи Коха), які є скупченням колоній МБТ. Другий шар (грануляційний) - тісно переплітається з піогенною оболонкою. За несприятливого перебігу процесу грануляційна тканина перетворюється на піо - генну (гнійну) оболонку. Третій шар - фіброзний. Тільки при наявності фіброзного шару порожнина вважається каверною; якщо він відсутній, то деструкцію трактують як фазу розпаду.
Каверна здебільшого має кулясту або еліпсоїдну форму, а на рентгенограмі вона зображена кільцеподібною тінню. Це пояснюється тим, що стінка каверни розтягується внаслідок еластичності легені. Певне значення має наявність нульового або позитивного тиску у бронхах, тоді як у плевральній порожнині тиск лишається негативним.
У початковій фазі розпаду казеозні маси відокремлюються нерівномірно і тому може розвиватися бухтоподібна форма каверни. У випадках прогресування туберкульозного процесу або коли ще не закінчене формування порожнини розпаду, каверна також може мати бухтоподібну форму.
Свіжа каверна має тонку еластичну сполучнотканинну капсулу з незначним шаром грануляційної тканини та широким - казеозно - некротичним. Згодом у зв'язку з фіброзним процесом стінка каверни деформується, набуває неправильної округлої форми, стовщується - утворюється товстостінна, фіброзна каверна. Згодом стінка може набувати хрящової консистенції.
Товщина стінки каверни зумовлена фіброзною капсулою і перифокальним запаленням. Для диференціації фіброзу з перифокальним запаленням проводять специфічне антимікобактеріальне лікування. Якщо немає вираженої фіброзної капсули, то стінка каверни стоншується після лікування внаслідок розсмоктування інфільтрації.
Навколо старих каверн виявляється вогнищеве обсіменіння, а також звуження легеневого поля за рахунок фіброзу.
Каверна сполучається з бронхом, через який відходить харкотиння, що містить мікобактерії туберкульозу. При порушенні дренажної функції бронхів у каверні може скупчуватись рідина (рентгенологічно визначається горизонтальний рівень). У бронху, що дренує каверну, часто розвивається специфічний ендоперибронхіт з наявністю лімфангіту. Рентгенологічно утворюється "доріжка" до кореня легені.
Клініка. Більшість хворих на фіброзно - кавернозний туберкульоз спочатку можуть не мати скарг, бо після відокремлення казеозних мас зменшується туберкульозна інтоксикація і настає клінічно задовільний стан. В подальшому, при зниженні реактивності організму, відбувається прогресування туберкульозного процесу, що супроводжується збільшенням туберкульозної інтоксикації, кашлем з виділенням мокротиння, порушенням функції серцевої і дихальної системи. Фіброзно - кавернозний туберкульоз - кінцевий етап у перебігу прогресуючого деструктивного туберкульозу легень.
При тривалому перебігу фіброзно - кавернозного туберкульозу у хворих під час огляду визначається деформація грудної стінки: западіння над - і підключичних ямок, сплощення половини грудної клітки на боці ураження та її відставання під час дихання. Пальпаторно на боці ураження виявляється посилене голосове тремтіння, оскільки фіброзна тканина має хорошу провідність звуку. Перкуторно над каверною здебільшого відмічається вкорочений або притуплений звук: легенева тканина навколо каверни ущільнена фіброзною тканиною, перифокальним запаленням і вогнищевим обсіменінням.
Тільки великі каверни, що прилягають безпосередньо до грудної стінки, або гігантські можуть перкуторно давати тимпанічний звук.
Каверни у більшості хворих локалізуються у верхніх відділах легень і тому тут виявляється тупість або вкорочення перкуторного звуку. Аускультативно над каверною може визначатись бронхіальне дихання і обмежена ділянка вологих хрипів. Над старими товстостінними або гігантськими кавернами вдається вислухати амфоричне дихання. Звичайно над каверною вислуховується жорстке або невиразне дихання і фокус дрібнопухирчастих хрипів після покашлювання.
За перебігом фіброзно - кавернозний туберкульоз легень поділяють на три форми:
Обмежений із відносно стабільним перебігом - характеризується обмеженим фіброзом. При лікуванні процес стабілізується і збільшуються інтервали між загостреннями.
Прогресуючий фіброзно - кавернозний туберкульоз легень характеризується зміною загострень і ремісій з короткими або довгими інтервалами між ними. Під час загострень яскраво виражені клінічні симптоми, виникають нові ділянки запалення з появою додаткових каверн. Іноді спостерігається повне руйнування легені. У разі неефективного лікування прогресуючий перебіг захворювання завершується розвитком казеозної пневмонії.
Фіброзно - кавернозний туберкульоз легень із ускладненнями характеризується приєднанням ускладнень (кровохаркання і легенева кровотеча, спонтанний пневмоторакс, амілоїдоз, хронічне легеневе серце).
Бронхогенне вогнищеве обсіменіння відбувається шляхом аспірації мокротиння через бронхи у нижні відділи легень. З каверни, через дренуючий бронх, мокротиння підходить до біфуркації трахеї і відкашлюється у зв'язку з рефлекторним кашльовим поштовхом. Але після кашльового поштовху відбувається інтенсивний вдих, під час якого решта мокротиння потрапляє в нижні відділи легень. Внаслідок цього можуть утворюватись вогнища, які, зливаючись, викликають інфільтративну, а іноді аспірацій - ну пневмонію. Клінічно це виявляється у вигляді спалахів туберкульозного процесу.
Так само у хворого з фіброзно - кавернозною формою туберкульозу може розвинутись ураження бронха, трахеї і так звана спутогенна (від лат. sputum - мокротиння) форма туберкульозу гортані. До застосування антимікобактеріальної терапії туберкульоз гортані був частим і тяжким ускладненням фіброзно - кавернозного туберкульозу. Тепер ця форма зустрічається досить рідко і добре піддається лікуванню.
Діагностика. Рентгенологічно каверна має вигляд кільцеподібної тіні з проясненням усередині, а навколо тіні визначається фіброзна тяжистість і вогнищеве обсіменіння, причому вогнища перебувають на різних фазах розвитку: поряд з м'якими можуть бути туберкульозні вогнища, які ущільнюються, а також щільні (рис. 2.33).
Рис. 2.33. Фіброзно - кавернозний туберкульоз
При бактеріоскопічному дослідженні мокротиння у більшості хворих на фіброзно - кавернозний туберкульоз виявляються МБТ.
При дослідженні крові виявляється нормальна кількість гемоглобіну та еритроцитів, і тільки у випадках виснаження або кровохаркання можуть бути ознаки гіпохромної анемії.
Як правило, характерно підвищення ШОЕ і нормальна кількість лейкоцитів, а при загостренні процесу спостерігається незначний лейкоцитоз і зсув лейкоцитарної формули вліво. У сечі зміни (білок, гіалінові циліндри) визначаються у випадках амілоїдозу або туберкульозу нирок.
Лікування. Антимікобактеріальну терапію хворих на фіброзно - кавернозний туберкульоз слід поєднувати із хірургічним лікуванням, яке застосовують як при однобічних, так і при двобічних процесах.
Наслідки. Сприятливий: на відміну від товстостінних фіброзних, тонкостінні каверни можуть спадатись і рубцюватись. Іноді рубці розсмоктуються після лікування протитуберкульозними препаратами.
Відносно сприятливий: а) загоєння відкрито негативним синдромом - на місці каверни утворюється кістоподібна порожнина ("санована каверна"). За даними А. І. Струкова, така каверна свідчить про перехід процесу у менш активну форму, але не в анатомічне загоєння; б) утворення "псевдотуберкульоми " - виникає при закритті просвіту дренуючого бронха. Каверна заповнюється казеозними масами.
Несприятливий. При прогресуванні процесу утворюються нові каверни, наростають фіброзні зміни у легеневій тканині і деформація бронхів та судин. У хворих виникають ускладнення.
Диференціальна діагностика.
В осіб, які протягом тривалого часу перебувають під спостереженням у протитуберкульозному диспансері, діагноз фіброзно - кавернозного туберкульозу нескладний. Труднощі виникають тоді, коли у пацієнта в легенях вперше виявляють сформовану порожнину (або декілька порожнин). У таких випадках для підтвердження діагнозу потрібно звернути увагу на контакт із хворим на туберкульоз, поступовий початок захворювання, локалізацію однієї або декількох порожнин розпаду у верхніх відділах легень, наявність навколо них або в інших ділянках легень вогнищевих тіней, помірні зміни гемограми, виявлення МБТ у харкотинні. При відсутності бактеріовиділення у вперше виявлених хворих з наявністю порожнини в легенях діагноз туберкульозу завжди сумнівний.
Диференціальна діагностика фіброзно - кавернозного туберкульозу проводиться з абсцесом легені, кістозною гіпоплазією легень (полікістоз легень, уроджені бронхоек - татичні кісти, множинні повітряні кісти, кістовидна легеня, уроджена аденоматозна вада розвитку), бронхоектатичною хворобою, кавернозною формою раку легені, брон - хогенними кістами, емфізематозними булами.
Абсцес легені - обмежене, локальне гнійне розплавлення легеневої паренхіми з утворенням порожнини (рис. 2.34). Гострий абсцес - неспецифічне запалення порожнини з клініко - рентгенологічними ознаками активного запального процесу і давністю захворювання не більше 3 - х місяців. Хронічний абсцес характеризується давністю захворювання більше 3 - х місяців.
Хронічний абсцес, як і фіброзно - кавернозний туберкульоз легень, перебігає з періодами загострень і ремісій. Проте з анамнезу пацієнта часто можна дізнатись про гострий початок захворювання в минулому з високою температурою тіла, остудою, виділенням значної кількості гнійного харкотиння з неприємним запахом, іноді з домішками крові. Під час загострення процесу ці симптоми відновлюються. В аналізі крові відмічають виражені зміни. В харкотинні МБТ відсутні. Особи, що довго хворіють, зниженого живлення, їх шкіра бліда, із сіруватим відтінком, нігтьові фаланги пальців набувають вигляду "барабанних паличок", що рідко спостерігають при туберкульозі.
Рис. 2.34. Абсцес легені
На рентгенограмі виявляють порожнину абсцесу з інфільтрованими стінками і горизонтальним рівнем рідини переважно в нижніх відділах легень. Навколо порожнини можуть бути фіброзні зміни, але немає вогнищевих тіней, властивих туберкульозу. Під час бронхоскопії видно гнійні виділення з дренуючого бронха, неспецифічний ендобронхіт, тоді як при туберкульозі можливе туберкульозне ураження бронха. Потрібно провести посів харкотиння для виділення мікробної флори і визначення її чутливості до антибіотиків.
Діагностичні критерії абсцесу легені:
хворіють переважно чоловіки 20 - 50 років;
в анамнезі - пневмонії, травми грудної порожнини, обтурація бронха, зловживання алкоголем, тривале куріння;
гострий початок з підвищеною температурою тіла до фебрильних цифр, виражена остуда, слабість, пітливість, біль в грудній клітці;
при диханні або кашлі з рота хворого відчутно неприємний запах, МБТ відсутні;
після прориву абсцесу у бронх харкотиння виділяється у значній кількості (іноді до 0,5 л за добу), гнійного характеру, має неприємний запах. При відстоюванні утворюється два шари харкотиння: верхній - рідкий, пінистий, білуватого кольору, а нижній - густий, гнійний. В гнійному осаді лейкоцити можуть бути відсутніми внаслідок розплавлення їх протеолітичними ферментами;
в аналізі крові - виражений лейкоцитоз (15 х 109/л і більше), зсув паличкоядерних нейтрофілів і значне підвищення ШОЕ;
рентгенологічно - абсцес може розміщуватись у будь - яких ділянках легені, але найчастіше у S2 правої і S6 лівої легені, вогнищеві тіні в легеневій тканині навколо каверни відсутні;
гострий абсцес - наявність круглястої порожнини з горизонтальним рівнем рідини. Стінки порожнини товсті, нерівномірні за товщиною. Зовнішній контур нечіткий, розмитий, а внутрішній - чіткий, але нерівний (бухтоподібний) за рахунок пристінкових секвестрів і гнійних мас. Після відторгнення некротичних мас стінки стають однакової товщини з рівним внутрішнім контуром;
хронічний абсцес - зовнішній контур утворений фіброзними тяжами, що розходяться від порожнини до оточуючої легеневої паренхіми, в якій виявляється зона склеротичних змін;
бронхографічно - характерним є те, що контрастна маса потрапляє до порожнини через 2 або декілька дренуючих бронхів; бронхи деформовані;
швидке поліпшення загального стану при адекватному застосуванні антибіотиків, зменшення перифокальної інфільтрації навколо порожнини.
Кістозна гіпоплазія (полікістоз, уроджені бронхоектатичні кісти, множинні повітряні кісти, кістовидна легеня, уроджена аденоматозна вада розвитку) - уроджений недорозвиток респіраторного відділу і стінок повітроносних шляхів легені або її частини з формуванням численних кістоподібних розширень на різних рівнях бронхіального дерева, дистальніше субсегментарних бронхів.
У зменшеній гіпоплазованій частці або легені знаходять множинні тонкостінні порожнини. Паренхіма легень недорозвинена. Найчастіше кістозна гіпоплазія локалізується у верхній частці правої легені (подібно до туберкульозу) або уражує всю ліву легеню.
У молодому віці кістозну гіпоплазію виявляють переважно при профілактичній флюорографії, тому що клінічні симптоми хвороби з'являються лише після приєднання вторинної інфекції. Поступово хвороба набуває хронічного перебігу з повільним прогресуванням, періодами загострень і ремісій, що нагадує фіброзно - кавернозний туберкульоз легень. При загостренні з'являються симптоми інтоксикації, кашель із виділенням слизисто - гнійного харкотиння, зміни в гемограмі (лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, збільшення ШОЕ). Поступово розвивається дихальна недостатність, хронічне легеневе серце.
У молодих осіб деколи зовнішній вигляд не змінений, перкуторних і аускультативних змін немає. На пізніх етапах, як і при туберкульозі, виявляють ціаноз губ, відставання ураженої половини грудної клітки в акті дихання, вкорочення перкуторного звуку, зміщення органів середостіння в уражений бік. При аускультації чути сухі й вологі хрипи.
На рентгенограмі спостерігають зменшення ураженого легеневого поля, на цьому фоні - множинні кільцеподібні тіні діаметром 1 - 5 см (рис. 2.35). При бронхографії виявляють контрастовані порожнини різної величини, що нагадують грона винограду. Кісти не завжди вдається заповнити контрастною речовиною. Велику допомогу для встановлення діагнозу дає комп'ютерна томографія. На відміну від туберкульозу, немає вогнищ бронхогенної дисемінації, МБТ у харкотинні не виявляють.
Діагностичні критерії кістозної гіпоплазії:
перші ознаки можуть з'являтись як невдовзі після народження, так і в наступні роки життя; на початкових етапах її перебіг безсимптомний;
відносно сприятливий перебіг, що не відповідає значним морфологічним змінам;
погіршення стану зумовлено приєднанням вторинної інфекції. З'являються симптоми інтоксикації, кашель, харкотиння, задишка;
Рис. 2.35. Кістозна гіпоплазія правої легені
виявлення значних порожнинних змін в легені при відсутності в анамнезі тяжкого гострого запалення (абсцес, пневмонія);
рентгенологічно - чарунчастий легеневий малюнок внаслідок множинних тонкостінних порожнин діаметром 1 - 5 см, що чітко видно на томограмах;
бронхографія - в одних випадках - крупні бронхи мають нормальний вигляд, але зближені. Дистальніше - множинні тонкостінні порожнини різного діаметру, повністю або частково заповнені контрастною речовиною. В інших випадках - чіткі веретеноподібні розширення сегментарних і дрібних бронхів за відсутності вираженої перибронхіальної інфільтрації та склерозу;
показники дослідження функції зовнішнього дихання - значні обструктивні порушення при незначному об'ємі ураження легені і мінімальних змінах з боку бронхів;
бронхоскопія - підвищена дихальна рухливість мембранозної частини бронхів, експіраторний колапс, ознаки бронхіту;
МБТ в харкотинні відсутні.
Бронхоектатична хвороба - набуте захворювання, для якого характерний локалізований хронічний гнійний процес у бронхоєктазах. Бронхоектаз - патологічне, не - зворотнє розширення бронхів (у 2 рази і більше просвіту нормального бронха). Перебігає із періодами загострень і ремісій, локалізується переважно в нижніх частках.
Бронхоектатична хвороба розвивається переважно в дитячому або юнацькому віці після перенесених бронхолегеневих інфекцій. При тривалому перебігу хворі мають характерний вигляд: бліде одутле обличчя, нігтьові фаланги пальців нагадують "барабанні палички". Подальший перебіг із періодами загострень і ремісій. Інфекційно - запальний процес міститься в основному в бронхіальному дереві, тому і загострення перебігають за типом гнійного бронхіту без значної інфільтрації легеневої тканини, можливі кровохаркання. Для бронхоектатичної хвороби характерне виділення значної кількості гнійного харкотиння, іноді з неприємним гнильним запахом, що не властиве туберкульозу. Бактеріологічне дослідження виявляє в ньому змішану мікрофлору. Мікобактерій туберкульозу не знаходять. Аускультативно переважно над задньо - нижніми відділами легень прослуховують звучні середньо - або великопухирчасті вологі хрипи, кількість яких зменшується після відкашлювання харкотиння.
Гемограма в період ремісій нормальна, під час загострень відмічають лейкоцитоз, підвищену ШОЕ.
При рентгенологічному дослідженні виявляють грубопетлисті і смугасті ущільнення легеневої тканини, з наявністю множинних тонкостінних різного розміру кільцеподібних тіней, розміщених в основному в нижніх відділах легень. На відміну від фіброзно - кавернозного туберкульозу, немає товстостінних, іноді багатокамерних або деформованих порожнин і вогнищевих тіней бронхогенної дисемінації. Для підтвердження діагнозу широко використовували бронхографію, нині - комп'ютерну томографію.
Діагностичні критерії бронхоектатичної хвороби:
діагностується, як правило, у хворих віком від 7 до 30 років;
в анамнезі - перенесені кір, кашлюк, грип, вірусна або бактеріальна пневмонія, хронічний бронхіт;
поступовий початок хвороби;
основною скаргою і клінічним симптомом є кашель із виділенням значної кількості слизово - гнійного (гнійного) харкотиння (до 300 - 500 мл за добу), харкотиння виділяється повним ротом;
може з'являтися кровохаркання, легенева кровотеча;
характерною ознакою бронхоектатичної хвороби є симптом "барабанних паличок" і "годинникових скелець";
Рис. 2.36. Торбинчасті кільцеподібних тіней, які нагадують кісти, діаметром1 - 4 см
аускультативно - велика кількість різнокаліберних вологих хрипів в нижніх відділах легень;
рентгенологічно, переважно в нижніх відділах, виявляють ознаки пневмосклерозу чи фіброзу у вигляді грубого посилення легеневого малюнка, вогнища обсіменіння відсутні. На цьому фоні виявляють: а) циліндричні бронхоектазії у вигляді смужок прояснення від кореня легені до периферії; б) тор - бинчасті бронхоектазії — у вигляді множинних бронхоектази (рис. 2.36);
• бронхографія - основний метод діагностики бронхоектазів та бронхоектатичної хвороби. Виявляють розширення бронхів 4—6 порядку, їх зближення і відсутність заповнення гілок бронхів нижче бронхоектазів.
Кавернозна форма раку легені. Виникає при розпаді периферичного або центрального раку легені.
Аналогічно туберкульозу, рак легень починається поступово, але при ньому переважають бронхолегеневі симптоми - нестримний кашель, кровохаркання, біль у грудях, задишка. Субфебрильна температура тіла, пітливість, загальна слабість, схуднення також можуть бути проявом пухлинної інтоксикації і дуже нагадують туберкульоз. Перкуторні й аускультативні симптоми, як і при туберкульозі, виражені помірно.
У гемограмі зміни подібні до тих, які бувають при фіброзно - кавернозному туберкульозі легень: помірний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищена ШОЕ. Гіпохромну анемію частіше виявляють у хворих на рак легень. Потрібні багаторазові пошуки МБТ і ракових клітин у харкотинні.
При рентгенологічному дослідженні ракова порожнина має деякі характерні ознаки. Вона розміщена частіше в передньому сегменті або в нижній частці, товщина її стінок нерівномірна, більша з боку кореня легень. Внутрішній контур порожнини бухтоподібний, зовнішній - деколи горбистий, від нього до периферії відходять смужкоподібні тіні лімфангіту (рис. 2.37). Обов'язково слід виконувати томографію кореня для виявлення збільшених лімфатичних вузлів, звуження просвіту бронха. Деколи на рентгенограмі виявляють деструкцію прилеглих до пухлини ребер.
Рис. 2.37. Кавернозна форма раку легень
Слід зазначити, що вогнищеві тіні в оточенні порожнини або в інших відділах легень, які при туберкульозі є ознакою бронхогенної дисемінації, інколи виявляють і при раку легень - як наслідок метастазування пухлини. Це ускладнює діагностику.
Під час бронхоскопії при раку легень виявляють ознаки пухлини, при туберкульозі - специфічний ендобронхіт. Якщо під час цього дослідження не отримано надійної інформації, необхідно здійснити катетеризацію бронха і дослідити отриманий матеріал цитологічно і бактеріологічно.
Реакція на пробу Манту частіше негативна, хоча позитивні результати не дають підстав виключити діагноз раку легень.
Діагностичні критерії кавернозної форми раку:
поступове прогресуюче погіршення самопочуття: з'являється лихоманка неправильного типу, настирливий надривний наростаючий сухий кашель, що не приносить полегшення, кровохаркання, задишка, біль в грудній клітці поза актом дихання;
в анамнезі - тривалий стаж куріння, професійні шкідливості;
об'єктивне обстеження: блідість шкіри, збільшення внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, наявність плевриту та інших ускладнень;
зміни крові: прогресуюча анемія, висока ШОЕ, стійке підвищення рівня фібриногену в сироватці крові;
рентгенотомографія: при рентгенологічному дослідженні ракова порожнина має деякі характерні ознаки:
локалізація частіше в третьому та шостому сегментах легені;
наявність затемнення неправильної круглястої форми, товщина його стінок нерівномірна, більша з боку кореня легень;
внутрішній контур порожнини бухтоподібний, зовнішній - деколи горбистий, від нього до периферії відходять смужкоподібні тіні лімфангіту. Обов'язково слід виконувати томографію кореня для виявлення збільшених лімфатичних вузлів, звуження просвіту бронха. Деколи на рентгенограмі виявляють деструкцію прилеглих до пухлини ребер;
стінки порожнини спочатку нерівномірної товщини, внутрішній контур має неправильні бухтоподібні обриси, нечіткий, але при відторгненні гнійно - некротичних мас пухлина набуває чіткої, правильно круглястої форми;
розпад частіше з'являється ексцентрично на латеральному полюсі затемнення;
рідини в порожнині немає; наявні метастази в лімфатичні вузли кореня легені;
при бронхографічному дослідженні видно "культю" бронха ("ампутація" бронха), порожнина не контрастується. Перифокального запалення та вогнищ навколо порожнини немає;
відсутній позитивний результат від лікування протитуберкульозними препаратами.
Бронхогенна кіста (бронхолегенева, бронхіальна, повітряна бронхогенна
кіста) - це круглясте порожнинне утворення, вистелене зсередини епітелієм, яке є наслідком вади розвитку одного з дрібних бронхів.
Кісти бувають справжні (аномалія розвитку) та несправжні (набуті), поодинокі та множинні (полікістоз).
Діагностичні критерії бронхогенних кіст:
істинні кісти виявляють в дитячому віці;
перебіг безсимптомний або симптоми мізерні, тому часто їх виявляють при профілактичному рентгенологічному обстеженні;
нагноєння кісти виникає без видимих попередніх ознак, перебігає без виражених клінічних ознак;
прорив кісти у бронх супроводжується одномоментним виділенням значної кількості харкотиння. В подальшому виділення харкотиння мізерне, температура не досягає високих цифр;
характерні тривалі реміси;
рентгенологічно - кісти мають вигляд кулястої порожнини з надзвичайно чіткими (прокресленими) тонкими контурами і невеликим рівнем рідини на її дні;
навіть при наявності рідини в кістозній порожнині, запальних змін у вигляді перивас - кулярних і перибронхіальних тяжів до кореня легені немає.
Емфізематозні були (альвеолярні кісти) - це тонкостінні порожнини, які є результатом розриву і атрофії альвеолярної перегородки. Стінки таких порожнин - спресовані альвеоли і фіброзна тканина.
Діагностичні критерії емфізематозної були:
не мають клінічних проявів;
рентгенологічно:
тонкостінні, неправильної овальної форми, частіше множинні, розміщуються в периферичних відділах S .
стінки були чіткі, рівні, рівномірної товщини;
верхня і зовнішня стінки були зливаються з вісцеральною плеврою, наявний тупий чи прямий кут між зовнішньою стінкою були і внутрішньою поверхнею грудної стінки;
відсутність вкраплень вапна в стінці були;
були не контрастуються.
Контрольні питання
Яка форма туберкульозу легень називається фіброзно - кавернозною?
З яких форм туберкульозу розвивається фіброзно - кавернозний туберкульоз легень?
Який механізм утворення каверни?
З яких шарів складається каверна?
Що таке пневмоніогенна каверна?
Що таке альтеративна каверна?
Як виникають вогнища обсіменіння?
Який може бути перебіг фіброзно - кавернозного туберкульозу?
Які клінічні прояви фіброзно - кавернозного туберкульозу?
Які аускультативні феномени визначаються у хворих на фіброзно - кавернозний туберкульоз легень?
Які ускладнення фіброзно - кавернозного туберкульозу виникають найчастіше?
Які наслідки фіброзно - кавернозного туберкульозу?
З якими захворюваннями потрібно проводити диференціальну діагностику фіброзно - кавернозного туберкульозу?
Які хірургічні методи застосовують для лікування фіброзно - кавернозного туберкульозу?
При яких захворюваннях можна виявити сформовані порожнини в легенях?
Які найінформативніші рентгенологічні ознаки фіброзно - кавернозного туберкульозу легень?
Який найінформативніший лабораторний показник, що підтверджує фіброзно - кавернозний туберкульоз легень?
Які обов'язкові діагностичні дослідження потрібно виконати хворому, в якого виявлено сформовану порожнину в легенях?
Які особливості анамнезу у хворих на фіброзно - кавернозний туберкульоз легень, абсцес, кістозну гіпоплазію легень?
Які відмінності рентгенологічної картини при фіброзно - кавернозному туберкульозі легень і хронічному абсцесі легень?
Які рентгенологічні ознаки ракової каверни?
Які методи дослідження потрібно застосувати для підтвердження діагнозу брон - хоектатичної хвороби?
Які клінічні симптоми переважають у хворого на фіброзно - кавернозний туберкульоз легень?
Які клінічні симптоми переважають у хворого на рак легень у фазі розпаду?
Яке захворювання потрібно запідозрити, якщо у хворого з порожниною у легенях додатково виявляють збільшені лімфатичні вузли в корені?
Чи можлива негативна реакція на туберкулін у хворого на фіброзно - кавернозний туберкульоз легень, позитивна реакція - у хворого на рак легень у фазі розпаду?