Ускладнення туберкульозу органів дихання

Ускладнення можуть виникати як при гострих, так і при хронічних формах туберкульозу легень. При гострих формах розвиваються сегментарні та вогнищеві ателектази, легеневі кровотечі, спонтанний пневмоторакс. Хронічні форми туберкульозу легень ускладнюються недостатністю дихання, легеневим серцем, амілоїдозом внутрішніх органів, кровотечами, рідше - спонтанним пневмотораксом. Протитуберкульозні препарати дають змогу значно продовжити життя невиліковних хворих на туберкульоз. У зв'язку з цим збільшилась кількість таких ускладнень, як хронічне легеневе серце і амілоїдоз внутрішніх органів.

Недостатність дихання

Дихальна недостатність - патологічний стан, зумовлений порушенням обміну газів між організмом і навколишнім середовищем. Термін запропонував Вінтріх у 1854 році. Зараз дихальну недостатність розглядають як стан організму, при якому або не забезпечується нормальний газовий склад крові, або це досягається за рахунок ненормальної роботи апарата зовнішнього дихання, що призводить до зниження функціональних можливостей організму. Нормальний газовий склад крові забезпечується напруженням компенсаторних механізмів, а саме: збільшенням частоти або глибини дихання, прискоренням ЧСС, збільшенням кисневої ємності крові (підвищення вмісту гемоглобіну).

Виходячи з патогенезу розрізняють вентиляційну недостатність, яка не супроводжується дефіцитом кисню, і альвеолярно - респіраторну недостатність, при якій виникає артеріальна гіпоксемія.

Розрізняють три типи вентиляційної недостатності: рестриктивний, обструктивний і змішаний.

Рестриктивний тип вентиляційної недостатності дихання спостерігається при зменшенні дихальної поверхні легень або зниженні еластичності легеневої тканини, що виникає у випадках плевриту, пневмосклерозу, емфіземи легень, захворювань плеври і після хірургічного втручання. Для рестриктивного типу недостатності дихання характерне зменшення життєвої ємності легень, збільшення хвилинного об'єму дихання, пониження резервного об'єму вдиху. Показники швидкості руху повітря в нормі або знижені.

Обструктивний тип вентиляційної недостатності дихання спостерігається внаслідок порушення прохідності бронхів, яка може бути зумовлена спазмом бронхів або органічним їх ураженням (рубцевий стеноз, пухлина, інфільтрат, набряк слизової оболонки трахеї і бронхів). У випадках вентиляційної недостатності обструктивного типу знижені об'єм форсованого видиху за 1 сек., проба Тіффно, показники пневмотахометрії (МОШ₂₅, МОШ₅₀, МОШ₇₅). У випадках порушення прохідності бронхів ефективне призначення бронхорозширювальних засобів, атропіну сульфату, новодрину, чого не відмічається при органічних порушеннях.

Змішаний тип вентиляційної недостатності дихання поєднує в собі ознаки обструктивного і рестриктивного.

Залежно від газового стану крові розрізняють наступні типи дихальної недостатності.

Латентна дихальна недостатність - відмічається задишка, компенсаторні механізми зовнішнього дихання напружені, але газовий стан крові залишається нормальним.

Парціальна - проявляється або артеріальною гіпоксемією, або венозною гіперкап - нією. Переважає недостатність кисню в крові, оскільки виведення вуглекислоти відбувається легше і швидше порівняно з дифузією кисню.

Глобальна дихальна недостатність характеризується артеріальною гіпоксемією і венозною гіперкапнією (гіпоксична і гіперкапнічна форми дихальної недостатності).

Клініка. Вираженість клінічних проявів визначається гостротою розвитку патологічного процесу. Розрізняють гостру дихальну недостатність, для якої характерне швидке наростання симптомів. Гостра дихальна недостатність потребує термінової терапії, бо є загрозою для життя хворого. Хронічна дихальна недостатність - найчастішими ознаками є задишка, слабість, зниження працездатності, з'являється дифузний ціаноз.

За вираженістю задишки дихальну недостатність поділяють на три ступені. Перший ступінь - задишка виникає при звичному для хворого фізичному навантаженні, друга ступінь - при незначному фізичному навантаженні, третій ступінь - у стані спокою. Хворі з недостатністю зовнішнього дихання третього ступеня непрацездатні.

Недостатність дихання супроводжується порушеннями функцій нервової системи: погіршується сон, апетит, виникає емоційна лабільність, серцебиття.