Спонтанний пневмоторакс

Спонтанний пневмоторакс (грец. pneums - повітря + thorax - панцир, груди) - патологічний стан, який характеризується надходженням повітря до плевральної порожнини при відсутності ураження грудної клітки.

Патогенез. За механізмом виникнення виділяють спонтанний і травматичний пневмоторакс. Спонтанний пневмоторакс виникає при порушенні цілісності вісцеральної плеври, а травматичний - парієтальної.

Спонтанний пневмоторакс, як правило, є ускладненням різних захворювань легень. Але він може розвиватись і без наявності патологічного процесу в легенях. Такий спонтанний пневмоторакс називається ідіопатичним. В цьому разі причинами спонтанного пневмотораксу може бути закупорка дрібного бронха харкотинням або місцевий брон - хоспазм. Виникає клапанний механізм у бронхах, що супроводжується підвищенням тиску в дистальних відділах дихальних шляхів. Внаслідок цього альвеоли на обмеженій ділянці перерозтягуються, стінки їх та перегородки атрофуються і утворюється бульозна емфізема, яка потім розривається.

Травматичний пневмоторакс розвивається внаслідок проникаючого пошкодження грудної клітки.

Спонтанний пневмоторакс при туберкульозі легень найчастіше виникає:

а) внаслідок розриву бульозної емфіземи легені (при фіброзно - вогнищевому, хронічному дисемінованому туберкульозі легень, пневмосклерозі) або кісти легені;

б) рідко - внаслідок прориву каверни у плевральну щілину.

Виділяють наступні види спонтанного пневмотораксу:

• відкритий (p. apertus) - повітря надходить у порожнину плеври на вдиху і виходить при видиху через отвір у вісцеральній плеврі;

• закритий (p. clausus) - повітря потрапляє у плевральну порожнину під час вдиху, але назад не виходить, бо отвір у вісцеральній плеврі зачиняється;

• клапанний (p. valvularis) на вдиху повітря постійно входить у плевральну порожнину, а на видиху дефект у вісцеральній плеврі зачиняється, утворюючи клапан. Клініка спонтанного пневмотораксу у більшості випадків залежить від розміру

вільної плевральної порожнини, виду пневмотораксу та швидкості надходження повітря. Якщо плевральна порожнина не облітерована, її заповнює повітря (поширений пневмоторакс), яке різко стискує легеню і органи середостіння. Якщо плевральна порожнина обмежена (обмежений пневмоторакс), клінічні ознаки цього ускладнення незначні.

Хворі скаржаться на гострий біль в ураженій половині грудної клітки, задишку, покашлювання. Об'єктивно - тахікардія, тимпаніт і ослаблене дихання на боці спонтанного пневмотораксу. У випадках обмеженого спонтанного пневмотораксу клінічні прояви незначні, а в тяжких випадках вони настільки характерні, що діагноз можна поставити без рентгенологічного дослідження. Загальний стан під час спонтанного пневмотораксу тяжкий, іноді навіть супроводжується непритомністю. Хворий займає вимушене положення - напівсидячи, стає неспокійним. З'являються симптоми гострої недостатності дихання, дихання частішає, стає поверхневим, виникає ціаноз, пітливість, тахікардія, а в подальшому - брадикардія. Смерть хворого може наступити від больового шоку або колапсу.

Лікування. Хворому надають положення напівсидячи. Вводять омнопон або морфіну гідрохлорид для зменшення болю і пригнічення кашльового центру. Призначають також 2 мл 10 % розчину сульфокамфокаїну підшкірно, оксигенотерапію. Якщо стан хворого залишається тяжким, проводять пункцію плевральної порожнини з наступною аспірацією газу до установлення негативного тиску. Під час аспірації загальний стан хворого швидко покращується, однак потім знову може погіршитись, якщо спонтанний пневмоторакс стає клапанним або відкритим.

Якщо після неодноразової аспірації газу з плевральної порожнини загальний стан хворого погіршується, рекомендується проколоти грудну клітку товстою голкою і зафіксувати її липким пластирем до шкіри. При цьому повітря, яке потрапляє у плевральну порожнину через ушкоджену легеню, буде виходити назовні. Тиск у плевральній порожнині зрівняється з атмосферним, внаслідок чого легеня та органи середостіння не стискаються. До голки слід приєднати гумову трубку, її кінець опустити у дезінфікую - чий розчин. Цей захід є невідкладним у випадках спонтанного пневмотораксу у хворих з вкрай тяжким станом.

Адекватнішим методом є дренування плевральної порожнини (накладання дренажу по Бюлау) і постійне відсмоктування повітря. При спонтанному пневмотораксі загальний стан хворого вдається покращити консервативними заходами. За неефективності консервативного лікування ставлять питання про торакотомію і ушивання ушкодженої легені або резекцію легені.