Епідеміологія туберкульозу

Для раціонального використання сучасних методів боротьби з цим тяжким недугом важливо мати чітку уяву про епідеміологічний фактор туберкульозу, його епідеміологію, клінічні ознаки з метою доцільності проведення тих чи інших заходів.

Епідеміологія - це фундаментальна наука, на яку спираються профілактична медицина та соціальна охорона здоров'я. Знання епідеміології туберкульозу є базою для запровадження успішної Національної програми боротьби з цим захворюванням, що базується на патогенезі туберкульозу, починаючи з моменту зараження і до одужання або смерті індивідуума.

Виділяють декілька основних етапів патогенезу туберкульозу: зараження (контакт з мікобактерією туберкульозу), початок і перебіг інфекційного процесу, розвиток захворювання і смерть хворого.

Інфікованість зумовлена контактом із потенційно заразним хворим на туберкульоз. Після контакту людини з МБТ в дію вступають фактори, які визначають ризик інфікування, потім фактори ризику, що визначають імовірність розвитку захворювання у даної людини, і далі фактори ризику, що визначають імовірність смерті від туберкульозу.

Для розуміння динаміки туберкульозного процесу в суспільстві виділяють три типи епідеміологічних питань. Ці питання вміщують етіологічну (аналітичну), описову та прогностичну епідеміологію.

Головними факторами, що визначають ризик контакту з мікобактеріями туберкульозу, є: а) кількість заразних хворих в суспільстві; б) тривалість контагіозного періоду; в) кількість і характер контактів між заразним хворим і сприйнятливими особами за одиницю часу контагіозності.

Ризик контакту більший при тривалому, ніж при короткому контактному періоді. На момент виявлення МБТ в харкотинні хворого, частка інфікованих контактних осіб складає лише 30 - 40 %. Тому лишається велика кількість людей, які сприйнятливі до нової інфекції і будуть інфіковані, якщо хворому не буде поставлено діагноз і призначено адекватну хіміотерапію. Під неадекватною хіміотерапією розуміють неправильне призначення протитуберкульозних препаратів або недостатні їх дози; терапія стає також неадекватною внаслідок розвитку стійкості МБТ проти антимікобактеріальних препаратів, або коли пацієнти приймають призначені їм ліки нерегулярно чи на свій розсуд (StybloK. etal., 1967; IsemanM. D., 1993).

Кількість і характер контактів між хворим і оточуючими може коливатися залежно від особливості поведінки і можливостей його взаємодії в суспільстві. Очевидними факторами при цьому є щільність населення, чисельність сім'ї, різниця в кліматичних умовах, вік та стать джерел інфекції.

Щільність населення значно відрізняється в різних країнах і на території кожної країни. Умови проживання і кількість людей, які спільно перебувають у житлі, істотно впливають на ризик контактів із МБТ, якщо в цьому ж будинку або в квартирі проживає хворий на туберкульоз. Кількість можливих контактів хворого за одиницю часу в сільській місцевості може бути значно меншою, ніж в умовах міста.

Чисельність родини. Протягом минулого століття чисельність родини в промислово розвинутих країнах і в Україні значно зменшилась.

Великого значення набуває сімейний побут, а саме: умови розміщення членів родини для сну і розподіл обов'язків по догляду за дитиною, різниця у кліматичних умовах. В теплому кліматі спілкування між людьми частіше відбувається на відкритому повітрі, ніж у холоднішому кліматі, як, наприклад, у країнах Північної Європи, Росії, для яких характерна тривала холодна зима. Мікобактерії туберкульозу, які виділяють хворі не в приміщенні, швидко розсіюються в навколишньому середовищі і під впливом ультрафіолетових променів сонячного світла незабаром гинуть. А мікобактерії, що знаходяться в закритому, погано провітрюваному приміщенні, можуть тривалий час зберігати життєздатність і сприяти ініціюванню інфекційного процесу. Особи, які потрапили в таке приміщення, наражаються на небезпеку впливу МБТ навіть після того, як бактеріовиділювач залишив це приміщення. Холодний клімат примушує групи людей збиратись у приміщеннях, збільшуючи вірогідність контакту з МБТ, коли в групі є хворий на туберкульоз. Тривалість перебування людей у закритих приміщеннях зменшується в країнах та регіонах із помірним тропічним кліматом, а вентиляція приміщень покращується, бо вікна можна тримати відкритими триваліший час, ніж у країнах з холодним кліматом.

Вік джерел інфекції. Вірогідніший інтенсивний контакт із МБТ у випадках, коли люди живуть разом або проводять багато часу в одному приміщенні з джерелом інфекції. В економічно розвинутих країнах батьки більшою мірою наражають своїх дітей на вплив МБТ, ніж їх дідусі і бабусі, які рідко живуть з ними разом. Середній вік хворих на туберкульоз в розвинутих країнах постійно збільшується, а більшість випадків захворювання останнім часом реєструється у людей похилого віку, тому і вірогідність контакту дітей з МБТ має зменшуватись (Harx A. S., 1998). З віком збільшується також ризик інфікування.

Тип соціальних взаємодій є ключовим фактором, який визначає динаміку передачі туберкульозу. Відомо, що люди частіше проводять час із своїми однолітками. Важливим винятком є сумісне проживання батьків з маленькими дітьми.

Стать. Ступінь соціальних взаємовідносин у різних суспільствах може значно коливатись залежно від статі людини. В деяких країнах чоловіки і жінки майже однаково беруть участь у подіях громадського життя, в той час як в інших країнах жінки ведуть ізольований спосіб життя. Тому вірогідність контакту з хворим на туберкульоз як вдома, так і поза ним у чоловіків і жінок буде різною.