Туберкульоз легень і виразка шлунка та дванадцятипалої кишки

Частота туберкульозу у хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки у 6 - 9 разів більша, а зворотна послідовність захворювань визначається у 2—4 разів частіше, ніж у решти населення. Серед таких хворих на туберкульоз легень частіше хворіють чоловіки віком 30 - 50 років.

Туберкульоз легень у більшості хворих розвивається через кілька років після захворювання на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки. У зв'язку з цим відводять певну патогенетичну роль цьому захворюванню у виникненні туберкульозу. Проте у деяких хворих туберкульоз передує виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.

До причин частого приєднання туберкульозу до виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки відносять порушення травлення. Цим пояснюють також часте захворювання на туберкульоз осіб з частковою резекцією кишок. Певне значення надають порушенню функцій нервової системи, залоз внутрішньої секреції. Порушення трофіки слизової оболонки шлунка внаслідок туберкульозної інтоксикації, особливо в осіб, що зловживають алкоголем, місцева дія багатьох протитуберкульозних препаратів може викликати у хворого на туберкульоз гастрит з наступним формуванням виразки.

Перебіг туберкульозу, що розвивається на фоні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, частіше доброякісний - обмежені вогнищеві та інфільтративні форми. У випадках зворотної послідовності захворювань перебіг туберкульозу значно тяжчий.

Серед хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки переважає фіброзно - кавернозна форма туберкульозу легень. Менш тяжкі форми (вогнищева, інфільтративна і дисемінована) виявляються у хворих, які перебувають під диспансерним наглядом і щорічно обстежуються флюорографічно.

Клінічна картина виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки у разі приєднання туберкульозу характеризується тяжчим перебігом. У випадку зворотної послідовності захворювань перебіг виразкової хвороби доброякісніший, з незначною симптоматикою.

Діагностику туберкульозу проводять традиційно. Хворі на виразкову хворобу, яким було проведено резекцію шлунка і кишок, мають підвищений ризик захворювання на туберкульоз, тому їм щороку проводять флюорографічне дослідження легень.

Туберкулінові проби для діагностики туберкульозу у хворих на виразкову хворобу не мають істотного значення.

Для підтвердження діагнозу важливе значення має виявлення МБТ в харкотинні. Визначення медикаментозної чутливості МБТ дозволяє за обмежених можливостей хіміотерапії таких хворих підібрати найменш токсичну комбінацію препаратів.

Лікування хворих з поєднанням туберкульозу і виразкової хвороби часто супроводжується побічними токсичними реакціями на протитуберкульозні препарати з боку органів травної системи. Для успішного протитуберкульозного лікування потрібно передусім ліквідувати загострення виразкового процесу. При цьому протипоказане пер - оральне приймання протитуберкульозних препаратів, їх потрібно призначати внутрішньовенно, внутрішньом'язово, внутрішньокавернозно або в тканину легень.

За наявності обмеженого фіброзно - кавернозного туберкульозу, туберкульоми хворим показане оперативне втручання. При цьому до і після операції хворому потрібно проводити протитуберкульозне і противиразкове лікування.