Туберкульоз легень у віл - інфікованих та хворих на снід

Проблема ВІЛ/СНІДу і туберкульозу набуває все більшого значення у світі. Почастішав зв'язок туберкульозу і ВІЛ - інфекції. Туберкульоз є найсерйознішою інфекцією у ВІЛ - інфікованих і частою причиною їх смерті.

Частота виявлення туберкульозу серед хворих на СНІД в Європі становить 5 - 15 %, а у країнах, що розвиваються - 30 - 50 %. У світі більше 4 млн. хворих із поєднанням ВІЛ - інфекції і активного туберкульозу.

Розвиток туберкульозу у хворих на СНІД зумовлений тим, що ВІЛ інфікує імунну систему, викликає дефіцит Т - лімфоцитів - хелперів, порушує співвідношення Т - хелпери/ Т - супресори.

Діагностуючи СНІД, потрібно проводити обстеження хворого і на туберкульоз.

Захворюють на туберкульоз як носії вірусу СНІД, так і хворі на СНІД, частіше наркомани - чоловіки віком 30 - 50 років. У хворих на СНІД діагностують не тільки туберкульоз легень, а й позалегеневі форми. СНІД є чинником, що сприяє зростанню захворювання на туберкульоз.

У випадках поєднання СНІД і туберкульозу спостерігається висока смертність.

У хворих на СНІД ураження легень виникає внаслідок інфікування МБТ або атиповими мікобактеріями, що в умовах імунодефіциту стають патогенними для людини.

Туберкульоз у хворих на СНІД нерідко розвивається внаслідок первинного інфікування МБТ, уражаючи лімфатичні вузли кореня легені й середостіння. Туберкульоз часто передує СНІД.

У більшості хворих на СНІД туберкульоз перебігає у вигляді тяжких генералізова - них форм з ураженням легень та інших органів. Інфільтративний і фіброзно - кавернозний туберкульоз легень локалізується у верхніх і нижніх частках, уражуються внутріш - ньогрудні лімфатичні вузли. Характерні вогнища позалегеневого туберкульозу з нетиповою локалізацією (ЦНС, серце, кістковий мозок тощо). Поряд з типовими туберкульозними гранульомами виявляються гранульоми без некрозу. У випадках інфікування умовнопатогенними мікобактеріями у легені розвивається дифузний інтерстиціальний запальний процес без гранульом і порожнин розпаду.

Перебіг туберкульозу тяжкий. При цьому діагностувати туберкульоз за допомогою звичайних методів складно. Тому багато хворих до встановлення діагнозу туберкульозу лікуються з приводу різних захворювань.

Рентгенологічне дослідження малорезультативне у зв'язку зі схильністю туберкульозу до генералізації й розвитку на його фоні інтерстиціальних лімфоїдних або десква - мативних пневмонітів.

Для визначення діагнозу туберкульозу у хворого на СНІД часто виникає потреба у проведенні біопсії при трахеобронхоскопії, а також трансторакальної пункційної або відкритої біопсії легені. Гранульоми і МБТ, що виявляються у біоптаті, дозволяють підтвердити діагноз туберкульозу. При деструктивному туберкульозі легень МБТ виявляють у харкотинні.

Туберкулінові проби малоінформативні, оскільки у більшості хворих визначається стан анергії.

При імунологічному обстеженні хворих виявляються властиві для СНІД порушення співвідношення Т - хелперів і Т - супресорів до 1:1 і менше (норма 2:1).

Лікування хворих на туберкульоз і СНІД ізоніазидом, рифампіцином у поєднанні з піразинамідом (або іншим препаратом) протягом 9 - 12 міс. може бути ефективним і сприяти припиненню бактеріовиділення і загоєнню каверн. Однак у багатьох хворих, незважаючи на хіміотерапію, захворювання прогресує. Поряд з імунодефіцитом лікування часто ускладнює асоціальність хворих і неможливість провести тривалу і адекватну протитуберкульозну хіміотерапію.