Туберкульоз легень і цукровий діабет

Хворі з цукровим діабетом захворюють на туберкульоз у 2 - 5 разів частіше, ніж решта населення, переважно чоловіки віком 20 - 40 років.

Туберкульоз у більшості хворих на цукровий діабет розвивається як форма вторинного туберкульозу внаслідок реактивації залишкових посттуберкульозних змін у легенях і внутрішньогрудних лімфатичних вузлах. Виникненню і тяжкому перебігу туберкульозу у хворих на цукровий діабет сприяють зміни, зумовлені цукровим діабетом: зниження фагоцитарної активності лейкоцитів та інших реакцій імунітету, дисбаланс ферментів, що визначають природну резистентність організму, порушення обміну речовин. Чим тяжчий перебіг цукрового діабету, тим більше ускладнюється перебіг туберкульозу і навпаки. У багатьох хворих на туберкульоз є прихований діабет, який загострюється після спалаху туберкульозного процесу.

У хворих на цукровий діабет переважають здебільшого ексудативні форми туберкульозу зі схильністю до розпаду і бронхогенного обсіменіння. Туберкульозу при тяжких формах цукрового діабету властива неповноцінність репаративних процесів, у зв'язку з чим у капсулі вогнищ, у стінці каверн грануляції не трансформуються в сполучну тканину.

В умовах широких протитуберкульозних профілактичних заходів у хворих на цукровий діабет рідко спостерігаються гострі гематогенні та казеозні форми туберкульозу, частіше виявляються обмежені ураження у вигляді туберкульоми легень.

Туберкульозне вогнище у хворих на цукровий діабет часто локалізується в нижніх частках легень.

Обмежені форми туберкульозу легень у хворих на цукровий діабет перебігають стерто. Слабість, зниження апетиту, пітливість, субфебрильна температура, біль у боці, кашель, що з'явилися, часто розцінюються як погіршення перебігу діабету. Першими ознаками туберкульозу може бути погіршення перебігу цукрового діабету (активний туберкульоз порушує вуглеводний обмін, підвищується потреба в інсуліні).

Малосимптомний перебіг туберкульозу ускладнює його виявлення, тому у хворих на цукровий діабет часто діагностують форми легеневого туберкульозу, що перебігають зі значною інтоксикацією й клінічною картиною гострого гнійного ураження легень. Інколи малосимптомність зумовлюється різко зниженою реактивністю хворого з тяжкою формою цукрового діабету, значним виснаженням. Клінічна картина туберкульозу може бути часто стертою іншими ускладненнями цукрового діабету.

У зв'язку з підвищеним ризиком захворювання на туберкульоз, хворих на цукровий діабет в умовах диспансеризації потрібно обстежувати на туберкульоз щорічно.

Чутливість до туберкуліну у хворих на туберкульоз і цукровий діабет знижена, особливо за тяжкого перебігу останнього, і часто гіперергічна у випадках, якщо туберкульоз розвинувся раніше цукрового діабету.

МБТ часто стійкі до протитуберкульозних препаратів.

Бронхоскопія показана при кавернозних формах туберкульозу у випадках порушення дренажної функції бронхів. У випадках туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів у поєднанні з цукровим діабетом вилікування значно затримується, і збільшується ймовірність ураження бронхів. Показання до бронхоскопії обмежені ускладненнями цукрового діабету - діабетичною ретинопатією, атеросклерозом судин, гіпертонічною хворобою, дистрофічними змінами серця і печінки.

Лікування хворих має бути спрямоване передусім на компенсацію порушень обміну речовин за допомогою фізіологічної дієти і оптимальної дози інсуліну. Основним засобом лікування є тривала хіміотерапія протитуберкульозними препаратами.