Інфільтративний туберкульоз легень

Інфільтративний туберкульоз легень — специфічний ексудативно - пневмонічний процес протяжністю більше 10 мм зі схильністю до прогресуючого перебігу.

Серед осіб, які захворіли вперше, інфільтративний туберкульоз зустрічається в 60 % випадків.

Патогенез. Інфільтрат - це туберкульозне вогнище із перифокальним запаленням, що розвивається навколо свіжих або старих вогнищ. Свіжі вогнища виникають внаслідок: а) екзогенної суперінфекції; б) ендогенної реактивацїї.

Патоморфологія. Характерною особливістю інфільтративного туберкульозу є переважання перифокального ексудативного запалення. У кожному інфільтраті є казеозні вогнища.

При виникненні свіжих вогнищ внаслідок екзогенного потрапляння МБТ спочатку розвивається ураження бронхіол. Потім процес поступово переходить на альвеоли з утворенням пневмонічних фокусів.

При ендогенній реактивації спостерігається загострення старих вогнищ, які утворюються після вилікування інших форм туберкульозу. Навколо них розвивається пери - фокальне запалення ексудативного характеру. Вміст вогнища розпушується і розплавляється. В подальшому запалення уражує лімфатичні судини і стінку бронха, проникає у його просвіт. Звідси процес поширюється на альвеоли з утворенням ексудативних ділянок запалення.

Розвиток інфільтрату зумовлений появою ділянок гіперсенсибілізації легеневої тканини, які виникають при первинному проникненні МБТ (інфікуванні) до організму людини. В цих зонах виникає бурхлива гіперреакція на повторне проникнення МБТ. За даними A. Rich (1944) такі зони гіперсенсибілізації є набутою властивістю легеневої тканини. Гіперергічна реакція розвивається при великому скупченні збудника у легеневій тканині і при швидкому його розмноженні.

До причин, що сприяють появі інфільтрату, належать різні супутні захворювання, гіперінсоляція, психологічні травми, вагітність, пологи, аборт та інші фактори, що знижують резистентність організму.

За клініко - рентгенологічними ознаками виділяють наступні форми інфільтрату (рис. 2.16 - 2.20):

Лобулярний — негомогенна тінь, що являє собою великі і малі вогнища, які злилися в один чи кілька конгломератів, у центрі їх часто відбувається розпад.

Округлий (Ассмана - Редекера) (рис. 2.17) - округлої форми гомогенна тінь малої інтенсивності з чіткими контурами. Можливе утворення деструкції легеневої тканини, яка визначається на ранніх етапах тільки при томографічному дослідженні у вигляді прояснення.

Хмароподібний (Рубінштейна) (рис. 2.18) - характеризується наявністю ніжної, слабкої інтенсивності гомогенної тіні з нечіткими розмитими контурами. Часто спостерігається швидкий розпад легеневої тканини і утворення каверни.

Лобіт (рис. 2.19) - поширений інфільтративний процес, що охоплює цілу частку легені. Тінь частіше має негомогенний характер з наявністю поодиноких або численних порожнин розпаду. В окремих випадках можливе утворення порожнин великих або гігантських розмірів. За локалізацією найчастіше спостерігається правосторонній верхньочастковий лобіт.

Перисцисурит (рис. 2.20) - велика інфільтративна тінь з наявністю чіткого краю з одного боку та розмитого - з іншого. Такий характер тіні визначається ураженням міжчасткової плеври, іноді з накопиченням ексудату. Як і при інших варіантах, може бути розпад легеневої тканини.

Туберкульозний інфільтрат найчастіше локалізується у верхніх відділах легень, але у 3 % хворих зустрічається нижньочасткова локалізація.

Особливістю інфільтрату нижніх часток легень є складність евакуації казеозних мас через бронх, з яким сполучається порожнина розпаду. Внаслідок цього виникають нові вогнища і туберкульоз бронха.

а

б

в

г

д

Рис. 2.16. Типи інфільтратів

а - лобулярний; б - округлий; в - лобіт; г - хмароподібний; д - перисцисурит

Рис. 2.17. Округлий інфільтрат з порожниною розпаду в центрі

Рис. 2.18. Хмароподібний інфільтрат

Рис. 2.19. Лобіт

Рис. 2.20. Перисцисурит

Клініка. Інфільтративний туберкульоз не має характерної клінічної картини. Найчастіше він починається і перебігає під виглядом іншого захворювання: грипу, пневмонії, гострої респіраторної вірусної інфекції, раку легень (це так звані "маски" туберкульозу). Крім гострого початку, інфільтративний туберкульоз може не мати вираженої інтоксикації. У таких випадках кажуть про інаперцептний (тобто безсимптомний) початок і перебіг процесу. Часто при початкових формах інфільтративного туберкульозу хворий відчуває нездужання, швидку стомлюваність, погіршення апетиту. Кашлю спочатку може не бути, пізніше він мало помітний, рідко турбує хворого, частіше буває тільки ранками з невеликою кількістю легко відкашлюваного мокротиння.

Інфільтративний туберкульоз - це одна із свіжих форм туберкульозу, тому під час зовнішнього огляду хворого виявити ознаки захворювання, як правило, не вдається. Перкуторні дані залежать від розміру інфільтрату. Якщо інфільтрат перевищує 4 см у діаметрі, виявляється притуплення або тупість. Аускультативно відмічається бронхіальне дихання з невеликим фокусом вологих хрипів. Під час розпаду в харкотинні виявляються МБТ.

Наслідки. Сприятливий - повне розсмоктування, що відбувається при невеликих за розмірами інфільтратах.

Відносно сприятливий: а) утворення рубця, який не виявляється при рентгенологічному дослідженні; б) формування фіброзно - вогнищевого туберкульозу - перифокальне запалення повністю розсмоктується, казеозне вогнище розсмоктується частково, а частково звапнюється; в) утворення туберкульом - у разі наявності казеозних вогнищ великих розмірів.

За несприятливого перебігу інфільтрату казеозні маси розріджуються, відокремлюються і викашлюються. На їх місці утворюється каверна. На внутрішній поверхні каверни формується казеозно - гнійна оболонка, а по периферії - інфільтрована тканина. Каверна, що утворилася з інфільтрату, має тенденцію до прогресування.

Інфільтративний туберкульоз відрізняється від казеозної пневмонії перевагою перифокальних змін над казеозними, відсутністю схильності до нестримного прогресування.

Диференціальна діагностика інфільтративного туберкульозу найчастіше проводиться з плевропневмонією (крупозною) пневмонією, вірусною пневмонією з атиповим перебігом, легеневим еозинофільним інфільтратом, інфарктом легені, раком легень (центральним і периферичним), актиномікозом, кандидомікозом.

Плевропневмонія (крупозна пневмонія, лобарна пневмонія, фібринозна пневмонія) - це пневмонія, при якій уражується сегмент, частка або декілька часток легень і плевра. Розвивається переважно гостро після переохолодження, на фоні хронічного бронхіту, синуситу. На рентгенограмі видно гомогенну тінь, частіше в 3 - му сегменті або нижній частці (рис. 2.21). Потрібне дослідження харкотиння на МБТ та з метою виділення збудника пневмонії і визначення його чутливості до антибіотиків.

Рис. 2.21. Плевропневмонія нижньої частки лівої легені

Діагностичні критерії плевропневмонії:

• гострий початок після переохолодження або перенесеного бронхіту, трахеїту, фарингіту;

• виражені інтоксикаційні симптоми (остуда, температура тіла 40—41 °С, що стійко утримується з наступним критичним зниженням, головний біль, виражена слабість, млявість) і бронхо - легенево - плевральний синдром (біль у грудній клітці, сильний кашель із харкотинням часто іржавого кольору, задишка);

• стадійність захворювання, яка втрачається при своєчасному лікуванні;

• чіткі перкуторні і аускультативні зміни в легенях (вислуховується багато розсіяних сухих і вологих хрипів);

• значний лейкоцитоз (20х 10⁹/л), кількість паличкоядерних нейтрофілів понад 10 - 15 %, значно збільшена ШОЕ;

• рентгенологічно наявна інтенсивна гомогенна інфільтрація сегмента, частки (часток), яка переважно розміщена в середній і нижній частках, рідше у верхній; визначається випинання межі ураженої частки, залучення у процес плеври;

• швидкий клінічний ефект і розсмоктування пневмонії під впливом антибіотикоте - рапії. При лікуванні добрий ефект отримують від пеніцилінів з інгібіторами бета - лактамаз, макролідів, фторхінолонів, цефалоспоринів 2 - 3 генерації.

Вірусна пневмонія з атиповим перебігом - клініка таких пневмоній характеризується незначною симптоматикою, іноді має поступовий початок. В аналізі крові відмічається нормальна кількість лейкоцитів, помірний зсув нейтрофілів вліво, моноцитоз, незначне підвищення ШОЕ - до 20 мм/год. Захворювання іноді має тривалий перебіг - до 2 міс.

Діагностичні критерії вірусної пневмонії з атиповим перебігом:

• у хворих на вірусну пневмонію з атиповим перебігом переважають скарги на сильний біль у грудях, остуду, задишку, головний біль. При інфільтративному туберкульозі ці симптоми або відсутні, або виражені незначно;

• рентгенологічна картина відрізняється різко вираженим сітчастим рисунком внаслідок перибронхіальних і периваскулярних тяжів, що відходять від розширеного і запально зміненого кореня легені.

Легеневий еозинофільний інфільтрат (легенева еозинофілів, еозинофільна пневмонія, синдром Леффлера) - захворювання, причиною якого є сенсибілізація організму алергенами різного походження: паразитарні (аскаридоз, опісторхоз, трихінельоз тощо), лікарські засоби (антибіотики, аспірин, фурадонін), хімічні речовини, алергени рослинного походження та харчових продуктів. Клінічну картину вперше описано Леффлером. Початок захворювання частіше малосимптомний, іноді гострий. При фізикальному обстеженні часто змін немає або над легенями вислуховуються непостійні сухі або вологі хрипи.

На рентгенограмі в будь - якій ділянці легень видно один або декілька інфільтратів невеликої інтенсивності округлої або неправильної форми з розпливчастими контурами, що нагадують слід "ватного тампона" (рис. 2.22). Під впливом десенсибілізуючої терапії або самостійно інфільтрати швидко зникають, в інших ділянках легень з'являються нові, також короткочасно.

Рис. 2.22. Еозинофільний інфільтрат

Діагностичні критерії еозинофільного інфільтрату:

• в анамнезі - алергічні захворювання, контакт з алергенами, глистяна інвазія;

• клінічні прояви характеризуються незначними симптомами інтоксикації;

• наявний кашель із харкотинням "канаркового" (жовтого) кольору, що зумовлено значним вмістом кристалів Шарко - Лейдена, які утворюються при розпаді еозинофілів;

• велика кількість еозинофілів у крові (10 - 70 %) і харкотинні;

• рентгенологічно: у різних відділах легень видно одну або декілька гомогенних тіней різної форми і величини, невеликої інтенсивності, з розпливчастими контурами, які швидко з'являються і зникають.

• під дією десенсибілізуючої терапії, а інколи без лікування - швидка нормалізація стану хворого і рентгенологічної картини.

• позитивні шкірні реакції на відповідний алерген.

Інфаркт легені - це некроз ділянки легені внаслідок порушення кровообігу в системі легеневої артерії. Причиною інфаркту легень є тромбоемболія гілок легеневої артерії.

Кашель, біль у грудях, кровохаркання є спільними симптомами для інфільтративного туберкульозу легень і для інфаркту. Проте для інфаркту характерний раптовий початок захворювання (біль, кровохаркання, задишка), підвищення температури приєднується пізніше. Перкуторний звук над ділянкою великого інфаркту притуплений, дихання іноді бронхіальне. Інколи перебіг його малосимптомний.

У гемограмі часто немає ніяких відхилень від норми. На фоні ускладнення пневмонією з'являється лейкоцитоз із зсувом формули вліво, збільшена ШОЕ.

Виявляють стан гіперкоагуляції, пригнічення фібринолізу, які в подальшому можуть змінитися гіпокоагуляцією.

На рентгенограмі класична картина інфаркту легень представлена трикутною тінню, поверненою верхівкою до кореня, гомогенної структури з чіткими контурами (рис. 2.23). Часто на боці ураження спостерігають високе стояння діафрагми. Улюблена локалізація інфаркту - в нижніх відділах справа, хоча можливе його формування в будь - якій ділянці легень. Цим інфаркт відрізняється від туберкульозного інфільтрату, для якого характерна негомогенна структура, бронхогенні вогнища, інша локалізація. Залежно від проекції затромбованої судини можлива округла або овальна форма тіні інфаркту на рентгенограмі, виконаній у прямій проекції. Деколи інфаркт легені ускладнюється плевритом, зокрема геморагічним.

Рис. 2.23. Інфаркт правої легені. Томограма

При зворотному розвитку інфаркту можливе його повне розсмоктування або ж утворюється лінійний рубець.

Діагностичні критерії інфаркту легені:

• наявність в анамнезі тромбофлебіту вен нижніх кінцівок і малого таза, септичного ендокардиту, ревмокардиту, вад серця (особливо мітральних з миготливою аритмією), інфаркту міокарда, перелому кісток, пологів, оперативних втручань;

• раптовий початок звичайно відповідає моменту закупорки тромбом або емболом однієї з гілок легеневої артерії;

• типова клінічна тріада: кашель, гострий біль в грудній клітці (зумовлений реактивним плевритом біля основи інфаркту), кровохаркання. Наявні також задишка, тахікардія, температура тіла, яка підвищується до 37,2 - 39,0 °С;

• над зоною інфаркту - притуплення, бронхіальне дихання, крепітація, шум тертя плеври; акцент і роздвоєння II тону над легеневою артерією;

• рентгенологічно - гомогенна або неоднорідна тінь у формі трикутника з вершиною, оберненою до кореня легені. Тінь іноді може мати круглясту, овальну чи неправильну форму, яка частіше локалізується в середній або нижній частках легені. Тінь має добре або погано окреслені краї (за типом пневмонії, інфільтрату, ателектазу);

• на ЕКГ - перевантаження правих відділів серця;

• у крові відмічаються ознаки гіперкоагуляції.

Рак легень - злоякісна пухлина, що розвивається із покривного епітелію слизової оболонки бронхів або з епітелію слизових залоз стінки бронхів (бронхогенний рак, бронхіальна карцинома), рідше - з епітелію альвеол і термінальних бронхів (альвеолярно - клітинний рак, аденоматоз легень).

Залежно від локалізації бронхогенного раку розрізняють центральну і периферичну форми.

Центральний рак зустрічається в 65 % випадків раку легень. Уражує головні, часткові і початок сегментарних бронхів і викликає порушення їх прохідності. Ріст центральної форми пухлини може бути ендобронхіальний і перибронхіальний.

При периферичній формі уражується дистальна частина сегментарних бронхів. Малий периферичний рак легені розвивається в дрібних і найдрібніших бронхах. Серед периферичного раку виділяють кулясту, пневмонієподібну форми, рак верхівки легень. Периферичний рак легень може тривалий час не мати клінічних проявів, тому нерідко його виявляють при рентгенологічному обстеженні.

Клінічні прояви раку легень та інфільтративного туберкульозу мають схожість: рак легень, особливо в початковій фазі, може перебігати безсимптомно або з незначними функціональними розладами. Але при різних варіантах перебігу інфільтративного туберкульозу переважає інтоксикаційний синдром, а при раку - бронхо - легенево - плевральний (біль у грудній клітці, не пов'язаний з актом дихання, задишка при порівняно невеликих змінах на рентгенограмі). Виражені клінічні симптоми швидше розвиваються при центральній формі раку, ніж при периферичній.

Результати об'єктивного обстеження часто недостатньо інформативні. При обох захворюваннях аускультативні зміни незначні, сухі хрипи над обмеженою ділянкою легень частіше виявляють у хворих на рак легень. Притуплення перкуторного звуку з ослабленим диханням і посиленим голосовим тремтінням є ознакою ускладнення раку ателектазом.

Пухлина може локалізуватись у верхній частці легені, мати незначні розміри, нечіткі контури. Гемограма при інфільтративному туберкульозі і раку легень дуже подібна, хоча при раку частіше спостерігають значне збільшення ШОЕ, анемію. Помірний лейкоцитоз буває при обох захворюваннях. Важливе багаторазове цитологічне дослідження харкотиння, пошуки МБТ.

Діагностичні критерії раку легень:

• частіше хворіють чоловіки віком понад 40 років;

• в анамнезі - повторні або затяжні пневмонії, хронічний бронхіт, тривале куріння;

• в клініці переважають бронхо - легенево - плевральні симптоми - кашель (часто сухий або з невеликою кількістю харкотиння, приступоподібний), який може ставати надсадним; кровохаркання (при цьому харкотиння має вигляд "малинового желе"), біль в грудній клітці, (не зв'язаний з актом дихання), задишка (при невеликих змінах на рентгенограмі). Поступово ці симптоми підсилюються;

• збільшення периферичних лімфатичних вузлів, особливо в надключичній ділянці характерне для метастазування пухлини;

• фізикальні зміни при раку легень без ускладнень мало виражені, але наявність сухих хрипів і притуплення навіть над невеликою зоною ураження характерніше для злоякісної пухлини;

• в аналізі крові відмічається значно збільшена ШОЕ, яка з часом наростає, помірний лейкоцитоз, анемія.

Діагностичні критерії центрального раку легень:

• для злоякісної пухлини характерне стискання оточуючих органів;

• першою скаргою хворого при ураженні головного бронха може бути надсадний хворобливий кашель, біль у грудях, нестерпна задишка;

• рентгенологічно: а) ендогенний ріст центрального раку викликає гіповентиляцію або ателектаз сегменту, частки чи всієї легені. Якщо пухлина не повністю закриває просвіт бронха, то на бронхограмі видно дефект наповнення бронха, а при його повній обтурації - "культю" бронха ("ампутація" бронха). Виражені клінічні симптоми спостерігають лише при ателектазах, які охоплюють частку або всю легеню. Рентгенологічно тінь ателектазу, на відміну від туберкульозного інфільтрату, гомогенна, з чіткими, часто увігнутими контурами, за формою вона відповідає сегментові або частці. Потрібне томографічне дослідження (іноді комп'ютерна томографія), за допомогою якого вдається виявити основний раковий вузол;

б) при перибронхіальному рості з'являються грубі тяжі, що віялоподібно розходяться від голівки кореня назовні. На цьому фоні видно просвіти бронхів із потовщеними стінками ("симптом мітелки"). На томограмах визначається подовження бронха, при якому просвіт верхівкової або задньосегментарної гілки видно протягом 2 - 3 см замість 0,5 - 1 см.

Діагностичні критерії пневмоніеподібної форми периферичного раку, що проявляється рентгенологічним синдромом легеневого інфільтрату:

• біль в грудній клітці, який може мати різний характер та інтенсивність (тупий чи гострий, локальний або поширений, періодичний чи постійний, не зв'язаний з актом дихання або підсилюється на вдиху);

• задишка при цій формі відмічається рідко. Поява і наростання її зумовлені появою метастазів у лімфатичних вузлах середостіння або міліарної дисемінації в легенях;

• кашель, харкотиння, кровохаркання - з'являються при ураженні пухлиною крупного бронха;

• рентгенологічні ознаки:

• переважна локалізація у 3 - му (передньому) сегменті і нижній частці правої легені;

• контур тіні периферичного раку горбистий внаслідок нерівномірного росту окремих ділянок пухлини;

• контур тіні пухлини також нечіткий, представлений короткими тяжами - "вусиками", "промінчиками", які спрямовані в оточуючу тканину і утворюють картину "променистого вінчика" ("злоякісної корони"). Утворення "променистого вінчика" виникає внаслідок поширення пухлини вздовж стінок бронхів, лімфатичних і кровоносних судин. Він має ніжний, радіальний малюнок (рис. 2.24).

Рис. 2.24. Периферичний рак у S₁. Від зовнішнього контуру утвору відходять тяжі у вигляді променів

• наявність вирізки Ріглера;

• структура тіні пухлини неоднорідна - вона немовби складається з окремих круглястих невеликих тіней, які щільно прилягають одна до одної (симптом "багатовузлу - ватості");

• в аналізі крові відмічається значно збільшена ШОЕ, помірний лейкоцитоз, анемія, у харкотинні - клітини злоякісної пухлини;

• бронхоскопічно - прямі і непрямі ознаки:

• переважна локалізація у передньому сегменті верхньої частки правої легені;

• кругляста форма пухлини характерна для вузлів діаметром 3 - 4 см, а вузли 1 - 1,5 см мають полігональну форму, з неоднаковими за протяжністю боками;

• на бронхограмі - звуження бронха при входженні в пухлину, збереження його просвіту в інших ділянках;

• перебіг прогресуючий.

Для раку верхівки легені (пухлина Пенкоста) характерні симптоми, обумовлені стисненням або ураженням симпатичного стовбура:

• атрофія м'язів передпліччя;

• плексит - біль у плечовому суглобі, плечі, пальцях;

• тріада Бернар - Горнера - птоз, міоз, енофтальм;

• рак верхівки легені має відносно гомогенну структуру, випуклий донизу нижній контур (рис. 2.25). Можливе його ускладнення деструкцією І - II ребер, поперечних відростків грудних хребців.

Рис. 2.25. Рак верхньої частки правої легені. Метастатичні вогнища у лівій легені

Актиномікоз - хронічне гранулематозне ураження легень, що належить до псевдомікозів. Збудником актиномікозу є актиноміцети, які займають проміжне місце між бактеріями та грибками і знаходяться в організмі людини як сапрофіти. При зниженні опірності (важкі хронічні захворювання, застосування цитостатиків, глюкокортикоїдів) настає активація ендогенної інфекції і поширення її з інших органів у легені, хоча трапляється і екзогенне зараження аерогенним шляхом.

У випадку центральної локалізації вогнища в легенях (бронхопульмональна форма) розвиток хвороби поступовий, клінічні ознаки маловиражені і можуть нагадувати туберкульоз. Хворі скаржаться на кашель, тупий біль у грудях, неправильного характеру підвищену температуру тіла, пітливість. У подальшому харкотиння стає слизово - гнійним, з прожилками крові. В харкотинні знаходять щільні зерна - друзи актиноміцетів.

У випадку субплевральної локалізації процесу і переходу на плевру (плевропульмо - нальна форма) з'являється сильний біль у грудній клітці, що посилюється при кашлі, глибокому вдиху, різких рухах хворого. Кашель сухий, надривний. Процес поступово переходить на м'які тканини, прилеглі кістки. На грудній клітці утворюються дерев'янисто - щільні інфільтрати, можливе формування нориць. Все це нагадує туберкульоз, якому також властиве ураження легень, плеври, кісток.

При обох варіантах перебігу в міру прогресування в легенях формуються абсцеси. Актиномікоз схильний до швидкої фібротизації. В легенях прослуховуються сухі і вологі хрипи. В крові виявляють високий лейкоцитоз, підвищену ШОЕ.

На рентгенограмі видно інтенсивний інфільтрат, який займає сегмент або цілу частку. Ураження частіше в нижніх відділах легень, хоча можлива локалізація у верхній частці. Плевра потовщена, на відміну від туберкульозу, немає вогнищ бронхогенної дисемінації.

Для встановлення діагнозу має значення знаходження друз актиноміцетів у харкотинні або виділеннях із нориць, гістологічне дослідження біопсійного матеріалу. Для виключення туберкульозу потрібні багаторазові пошуки МБТ. На відміну від туберкульозу, добрий терапевтичний ефект отримують при застосуванні антибіотиків пеніци - лінової групи, аміноглікозидів, сульфаніламідів.

Діагностичні критерії актиномікозу:

• поступовий розвиток захворювання, кашель, температура субфебрильна або висока, кровохаркання, біль в грудній клітці від помірного до дуже сильного, "вогненного", перебіг хвилеподібний;

• дерев'янисте ущільнення і болючість м'яких тканин грудної клітки, утворення нориць, притуплення перкуторного звуку, сухі й вологі хрипи, шум тертя плеври;

• рентгенологічно - інтенсивне, гомогенне, з чіткими контурами затемнення частки або сегменту, потовщення плеври, локалізація в нижніх відділах; іноді спостерігається остеоліз ребер, хребців, періостит;

• крім легень, спостерігаються ураження плеври, лімфатичних вузлів, деструкції кісткових структур грудної клітки;

• діагноз підтверджується виявленням друз актиноміцетів у харкотинні, виділеннях із нориць.

Кандидомікоз (кандидоз) легень - гостре або хронічне захворювання, зумовлене дріжджеподібними грибками роду Candida. Найчастіше це захворювання спричиняють Candida albicans, які є умовно - патогенними для людини, їх виявляють у 30 - 80 % випадків у практично здорових людей. Активізація і розмноження збудника спостерігається в умовах зниження опірності організму на фоні важких хронічних захворювань, застосування великих доз антибіотиків.

Діагностичні критерії кандидомікозу:

• розвиток гострий або хронічний на фоні важких захворювань при застосуванні антибіотиків;

• часто поєднується з кандидозним фарингітом, глоситом, ларингітом;

• кашель з невеликою кількістю слизового харкотиння, температура тіла 37 - 39,0 °С, кровохаркання;

• сухі і вологі хрипи над середніми і нижніми відділами легень, інколи взагалі відсутні; рентгенологічно - інфільтрат з нечіткими контурами в середніх і нижніх відділах легень;

• виявлення Candida albicans в матеріалі, взятому під час бронхоскопії; в крові - позитивна реакція аглютинації з антигеном Candida albicans при розведенні сироватки 1:200 і вище; швидка позитивна динаміка при застосуванні антимікотичних препаратів.

Контрольні питання

1. Яка форма туберкульозу називається інфільтративною?

2. Який відсоток складає вперше виявлений інфільтративний туберкульоз легень?

3. Який патогенез інфільтративного туберкульозу легень?

4. Які є форми інфільтрату?

5. Яка форма інфільтративного туберкульозу називається лобітом?

6. Як можна описати перисцисурит?

7. Чому при перисцисуриті один край має чіткий контур?

8. Як може починатися інфільтративний туберкульоз легень?

9. Що таке "маски" інфільтративного туберкульозу легень?

10. Які дані можна виявити під час фізикального огляду хворих на інфільтративний туберкульоз легень?

11. Які наслідки інфільтративного туберкульозу легень?

12. З якими захворюваннями потрібно проводити диференціальну діагностику інфільтративного туберкульозу легень?

13. Які основні діагностичні критерії інфільтративного туберкульозу легень?

14. При яких захворюваннях виявляють у легенях інфільтративну тінь?

15. Які клінічні і рентгенологічні відмінності між інфільтративним туберкульозом легень і пневмонією?

16. Які найчастіші зміни гемограми при інфільтративному туберкульозі легень, пневмонії, еозинофільному інфільтраті?

17. Які клінічні і рентгенологічні відмінності між інфільтративним туберкульозом і раком легень?

18. Які анамнестичні, клінічні і рентгенологічні відмінності між інфільтративним туберкульозом та інфарктом легені?

19. При яких захворюваннях, представлених синдромом легеневого інфільтрату, можуть виникати кровохаркання, легеневі кровотечі?

20. Які лабораторні дослідження потрібно виконати в процесі диференційної діагностики між інфільтративним туберкульозом, актиномікозом легень?

21. При якому захворюванні, подібному на інфільтративний туберкульоз легень, можуть формуватися в тканинах грудної клітки щільні болючі інфільтрати з норицями?