§ 2. Окремі види договорів найму (оренди)

Крім загальних положень про договір найму (оренди), ЦК України у §§ 2—5 глави 58 містить норми, що стосуються окремих, найбільш важливих та соціальне значимих випадків найму. Поділ найму на види в ЦК не грунтується на якомусь єдиному класифікаційному критерії. Виділення таких видів є довільним. Так якщо найом земельних ділянок, транспортних засобів, будівель та інших капітальних споруд виділяється залежно від виду об'єкта найму, то прокат та лізинг — виходячи із особливого характеру відносин, що складаються між сторонами цих договорів.

На відміну від ЦК УРСР, який виділяв лише один окремий вид договору найму — договір побутового прокату, ЦК України спеціально врегулював п'ять видів

128

_ "У /Л11-*"

бу; 5) лізинг. и*ймппявеиь який здійснює підприємницьку

У> Прокат. За договором «ї»^"8™^^, зобов'язується передати рухо-

діяльність з передання речей у наим, передає аоо ^ І ^ ?8? цк ук.

____-.„ „л,-„.<»,іс,та\ хг «:пг.мс™&аккя за плату на Ііевппп ч-І^ V „„^хяхг ППРПМРТ

" М-атл>л тла'иліа, при якослу Ііу*ід,иі^-і

Л^суїлат ч^ві

ну частину днем факти1 Наймач прокату. & рін. Крім тс продати ма важного пр

Решта І

13СТИ ДОГОВІр Прокату ЛИШЄ ШЛЯХОМ приєднання до запропо^ова-

п г • --------визначені

редаті-

участи договір прокату лише Ш

, визначені

з

л г ^----^ ї"- - —•=' ^ І»«^і.иі. х^>^і^> \і\>ол<^ат\га ДЛ5\л^и.\с:т:\> т\о-

винна бути систематичною; разова угода про передачу в найм рухомого майна не буде регулюватися нормами про прокат. Новим ЦК України займатися діяль-Ш7Ю д ПЇЩ8Ї1 р$Ч№ В Л^ШТ^СШОЛЯЄТься будь-яким суб'єктам підприємницької діяльності: як громадянам, так і юридичним особам. ЦК УРСР визначав як наймодавців лише державні, кооперативні та громадські організації, тобто юридичних осіб. Що стосується суб'єктного складу наймачів, то відповідно до ЦК

УРСР як наймачі за договором прокату могли виступати лише громадяни. Новий

1ДК України не містить якихось обмежень щодо кола наймачів, хоч, як правило, на прокат речі беруть саме фізичні особи. В разі якщо наймачем за договором прокату виступає громадянин, на такі відносини поширюються норми Закону України "Про захист прав споживачів".

По-друге, об'єктом договору прокату може бути лише рухома річ (крім транспортних засобів, щодо яких ЦК містить окремі правила). Як правило, об'єкт договору прокату використовується для задоволення побутових невиробничих потреб. Проте в договорі сторони можуть передбачити й іншу мету використання речі (виробничі цілі) (ст. 788 ЦК України).

ОДИБІСТЮ договору прокату є дещо інші права та обов'язки, що

мають сторони. Так на наймодавця покладений імперативний обов1 язок з прове-—^«,.» «.»^С«А«.«.^«Л. «.о. вллакняда.

НЛ Т їі\д,С

дуі :

їім:

ае

С

О В

н

н є

р

тгр би ті,

зе ві,

ну частину отриманоч орендної № вВД— її ві* дав, наступного за днем фактичного повернення майна.

Наймач не має права здавати в піднайм майно, надане йому за договором прокату. Даний обов'язок є імперативним та не може бути змінений угодою сторін. Крім того, в разі якщо наймодавець протягом дії договору прокату вирішить продати майно, наймач, на відміну від загального договору найму, не має переважного права на купівлю цього майна (ст. 791).

Решта прав та обов'язків сторін, передбачених загальними положеннями про

договір найму, зберігаються для договору прокату в повному обсязі.

Намкл (оренда) земельної ділянки. ЦК України передбачає окрему нор-

му, що стосується найму (оренди) земельної ділянки. Стаття 792 визначає, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Частина 2 ст. 792 має відсильний характер, вона відсилає до спеціальних нормативних актів, що регулюють відносини щодо оренди земельних ділянок. На сьогодні такими нормативними актами є новий Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р., а також Закон України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р. зі змінами та доповненнями.

Орендодавцем земельної ділянки є їх власники або уповноважені особи (ч. 5 ст. 93 Земельного кодекс^. Зшгг с%р?/я& "/%?<? <?/>а%у зели/"^УРУИКР, д&> орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи України, у власності яких перебувають земельні ділянки. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, / є районні, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, ) Рада міністрів АР Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень.

Що стосується орендарів земельних ділянок, то Закон визначає обмежений суб'єктний склад лише щодо оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Орендарями таких земельних ділянок можуть бути юридичні особи, установчими документами яких передбачено здійснення цього виду діяльності, а також фізичні особи, які мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи у сільському господарстві (ч. З ст. б Закону України "Про оренду землі"! Решта земельних ділянок допускається до передачі в оренду будь-яким суб'єктам цивільних правовідносин.

Об'єктами оренди є земельні ділянки. Земельна ділянка може передаватися у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Земельний кодекс України визначає два види оренди землі залежно від строку договору: короткострокова оренда — на строк до 5 років та довгострокова оренда — не більше 50 років. Договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Договір оренди земельної ділянки на строк понад 50 років обов язково посвідчується нотаріальне. Договір оренди на строк до п'яти років ш>же бути нотаріально посвідчений за бажанням сторін (ч. З ст 13 Закону України Про оренду землі"). Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (ст. 18 Закону України "Про оренду землі")

Особливістю договору оренди земельної" ділянки є визначений законом пеое-лк Істотних умов договору. Так відповідно до ч. 2 ст 14 Закону УкпЇЇни "Ппо <ВДЛ зюш" істотними умовами лптяпж, ?*„„„ ,„„„,* „*Г° _У.УКраши ПР°

Договір майнового найму (оренди)

129

ну частину отриманої орендної плати, вирахувавши її від дня, наступного за днем фактичного повернення майна.

Наймач не має права здавати в піднайм майно, надане йому за договором прокату. Даний обов'язок є імперативним та не може бути змінений угодою сторін. Крім того, в разі якщо наймодавець протягом дії договору прокату вирішить продати майно, наймач, на відміну від загального договору найму, не має переважного права на купівлю цього майна (ст. 791).

Решта прав та обов'язків сторін, передбачених загальними положеннями про договір найму, зберігаються для договору прокату в повному обсязі.

Найм (оренда) земельної ділянки. ЦК України передбачає окрему норму, що стосується найму (оренди) земельної ділянки. Стаття 792 визначає, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Частина 2 ст. 792 має відсильний характер, вона відсилає до спеціальних нормативних актів, що регулюють відносини щодо оренди земельних ділянок. На сьогодні такими нормативними актами є новий Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р., а також Закон України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р. зі змінами та доповненнями.

Орендодавцем земельної ділянки є їх власники або уповноважені особи (ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу). Закон України "Про оренду землі" уточнює, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи України, у власності яких перебувають земельні ділянки. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів АР Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень.

Що стосується орендарів земельних ділянок, то Закон визначає обмежений суб'єктний склад лише щодо оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Орендарями таких земельних ділянок можуть бути юридичні особи, установчими документами яких передбачено здійснення цього виду діяльності, а також фізичні особи, які мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи у сільському господарстві (ч. З ст. б Закону України "Про оренду землі"). Решта земельних ділянок допускається до передачі в оренду будь-яким суб'єктам цивільних правовідносин.

Об'єктами оренди є земельні ділянки. Земельна ділянка може передаватися у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Земельний кодекс України визначає два види оренди землі залежно від строку договору: короткострокова оренда — на строк до 5 років та довгострокова оренда — не більше 50 років. Договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Договір оренди земельної ділянки на строк понад 50 років 'обов'язково посвідчується нотаріальне. Договір оренди на строк до п'яти років може бути нотаріально посвідчений за бажанням сторін (ч. З ст. 13 Закону України "Про оренду землі"). Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (ст. 18 Закону України "Про оренду землі").

Особливістю договору оренди земельної ділянки є визначений законом перелік істотних умов договору. Так відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди; термін

її-"

ки землекористу х рішень, споруД«- ДО1 одячи з

.

З^гІГ^авввйггїЙ

р(

е

д

ї

І

І

гявг

ів--^

^

130