МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Підручник

У двох книгах Книга друга

За редакцією

О. В. ДЗЕРИ, доктора юридичних наук,

професора, академіка АН Вищої школи України;

Н. С. КУЗНЄЦОВОЇ, доктора юридичних наук,

професора, академіка АПрН України

2-е видання, доповнене і перероблене Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ

Юрінком Інтер" 2004 :

ББК 67.9(4УКР)304я73 Ц58

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України ;»«•**- (лист № 1/11-2969 від 5 вересня 2002 року)

3у 5^-

Рекомендовано вченою радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

І

Рецензенти

ГОПАНЧУК В.С., кандидат юридичних наук, доцент, начальник Кафедр; цивільного права Національної академії внутрішніх справ України;

МУСІЯКА В.Л., кандидат юридичних наук, професор,

завідувач кафедри галузевих правових дисциплін Національного

університету "Києво-Могилянська академія", Заслужений юрист Україні

Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзер Ц58 (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзер*

Н.С. Кузнєцової. — 2-е вид., допов. і перероб. — К.: Юрінком Інте{ 2004. — Кн. 2. — 640 с.

I5ВN 966-667-119-0

Кн. 2. — 640 с. — I5ВN 966-667-121-2

У підручнику аналізуються чинне законодавство України т зарубіжних країн, новий Цивільний кодекс України, судова практика окремі теоретичні проблеми цивільного права. У другій кни; висвітлюються окремі види договірних зобов'язань (купівля-продаж поставка, підряд, перевезення, страхування, позика, доручення, ко місія, довірче управління майном та ін.), позадоговірні зобов'язання спадкове право.

Розрахований на студентів, аспірантів і викладачів юридичним вузів та факультетів, а також на працівників правоохоронним органів, працівників юридичних служб органів виконавчої влади тг місцевого самоврядування, підприємств та установ.

I5ВN 966-667-119-0 І5ВГ

України іч'.'ІІі Ярої'.;:г;.. І'.'у;;ч>го

- • . ' •

/. .. •«•'! '.-І ' •• 4Л

Л Г

Із

ББК 67.9(4УКР)304я73+67.304я73

© Колектив авторів, 2004 © Художнє оформлення Юрінком Інтер, 2004

Передмова

У підручнику відповідно до навчальної програми вищих навчальних закладів повно і всебічно висвітлено практично всі цивільно-правові інститути, у тому числі й ті, що сформувалися у період ринкових реформ в Україні.

У першій книзі висвітлені загальні положення цивільного права, право власності та його захист, особисті немайнові права, право інтелектуальної власності, загальне вчення про зобов'язання та цивільно-правовий договір.

У другій книзі розглядаються окремі види договірних зобов'язань (купівля-продаж, поставка, міна, дарування, довічне утримання, майновий найм, підряд, перевозка, страхування, комерційна концесія, доручення, комісія, управління майном, позика та ін.), позадоговірні зобов'язання, спадкування.

З часу видання попереднього підручника (2002 р.) виникла нагальна необхідність у підготовці нового підручника з цивільного права, що обумовлено кількома причинами.

По-перше, за цей період прийнято низку нових законів та нормативно-правових актів, які по-новому врегулювали окремі цивільні правовідносини.

По-друге, в правовій системі України сформувалися певні нові правові інститути, що вимагають правового аналізу.

По-третє, цивілістична наука сформулювала нові погляди на відповідні проблеми цивільного права, що має бути враховано у разі тлумачення та застосування дискусійних положень.

По-четверте, авторський колектив мав за мету врахувати рекомендації науковців-юристів і побажання студентських колективів, висловлені у ході читання лекційного курсу й проведення практичних занять з цивільного права.

Перше видання підручника базувалося на положеннях ЦК України, прийнятого Верховного Радою України 29 листопада 2001 р. у третьому читанні, на який Президент України наклав вето і направив його із зауваженнями до Верховної Ради України. Після відповідного доопрацювання 16 січня 2003 р. було прийнято новий Цивільний кодекс України, введення в дію якого встановлено з 1 січня 2004 р. Відповідно у другому виданні підручника враховано зміни у змісті та нумерації статей, внесені до ЦК України в редакції 2001 р. Нині перед юридичними закладами постає завдання завчасно підготувати молодих фахівців-юристів вищої кваліфікації таким чином, щоб вони одержали ґрунтовні знання положень нового Цивільного кодексу України, який містить 1308 статей, вміння ефективно застосувати їх на практиці.

У новому підручнику аналізується як Цивільний кодекс УРСР, прийнятий Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р. і введений в дію з 1 січня 1964 р., так і новий Цивільний кодекс України, прийнятий після доопрацювання Верховною Радою України 16 січня 2003 р., дається порівняльна характеристика їх відповідних положень, що регулюють аналогічні відносини, висвітлюються як спільні, так і відмінні особливості цих положень. Тому цей підручник певною мірою є унікальним виданням.

Запропонований підручник не втратить своєї актуальності і після введення в дію нового Цивільного кодексу України, адже після цього ще багато років буде існувати потреба у застосуванні норм Цивільного кодексу УРСР до відносин тривалої дії, що, зокрема, виникатимуть до моменту введення в дію нового Цивільного кодексу України, але й триватимуть після нього, а також у разі, якщо правовідносини припинилися до моменту введення в дію нового ЦК України, але

необхідно здійснити судовий захист порушених прав особи у таких правовідносинах після набуття чинності новим ЦК в межах строків позовної давності за нормами ЦК УРСР.

У підручнику аналізується також договірна практика суб'єктів цивільного права, судова практика, висвітлюються дискусійні проблеми, даються посилання на джерела опублікування нормативно-правових актів і наукових праць, що полегшить читачам їх пошук, допоможе підвищити ефективність своєї праці. Тому підручник буде корисним не лише студентам, аспірантам, викладачам, а й практичним працівникам правоохоронних органів, адвокатам, нотаріусам, юристам підприємств і установ.

Для зручності сприйняття тексту застосовуються такі умовні скорочення — ЦК УРСР І'ЦК України (Цивільний кодекс), ГК України (Господарський кодекс).

Колектив авторів .

Д.В. БОБРОВА, доктор юридичних наук, професор — глави 67, 68 (§ 1—5, 7—10, 13),

69 (у співавторстві з О.В. Дзерою), 70; О.В. ДЗЕРА, доктор юридичних наук, професор, академік АН Вищої школи України —

глави 37 (§ 1—5), 39, 42, 48, 59 (у співавторстві з Л.А. Савченко), 69 (у співавторстві з Д.В. Бобровою); А.С. ДОВГЕРТ, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України —

глави 63, 64, 65;

В.М. КОССАК, доктор юридичних наук, професор — глава 66;

Н.С. КУЗНЄЦОВА, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України — глава 49; В.В. ЛУЦЬ, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України — глави 40, 41,

55 (§„1—9), 56; Р.А. МАЙДАНИК, доктор юридичних наук, доцент — глава 57 (§ 3 — у співавторстві з

О.В. Кривендою), глава 62; О.А. ПІДОПРИГОРА, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України —

Глава 52;

О.О. ПІДОПРИГОРА, доктор юридичних наук, професор — глави 50, 51; В.С. ЩЕРБИНА, доктор юридичних наук, професор — глави 38 (§ 1—5), 45, 58 (§ 1, 5, 6); С.Я. ФУРСА, доктор юридичних наук, доцент — глава 72 (§ 2, 4, 5); І.А. БЕЗКЛУБИЙ, кандидат юридичних наук, доцент — глава 53; І.О. ДЗЕРА, кандидат юридичних наук, доцент — глава 43; І.А. ДІКОВСЬКА, кандидат юридичних наук — глава 55 (§ 10); Т.П. КОВАЛЕНКО, кандидат юридичних наук, доцент — глава 72 (§ 6); Н.С. КОРОВ'ЯКОВСЬКА, кандидат юридичних наук, доцент — глави 38 (§ 6), 71 (§ 1; § 2,

З, 4 — у співавторстві з Є.О. Рябоконем); О.В. КРИВЕНДА, кандидат юридичних наук — глава 57 (§ 1, 2, 4; § 3 — у співавторстві

з Р.А. Майдаником); Є.О. РЯБОКОНЬ, кандидат юридичних наук, доцент — глави 68 (§ 12), 71 (§ 2, 3, 4 —

у співавторстві з Н.С. Коров'яковською), 72 (§ 1); Л.А. САВЧЕНКО, кандидат юридичних наук, доцент — глава 59 (у співавторстві з

О.В. Дзерою); Т.П. БАЗОВА — глава 46; О.О. БОЙКО — глава 37 (§ 7); Е.М. ГРАМАЦЬКИЙ — глава 54; Н.О. ДЗЕРА — глава 37 (§ 6); Г.Л. КОРОТКА — глави 58 (§ 2—4), 60; О.О. ОТРАДНОВА — глави 44, 47, 61, 68 (§ 6, 11), 72 (§ 3).

Розділ VI ДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Глава 37 купівля-продаж

§ і. Поняття, значення та види договору купівлі-продажу

Функціонування економічного механізму будь-якого суспільства, в якому продукти виробництва виступають товаром, а взаємний обмін ними здійснюється за законом вартості, потребує використання відповідних правових форм організації обігу товарів, переходу їх від виробників до споживачів.

Договір купівлі-продажу — це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (друга сторона), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224 ЦК УРСР).

Таке усталене і лаконічне визначення поняття договору купівлі-продажу знайшло своє відображення і в новому ЦК України, в ст. 655 якого записано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак не всі учасники цивільних правовідносин можуть набувати майно у власність. Так, відповідно до законів України "Про власність" (статті 37 і 39)! "Про підприємства в Україні" (ст. 10) майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України, а майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою, яка перебуває на державному бюджеті, та казенними підприємствами — на праві оперативного управління.

Таким чином, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати покупцеві майно у власність або повне господарське відання чи оперативне управління, а останній зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього

1 г_ , „ . . ,

Такий правовий режим майна може бути встановлений також підприємствам Інших форм власності, наприклад рішенням власника приватного підприємства.

Глава і

обумовлену угодою грошову суму. Це сплатний, двосторонній і консенсуал ний договір. Він спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна перехід його у власність (повне господарське відання чи оперативне управління покупця і, отже, є юридичною підставою виникнення таких зобов'язальних пр вовідносин, які зумовлюють появу у покупця абсолютного речового права.

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладаєт ся переважно на те майно, що є в наявності і підготовлене для відчуження. Н вим ЦК України прямо передбачена можливість укладення договору купівлі-пр дажу щодо майна, створеного (придбаного, набутого) продавцем у майбутньоіу (ст. 656). При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лий у грошовому вираженні. У деяких випадках для покупця становить інтерес І саме придбане майно як матеріальний об'єкт, а зафіксоване в ньому те чи інп право вимоги, наприклад у разі купівлі цінних паперів. Оплата придбаного майї має здійснюватися у національній валюті України, за винятком випадків, пере бачених законом.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне вини нення у кожної із сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого догово{ продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водноч; набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здій нити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її п редачі. Іншими словами, у договорі купівлі-продажу відповідним правам ' обов'язкам продавця кореспондуються відповідні обов'язки та права покупця навпаки.

Договір купівлі-продажу є консенсуальним, оскільки права та обов'язки ст рін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов. Наста ня цього моменту може мати ряд особливостей, зумовлених тим, що для окремі видів договорів купівлі-продажу законодавець передбачає спеціальні вимоги до оформлення, без додержання яких укладена угода не може вважатися дійснок

Договір купівлі-продажу є одним з найефективніших засобів взаємозв'язі виробництва і споживання, регулятором нормального функціонування господа ського комплексу країни. Він може укладатися між громадянами, між організ ціями (підприємствами, установами), а також між організаціями та громадянам що свідчить про його універсальність.

У період існування СРСР застосування такого універсального регулятора т варообігу було значно обмежено. Найбільшого поширення купівля-продаж наб ла у внутрішньому товарообігу у сфері державної і кооперативної роздрібної то говельної мережі, за допомогою якої задовольнялася основна частиі матеріальних і культурних потреб громадян у товарах особистого споживанн Договір купівлі-продажу забезпечував також деякі потреби матеріально-техні ного постачання державних, кооперативних та інших організацій, не набувії тут належного розвитку. Більше того, протягом кількох десятиліть під впливе організаційно-правових обмежень обсяг торгівлі з використанням договору купі лі-продажу за участю організацій був зведений до мінімуму. Такі угоди уклад лися, як правило, на продукцію (товари), яку не розподіляли у плановому поря

Надалі, коли йтиметься про виникнення чи припинення права власності, матиметься на ув; також право повного господарського відання і право оперативного управління.

Купівля-продаж

ку (зокрема, предмети канцелярського, культурно-побутового та спортивного призначення).

У цей період товарообіг між господарюючими суб'єктами (юридичними особами) здійснювався за допомогою договору поставки, що укладався на підставі обов'язкового для сторін планово-адміністративноґо акта розподілу продукції (товарів). За умов планової економіки, централізованого розподілу матеріальних ресурсів, панування адміністративно-командних методів управління економічними відносинами договір поставки став домінуючим у товарообігу між господарюючими суб'єктами і сформувався у самостійний договір.

Перебудовні процеси в СРСР, започатковані у 1985 р., сприяли реформуванню планової економіки і певному розширенню вільного товарообігу. Розпад СРСР і проголошення Україною та іншими колишніми союзними республіками незалежності, усвідомлення необхідності докорінних змін прискорили прийняття нових економічних законів України ("Про власність", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" тощо), спрямованих на зміну відносин власності, на розвиток підприємництва. Відтак разом з поступовим зародженням в Україні елементів ринкової економіки істотно зросла роль договору купівлі-продажу. В умовах ринкової економіки договір купівлі-продажу є основним регулятором взаємовідносин між виробниками і споживачами, відносин у сфері розподілу і перерозподілу матеріальних благ, забезпечуючи вільний і оптимальний розвиток усіх форм власності, підприємництва і торгівлі.

Правове регулювання відносин купівлі-продажу здійснюється ЦК України, законами України "Про захист прав споживачів", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про товарну біржу", "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", іншими законами та численними нормативно-правовими актами.

Залежно від особливостей організаційно-правових форм торгівлі, що використовуються на території перебування сторін договору купівлі-продажу, особливостей відчужуваних об'єктів, особливостей способу укладення та виконання договору розрізняють кілька видів договору купівлі-продажу, зокрема:

а) договори купівлі-продажу в оптовій та роздрібній торгівлі; договори, що їх укладають на біржах та аукціонах;

б) договори купівлі-продажу, які укладаються у внутрішньому та зовнішньоекономічному обігу;

в) договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютних цінностей, жилих будинків, квартир, автомашин;

г) договори купівлі-продажу на умовах комісії, консигнації та поставки;

д) договори купівлі-продажу об'єктів приватизації;

е) форвардні та ф'ючерсні угоди купівлі-продажу.

Кожен з них має певні особливості щодо умов укладення та виконання, визначення прав та обов'язків сторін і правових наслідків невиконання (неналежного виконання) договору.

Значну роль у становленні та функціонуванні ринкової економіки відіграють товарні і фондові біржі (об'єкт діяльності останніх — операції з цінними паперами), правове становище яких визначається відповідно законами України "Про товарну біржу" і "Про цінні папери і фондову біржу".

На біржі укладають різні угоди (біржові операції), у тому числі й купівлі-продажу. Біржовим угодам притаманні всі юридичні ознаки цивільно-правових (по-

8

Глава З

забіржових) угод, і водночас вони мають свої характерні особливості. Так, відпс відно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" біржовою операцією вважа ється угода, що відповідає сукупності таких умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допу щених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше на ступного за здійсненням угоди дня1.

Угоди, зареєстровані на біржі, не потребують нотаріального посвідчення вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Біржові операції де зволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам. Порядок та умові здійснення біржових операцій регламентуються Правилами біржової торгівлі, я* розробляють відповідно до чинного законодавства і затверджують загальні зборі членів товарної біржі або уповноважений ними орган.

Нині поширюється аукціонна торгівля. Аукціон — це організаційно-правови: спосіб продажу товару в обумовлений час і в певному місці тому покупцеві, яки на засадах змагальності запропонує найвищу ціну. Аукціони можуть проводите ся на власний розсуд продавця (за встановленими ним правилами), на підстаї актів законодавства (наприклад, щодо об'єктів приватизації) та у примусовом порядку (наприклад, за судовими рішеннями про продаж майна боржника).

Умови та порядок проведення аукціонів об'єктів приватизації детально визнг чені Положенням про застосування способів приватизації майна державних пі; приємств, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 4 лютог 1993 р. № 56 (з наступними змінами та доповненнями)2 та іншими актами прр ватизаційного законодавства. З урахуванням значимості об'єктів купівлі-продг жу можуть проводитися спеціалізовані аукціони, зокрема з продажу іноземне валюти на Українській міжбанківській валютній біржі, сільськогосподарське продукції, сертифікати} аукціони.

Законом України "Про виконавче провадження" безпосередньо визначен порядок продажу з прилюдних торгів будинку, квартири, приміщення, земельне ділянки (ст. 62).

Можливий також продаж майна на конкурсних умовах. Таку форму купівл продажу застосовують переважно щодо об'єктів приватизації державного майн; порядок здійснення її визначено Положенням про застосування способів прив; тизації майна державних підприємств. Відповідно до п. 4.1 цього Положення пре даж об'єктів за конкурсом — це спосіб приватизації, за яким власником об'єкт стає покупець, що запропонував найліпші умови подальшої експлуатації йог (некомерційний конкурс) або за рівних фіксованих умов — найвищу ціну (ке мерційний конкурс).

Новим для правової системи України є форвардні, ф'ючерсні та опціонні уге ди (контракти). При цьому врегульовані вони не лише цивільним, а й податкови законодавством.

1 На наш погляд, поняття "біржова угода" та "біржова операція" не бажано ототожнюваті оскільки вони іноді не збігаються.

2 Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. — 1995. — № 2. — С. 27—78; Бізнес. 1995. — 11 травня.

Купівля-продаж

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" форвардний контракт — стандартний документ, що засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого контракту1. Будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди другої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання цього контракту можуть пред'являтися виключно його емітентові. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту.

Водночас покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи його продавця.

Ф'ючерсний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на момент виконання зобов'язання сторонами контракту. Будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання лише за наявності іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

Опціон — стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів, товарів та коштів на умовах укладеного опці-онного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися від придбання цього майна. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії. Претензії щодо неналежного виконання або невиконання даного зобов'язання можуть пред'являтися виключно емітентові опціону.

В усіх перелічених угодах їх виконання віддалене у часі від моменту їх укладення. Однак, якщо форвардна і ф'ючерсна угоди передбачають їх виконання у майбутньому у "певний час", то операція з опціоном — "у будь-який момент протягом певного часу". Ф'ючерсні та опціонні угоди останнім часом застосовують на біржах та аукціонах. Особливо поширилися ф'ючерсні біржові угоди, предметом яких є стандартний контракт на стандартизований товар, якого на момент укладення угоди не існує2. Форвардна угода фактично передбачає поставку товару в майбутньому і може бути позабіржовою3.

І

Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 27. — Ст. 181 (з насупними змінами).

Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Основи господарського права України. — К., 1995. — С. 163-168.

Правила застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 27 червня 1995 р. // Бізнес. — 1995. — 8 серпня.

10

Глава З