Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цивільне Дзера 2004.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
31.08.2019
Размер:
4.6 Mб
Скачать

Глава 38

І

Є

раїни "Про цінні папери і фондову біржу". Статтею 5 вказаного Закону визначе-

на ™^«да*. ™^<ждаз V т^таикаил та^адл адакяосй та \цна\. тапаї}*. Та\^ п^аад

власності на іменні цінні папери, які випущені в документарній формі, переда-

ються новому власникові шляхом повного індосаменту. У разі відчуження знеру-

хомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власник

що корпоративні права, тобто права на участь в управлінні, одержання доход тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з м< менту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Право власності на цінні папери на пред'явника, які випущені в паперові (документарній) формі, переходить до нового власника з моменту передачі (пс ставки) цінних паперів.

Право власності на іменні цінні папери, випущені у бездокументарній форм переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рах} нок власника у зберігача.

Щодо форми угод з цінних паперів, то вони не підлягають нотаріальному пс свідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.

Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпс течним боргом та іпотечні сертифікати" від 19 червня 2003 р. визначено пра вовий режим іпотечного сертифікату як особливого виду цінного паперу, забез печеного іпотечними активами або іпотеками.

У складному механізмі функціонування фондового ринку України договір по сідає особливе місце як засіб регулювання порядку емісії, обігу та обліку цінни; паперів. Він покликаний заповнювати всі неврегульовані законодавством правов ніші, що надає йому особливого статусу.

Іа38

Іаче-раво зеда-Іеру-ника Іити, Іходу з моровій і (по-

ормі, раху-

Іу по-

«іпо-І пра-Іабез-

ір по-інних Іавові

Глава 39 договір міни (бартеру)

У Цивільному кодексі України немає розгорнутого визначення договору міни. У ньому лише зазначається, що за договором міни між сторонами проводиться обмін одного майна на інше. При цьому кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке одержує (ст. 241 ЦК УРСР). Наведені положення з додатковим посиланням на бартер як різновид міни збережено у новому ЦК України (ст. 715).

Договір міни спрямований на невідворотне відчуження кожною із сторін належного їй майна. У сторони, яка за договором міни набуває майно, відповідно виникає право власності (право повного господарського відання або право оперативного управління).

За своїми юридичними ознаками договір міни є сплатним, двостороннім і консенсуальним.

Договір міни за змістом і формою має багато спільного з договором купівлі-продажу. У ранній період історичного розвитку, коли суспільство ще не мало грошової одиниці, міна була основною правовою формою забезпечення потреб громадян і товарообігу.

Найістотнішою ознакою для розмежування цих двох договорів є те, що у договорі купівлі-продажу за продаване майно продавцеві сплачується відповідна його вартість лише у грошовому виразі. За договором міни у разі нерівноцінності обмінюваного майна сторона, яка отримує річ більшої вартості, може компенсувати іншій стороні різницю відповідною сумою. Однак, за таких умов договір міни не перетворюється на договір купівлі-продажу. Більше того, така вартісна різниця може бути також компенсована виконанням певних робіт та наданням за товар меншої вартості відповідних послуг. У чинному законодавстві немає перешкод для подібних розрахунків у договорі міни.

Викладені положення щодо розрахунків закріплено у ЦК України, статтею 715 якого прямо визначено, що договором може встановлюватися доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

В цій же статті закріплена новела про те, що право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передачі майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 242 ЦК УРСР правове регулювання договору міни має здійснюватися за правилами про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін, а за ст. 716 ЦК України — за загальними положеннями про купівлю-продаж, положеннями про договори поставки, контрактації або інші

80