Глава 57

збитків (ст. 203 ЦК УРСР, ст. 623 ЦК України). Іншими юридичними властивіс-тями грошей є неможливість їх мортифікації (заміна або відновлення втрачених чи знищених купюр), безумовність права на грошовий знак для добросовісного держателя, рухомість грошей, постійне існування їх у наявності, з чого випливає те, що звільнення боржника від відповідальності не допускається у разі неможливості виконання грошового зобов'язання.

Грошам властиві ознаки родових і подільних речей. Родовий характер грошей полягає в тому, що розмір грошової суми визначається не кількістю грошових знаків, а числом вказаних у знаках грошових одиниць. Тому борг може бути погашений будь-якими купюрами, оскільки гроші є речами, які визначаються родовими ознаками. Гроші можуть бути індивідуалізовані шляхом запису номерів окремих грошових знаків.

За ст. 212 ЦК УРСР, ст. 625 ЦК України їх випадкова загибель або відсутність на рахунку, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання за правилом §епиз поп регії (рід не вмирає). Це пояснюється тим, що є можливість замінити річ, що загинула, іншою річчю такого самого роду. За договором позики та кредиту гроші виступають у ролі особливого товару — самостійного предмета наведених угод.

Особливість грошових коштів як об'єкта цивільних прав зумовлена також їх функціональним призначенням як засобу платежу. Папір чи інший природний субстрат (матеріал) грошей сам по собі не має цінності для споживачів. Для будь-якої особи гроші мають цінність і юридичний інтерес завдяки їх спроможності виконувати функції універсального засобу платежу. Наведені особливості зумовлюють можливості та обмеження передачі їх у борг за договором позики.

Таким чином, позикові відносини є зобов'язаннями, у яких гроші виступають засобом передачі і накопичення заборгованості і не виступають платежем її погашення між учасниками правовідносин.

Позикові відносини — різновид цивільно-правових грошових зобов'язань, які виникають на підставі спеціального договору позики або оформляються іншими правовими формами кредитних відносин, що виступають підставами виникнення позикових зобов'язань.

Боргові вексельні зобов'язання, емісія облігацій і державних/комунальних позик є позиковими тільки в певному відношенні, на які поширюються загальні правила позики з урахуванням особливостей таких кредитних відносин.

Враховуючи відсутність прямих нормативних обмежень за суб'єктним складом позики, невизначеність у законі правового статусу безготівкових коштів, укладення договорів позики між юридичною і фізичною особами не суперечить чинному законодавству.

Крім грошей, об'єктом позики можуть бути й інші речі, визначені родовими ознаками, тобто не індивідуально-визначені, а одночасно споживні, замінні і визначені родовими ознаками.

Споживними визнаються речі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існувати у первісному вигляді. В свою чергу неспо-живними визнаються речі, призначені для неодноразового використання, які зберігають при цьому свій вигляд протягом тривалого часу.

Отже, споживними є речі, які при використанні знищуються повністю або перетворюються на іншу річ. Зрозуміло, що до споживних належать гроші, оскіль-

Позика

339

ки використовувати їх можна лише витрачаючи. Ознака споживності і родового характеру предмета позики є підставою відмежування позики від договорів майнового найму, оренди, прокату. Предметом останніх можуть бути тільки неспоживні речі, оскільки за договором найму наймач при припиненні договору зобов'язаний повернути те саме майно, яке він одержав у тимчасове користування.

Зрозуміло, що речі, вилучені з цивільного обороту, також не можуть бути об'єктом позики. При цьому, процентні папери (крім анульованих) можуть бути передані в позику тільки в тому випадку, якщо вони не індивідуально-визначені, як наприклад, іменні папери. Проте, якщо в договорі зазначено, що позичальник отримав і зобов'язався повернути цінний папір, хоч навіть і безіменний, під та-ким-то номером, серією і такого-то випуску, цей договір може бути визнаний договором позики.

Оскільки користування споживними речами, на відміну від замінних, полягає в їх споживанні (знищенні, витрачанні), то очевидно, що позикодавцю, не можуть бути повернуті саме ті речі, які ним були передані; повертаються речі однорідні. Зрозуміло, що позичальник не позбавлений права повернути і ті самі речі, які він узяв, але позикодавець вимагати цього не може. Отже, в позику можуть бути передані речі, які одночасно є споживними і визначеними родовими ознаками.

Враховуючи наведене, можна констатувати, що вексель чи інший ціннний папір предметом договору позики бути не може.

Разом з тим відповідно до угоди сторін предметом позики може бути вексель, який посвідчує нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця виплатити по настанні передбаченого векселем терміну отримані в борг грошові суми. Такі правовідносини регулюватимуться вексельним законодавством. Необхідно мати на увазі, що в такому випадку предметом договору позики все одно виступатиме не вексель, а майнове право вимоги сплатити певну грошову суму.

Правозастосовна практика знає випадки укладення договорів позики шляхом видачі векселя на суму позики1. В такому випадку сторони укладають договір позики, за яким позикодавцем видається вексель з умовою погашення готівковим або безготівковим розрахунком протягом визначеного періоду (наприклад, рівними частинами протягом року).

Договір позики, в якому предметом буде вексель, має вважатися недійсним, таким, що не відповідає вимогам закону або інших правових актів. У цьому разі настають наслідки, передбачені ст. 48 ЦК УРСР, а саме — кожна із сторін зобов'язана повернути іншій все отримане за угодою, а у разі неможливості повернути отримане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах. Віповідно позичальник повинен повернути вексель позикодавцю, а якщо позичальник цього не зробить, то у нього з моменту використання векселя в якості оплати виникає безпідставне збагачення, оскільки позичальник без встановлених законом, іншими правовими актами або угодою підстав набув (придбав) майно за рахунок іншої особи, а відтак, зобов'язаний повернути останньому безпідставно придбане, що випливає з положень норм цивільного законодавства (ст. 469 ЦК УРСР, ст. 1213 ЦК України).

1 Вашков Б. Коль взял - верни // ЗЖ-Юрист. - 2000. - № 33. - С. 4.

340