Глава 71

решкод стосовно здійснення зазначеного права. Тому спадкові правовідносини на першому етапі мають абсолютний характер.

Певні труднощі у вчених викликало визначення характеру спадкових правовідносин на другому етапі їх розвитку. Так, Ю. К. Толстой1 вважає, що оскільки, прийнявши спадщину, спадкоємець стає не тільки правомочним, а ще й зобов'язаним, бо відповідає за боргами спадкодавця, то не можна однозначно відповісти на питання, який характер мають на цьому етапі спадкові правовідносини: абсолютний чи відносний, майновий чи немайновий.

Для повної характеристики спадкових правовідносин проаналізуємо необхідні його елементи: суб'єкт, предмет (об'єкт) та його зміст.

Як уже зазначалося, спадкодавці не є суб'єктами спадкових правовідносин. Щодо спадкоємців, то їх, на думку Б. С. Антимонова та К. А. Граве2, відповідно до виділених нами двох етапів спадкових правовідносин можна поділити на два види:

1) спадкоємці, які закликаються до спадщини;

2) спадкоємці, які прийняли спадщину.

Спадкоємці першого виду правомочні або прийняти спадщину, або відмовитися від неї, інших прав у них немає. Лише спадкоємці другої категорії, крім того, що вони теж правомочні, виступають як зобов'язані суб'єкти, оскільки вони стають правонаступниками не тільки в правах, айв обов'язках.

На момент відкриття спадщини не можна визначити коло спадкоємців, які її приймуть, оскільки суб'єктний склад у процесі розвитку спадкових правовідносин може змінитися. Ці зміни можуть статися як у результаті дій, так і подій. Так, особа може вибути зі складу спадкових правовідносин на підставі власних дій — у разі її відмови прийняти спадщину. Проте аналогічне вибуття може статися і на підставі подій, зокрема у випадку смерті особи, яка не встигла прийняти спадщину.

Об'єктом спадкових правовідносин на всіх етапах є спадщина або, як її називають, спадкова маса, під якою розуміють те, що після смерті спадкодавця переходить до його спадкоємців у порядку спадкового правонаступництва. Ми вже характеризували спадщину як сукупність прав та обов'язків, які належали спадкодавцю, але питання, які права та обов'язки і в якому порядку переходять до спадкоємця буде проаналізовано в наступних параграфах.

На перший погляд здається, що сутність другого елемента — об'єкта і третього елемента спадкових правовідносин — їх юридичного змісту збігаються, оскільки ті та інші являють собою сукупність прав та обов'язків. Проте між ними можна чітко виявити різницю. Якщо зміст спадщини — права та обов'язки, які належали спадкодавцю, то права та обов'язки, які становлять зміст спадкових правовідносин, це, по-перше, права, які виникають у зв'язку з відкриттям спадщини, — право на прийняття спадщини чи відмову від неї, і по-друге, права та обов'язки, які виникають у спадкоємця на другому етапі розвитку спадкових правовідносин, зокрема право на одержання акта на спадщину, право виділення належної йому частки спадкового майна, обов'язок відшкодувати у межах дійсної

' Гражданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева й Ю. К. Толстого. — М., 1998. — Ч. 3. — С. 514.

Антимонов Б. С., Граве К. А. Зазначена праця. — С. 59.

Загальна характеристика спадкового права

579

вартості спадкового майна необхідні витрати, яких зазнали треті особи з охорони спадкового майна чи з управління ним тощо. На відміну від прав та обов'язків як об'єкта спадкових правовідносин, права та обов'язки як зміст не належали спадкодавцеві, тому вони не успадковуються у порядку правонаступництва.

Викладене дозволяє сформулювати визначення спадкового правовідно-шення.

Спадкові правовідносини — це цивільно-правові відносини, які виникають на підставі норм підгалузі спадкового права, в силу смерті фізичної особи (спадкодавця), та, як правило, волевиявлення його учасників, яким між останніми встановлюється комплекс прав та обов'язків з приводу універсального спадкового правонаступництва в тих майнових та особистих немайнових правах та обов'язках, які не припиняються зі смертю спадкодавця.