Глава 39

Л* 4-

ним договором робіт, послуг — з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

У разі експорту за бартерним договором високоліквідних товарів строки ввезення на митну територію України імпортних товарів не повинні перевищувати 60 календарних днів з дати оформлення вивізної вантажної митної декларації.

Порушення строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від вартості неодержаних товарів, загальний розмір якої не може перевищувати розміру заборгованості.

На відміну від традиційного договору міни предметом бартерного договору можуть бути не лише майно, а й послуги і роботи, що випливає із змісту зазначеного Указу. Можлива ситуація, за якої взагалі немає обміну реальними товарами, наприклад, коли кожна із сторін бартерного договору надає одна одній послуги чи виконує роботи.

До бартерного договору в зовнішньоекономічній дяльності застосовуютьс* відповідні положення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ТЕ інші спеціальні законодавчі акти.

Незважаючи на поширення товарообмінних угод у внутрішньому товарообі ГОБІ України, загальноцивільний договір міни, що опосередковує цей обіг, вия вився практично неврегульованим, адже в ЦК УРСР йому присвячено всього ли ше дві статті — 241 і 242. Стільки ж статей пропонується і в новому ЦК України — статті 715 і 716. У даному випадку не можна компенсувати проблему законодав чої неврегульованості договору міни посиланням на те, що до нього застосову ються відповідні правила про договір купівлі-продажу та інші договори, оскількі мінові угоди, за якими здійснюється обмін одних товарів (робіт, послуг) на інш товари (роботи, послуги) за своїми правовими наслідками у разі їх невиконанні можуть виявитися значно складнішими, ніж угоди купівлі-продажу з грошовон оплатою товару або інші самостійні договори.

Так, українська компанія "Укрнафтохім" уклала з АТ "Індустріалекспорт (м. Бухарест, Румунія) контракт від 17 вересня 1992 р. № 19—12, згідно з яки ми компанія зобов'язалася на бартерній основні поставити АТ топковий мазут а останнє — виготовити та поставити фланці на суму 2 217 373 доларів СПІД У встановлені строки фланці було виготовлено й підготовлено для відвантажеи ня, однак компанія "Укрнафтохім" не змогла поставити мазут. АТ звернулося д Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України з позовом, якому вимагало стягнути з "Держкомнафтогазу" (правонаступника компан "Укрнафтохім") вартість виготовлених фланців. Суд задовольнив вимоги ПОЗИВЕ ча. Водночас своїм рішенням від 14 грудня 1994 р. суд зобов'язав відповідач розпорядитися виготовленими для нього фланцями1. Вирішуючи цю справу, су обгрунтовано визнав за доцільне застосувати принцип реального виконання зс бов'язання в натурі лише позивачем. Оскільки відповідач не міг виконати пс ставку мазуту в натурі, примусове спонукання його до цього не могло забезш чити захист інтересів позивача, який своє зобов'язання виконав належни чином.

Архів Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України. — 1994. — СпраІ АС № 62 У.