Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цивільне Дзера 2004.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
31.08.2019
Размер:
4.6 Mб
Скачать

Глава 62

ву з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань щодо установника управління або вигодонабувачів.

Управитель може нести й інші обов'язки, передбачені договором, або які покладені на нього законом.

Одна з проблем практичного застосування інституту управління майном пов'язана з недостатньо чітким нормативним визначенням правового статусу і характеру його повноважень управителя, внаслідок чого виникають труднощі в юридичній кваліфікації правомірності тих чи інших дій чи бездіяльності управителя при виконанні конкретних договорів управління.

Певною мірою цим обумовлена та обставина, що судова практика не напрацювала однозначних і адекватних природі управління критеріїв добропорядності, розумності і справедливості дій управителя, що не дає можливості вирішити питання про правомірність тих чи інших дій (бездіяльності) управителя у конкретних обставинах.

Так, Алтайський край в особі уповноваженої особи передав у довірче управління акціонерному товариству газові мережі. Договір довірчого управління містив таке формулювання: "Установник управління передає довірчому управителю завершені будівництвом і здані в експлуатації розподільчі мережі природного газу, а довірчий управитель зобов'язується здійснювати управління цим майном в інтересах установника". Більш детально права та обов'язки управителя в договорі не були врегульовані.

Отримавши об'єкт в управління, і на виконання договору управитель вчинив ряд юридичних дій, у тому числі уклав договір поставки газу з торговельною організацією з метою подачі цього газу споживачам через приєднану мережу (в договорі було зроблено позначення "Д. У."). Внаслідок неналежного виконання управителем зобов'язань з оплати товару постачальник звернувся з позовом до арбітражного суду про стягнення неустойки і відшкодування збитків.

Арбітражний суд не погодився з доводами відповідача про необхідність залучення до участі в процесі власника майна. В рішенні суду про задоволення позову, зокрема, було відзначено: "В рамках договору довірчого управління умов щодо придбання газу немає. Договір на поставку газу вчинено від імені та в інтересах відповідача і не є угодою з газовими мережами. Доказів, що установник управління погодив угоду за ст. 981 ЦК РФ, тобто вчинення правочинів з перевищенням повноважень (ст. 228 ЦК України), відповідач не надав"1. Іншими словами, арбітражний суд визнав цю обставину особистим зобов'язанням управителя, не пов'язаним з довірчим управлінням.

Отже, в уявленні арбітражного суду довірче управління полягає тільки в угодах з майном, переданим у довірче управління, причому умови придбання транспортованого по мережах газу повинні бути прямо передбачені договором. З висловленої судом позиції неясно, чим же повинен був займатися довірчий управитель відповідно до умов договору.

Нерозуміння судом суті правовідносин між власником і управителем призвело до посилання суду на ст. 981 ЦК РФ (правочини, укладені з перевищен-

Пятпков Д. Договорная практика доверительного управлення недвижимостью // Хозяйство й право. - 1998. - № 12. - С. 88-94.

Договір довірчого управління майном

461

І

ням повноважень). У довірчого управителя не міг виникнути свій власний інтерес із спірного договору поставки, оскільки зобов'язання між цими особами виникло внаслідок договору довірчого управління і з приводу процесу управління майном. Придбання газу було необхідним для нормального функціонування чужих, але довірених управителю газових мереж. За своєю правовою природою ці правовідносини регулюються положеннями цивільного законодавства про довірче управління і у разі перевищення управителем наданих йому повноважень стосовно майна застосуванню підлягає п. 2 ст. 1022 ЦК РФ (в ЦК України — п. З ст. 1043). Проте управитель не перевищив своїх повноважень, оскільки саме умовами договору управління його було зобов'язано робити все і відповідати за будь-який промах, що тягне за собою збитки. Йому необхідно було вчиняти "будь-які юридичні та фактичні дії" в інтересах установника (п. 1 ст. 1038 ЦК України). Факт недотримання цих інтересів власник буде доказувати, коли звернеться з вимогами про притягнення управителя до відповідальності.

Наведений судовий спір є показовим, при його розгляді виявилися недосконалість спеціальних норм права, судової практики і недоліки змісту договору довірчого управління майном.

Правовий статус вигодонабувача. Особливість договору довірчого управління майном полягає у передачі вигод від управління таким майном визначеним договором особам —установнику або вигодонабувачу. Вигодонабувачем може виступати установник або визначені ним особи. Правове становище вигодонабувача повністю визначається загальними нормами ЦК України про договір на користь третьої особи (ст. 636 ЦК).

Вигодонабувач отримує всі або частину доходів, цінностей, інших вигод від управління, до нього переходить право вимагати виконання договору. Якщо об'єкт управління виявиться в руках третіх осіб, вигодонабувач має право вимагати його повернення, а також усунення інших порушень своїх прав (у тому числі в судовому порядку), що випливають з договору. Вигодонабувачами виступають вказані установником управління особи: фізичні і юридичні особи, держава. Не виключається можливість виступу вигодонабувачами неправоздатних осіб у вигляді тварин, звірів тощо. Вигодонабувачами можуть бути як окремі особи, так і необмежене коло осіб. Останнє характерне для заснування управління в благодійних цілях, зокрема для фінансування закладів науки, культури, охорони здоров'я.

Особливість правового статусу вигодонабувача полягає в тому, що він не бере участі в договорі, але з моменту укладення договору набуває право на самостійний інтерес від використання майна, переданого в управління.

Вигодонабувач здійснює своє право за правилами договору на користь третьої особи. Відповідно до п. 2 ст. 1034 ЦК України установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача). Договір, в якому установник зазначив особу, яка має право здобувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувач), визнається договором на користь третьої особи. Вигодонабувач має лише права і не несе обов'язків. Право третьої особи в цьому договорі має характер вимоги, право претензії, за якою може слідувати позов. За допомогою позову вигодонабувач має можливість вимагати, а управитель зобов'язаний задовольнити цю вимогу, надавши йому все отримане від управління цим майном.

І

462