§ 3. Відшкодування шкоди, завданої

внаслідок неусунення небезпеки (загрози)

життю, здоров'ю та майну

Конституція України не тільки закріплює забезпечення екологічної безпеки, підтримання екологічної рівноваги на території України і право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а й передбачає наслідки порушення екологічної без-

Коментар до Конституції України. — С. 128—129.

2 Кротова М.В. Гарантії реалізації права громадян на екологічну інформацію: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 1997. — С. 7,11,12.

500

Глава 67

пеки і зазначеного конституційного права (ст. 16 та ч. 1 ст. 50) у вигляді відшкодування завданої шкоди.

Новий ЦК України передбачає відшкодування шкоди, завданої внаслідок не-усунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну та майну юридичних осіб.

Відповідно до вищезазначеної норми, шкода, завдана внаслідок неусунен-ня небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну та майну юридичних осіб, підлягає відшкодуванню за правилами, які регулюють зобов'язання із заподіяння шкоди (статті 440—466 ЦК УРСР; статті 1166— 1211 ЦК України). Кілька слів про норми ЦК УРСР, на підставі яких необхідно відшкодовувати шкоду, завдану погіршенням стану довкілля. Маються на увазі норми щодо суб'єктів, підстав та обсягу цивільної відповідальності.

Як свідчить практика, заподіювачами шкоди життю, здоров'ю та майну внаслідок погіршення довкілля є юридичні особи та фізичні особи (промислові підприємства, транспортні організації, індивідуальні підприємці тощо), які порушують нормативи граничнодопустимих викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів, що виходять з кожного конкретного стаціонарного джерела забруднення. За родом діяльності зазначені особи є володільцями джерел підвищеної небезпеки, і підстави їх відповідальності визначають ст. 450 ЦК УРСР та ст. 1187 нового ЦК України. Обсяг відповідальності передбачається статтями 453 і 455 ЦК УРСР та статтями 1192 і 1195 нового ЦК України.

В юридичній літературі висловлена й інша думка. Так, М.І. Єрофеєв вважає, що шкода, спричинена внаслідок негативного впливу на довкілля протиправної діяльності підприємств, установ, організацій та окремих громадян підлягає відшкодуванню відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"1. Уявляється погляд М. І. Єрофеєва непереконливим. Справа в тому, що цивільне право має лише йому властиві можливості, які забезпечують здійснення права на відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення небезпеки життю, здоров'ю та майну. Цивільне право на відміну від інших галузей права, передбачає принцип повного відшкодування заподіяної шкоди, а також допускає повне відшкодування шкоди незалежно від вини.

Крім того, право на безпечне життя і здоров'я — це абсолютне право, якому відповідає абсолютний обов'язок усіх і кожного (фізичних, юридичних осіб, інших організацій, держави)'утримуватися від порушення цього права. Невиконання абсолютного обов'язку призводить до виникнення деліктного зобов'язання із заподіяння шкоди, що регулюється нормами цивільного права2.

Коментар до Конституції України. — С. 129—130.

о

Малеин Н.С. Гражданский закон й права личности в СССР. — С. 176—182; Малеина М.Н. Зазн. праця. - С. 39-57.