Глава 68

вання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Порядок відшкодування шкоди. Як правило, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, здійснюється щомісячними платежами (ч. 1 ст. 1202 ЦК України, ст. 465 ЦК УРСР). За наявності обставин, що мають істотне значення, суд, з урахуванням матеріального становища запо-діювача шкоди, може присудити здійснення відшкодування одноразовим платежем, але не більш, ніж за три роки наперед. Такою обставиною, що має істотне значення, може бути, наприклад, виїзд заподіювача шкоди за кордон у тривале відрядження, що ускладнить виплату ним щомісячного відшкодування. Стягнення додаткових витрат може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на підставі висновку відповідної лікарської експертизи, а також в разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

У разі смерті громадянина, зобов'язаного відшкодувати шкоду, обов'язок з її відшкодування переходить до її спадкоємців в межах вартості спадкового майна. При реорганізації юридичної особи, визнаної відповідальною за шкоду, заподіяну життю або здоров'ю, обов'язок з виплати необхідних платежів покладається на її правонаступника. В разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, що мають право на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або зазначеним особам. В разі відсутності у юридичної особи коштів для капіталізації платежів, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого (ст. 1205 ЦК України).

§ 12. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

У сучасних умовах постійно зростає кількість правочинів, покликаних забезпечити задоволення звичайних повсякденних побутових потреб громадян і юридичних осіб у товарах, роботах і послугах. У процесі регулювання зазначених відносин пріоритетним завданням законодавця є охорона інтересів споживачів у процесі придбання товарів, робіт і послуг і, відповідно, захист їхніх прав у випадку порушення. Зазначені причини зумовили появу інституту відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).

Вперше у вітчизняному законодавстві норми, спрямовані на захист прав потерпілого у випадку продажу йому товарів, виконання робіт або надання послуг з недоліками, дістали закріплення в абзаці сьомому ст. З Закону. України "Про захист прав споживачів" в редакції від 15 грудня 1993 р.1 (абзац сьомий статті 3 зі змінами, внесеними Законом від 10 січня 2002 р.2). Згідно з цією нормою споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб наділені правом на відшкодування збитків, завданих товарами

1 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 1. — Ст. 1.

2 Там само. - 2002. - № 17. - Ст. 120.

Зобов'язання із заподіяння шкоди

547

(роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (не-майнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами), у випадках, передбачених законодавством.

Будучи достатньо надійною гарантією захисту прав споживачів, наведена норма Закону водночас має дві істотні особливості. По-перше, нею обмежується суб'єктний склад правовідносин щодо відшкодування шкоди, адже вона надає право на відшкодування виключно споживачам, якими згідно з абзацом третім ст. 1 зазначеного Закону визнаються лише фізичні особи. Крім того, ця норма ставить можливість одержати право на відшкодування збитків і шкоди, заподіяних недоліками товарів, робіт і послуг, у залежність від наявності конкретних законодавчих норм, які б прямо закріплювали таке право у споживача.

Подальше застосування загальні положення ст. З дістали і в інших нормах Закону "Про захист прав споживачів". Так, ст. 12 покладає на продавця (виробника, виконавця) обов'язок щодо передачі споживачеві товару (роботи, послуги), який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору та інформації, що надається продавцем. Крім того, ця норма зобов'язує виробника (виконавця) забезпечити можливість використання товару (результатів робіт) протягом термінів його придатності, передбачених нормативне або за домовленістю зі споживачем, а в разі відсутності таких термінів — протягом 10 років. Згідно з п. 10 ст. 15 Закону виконавець несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань та інших засобів, необхідних для виконання ним робіт або надання послуг, незалежно від знання виконавцем їх властивостей.

Новий ЦК України, маючи на меті удосконалити наведені механізми захисту прав споживачів товарів, робіт та послуг, приділив відносинам щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), окремий параграф третій Глави 82 і надав таке право фізичним та юридичним особам.

За змістом частини першої ст. 1209 продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) відповідає не лише за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), але й також за шкоду, заподіяну через надання недостовірної або недостатньої інформації про них. Наділення потерпілого правом на відшкодування шкоди внаслідок неповідомлення йому про властивості товарів, робіт, послуг повною мірою кореспондується положенням Закону "Про захист прав споживачів", згідно з яким споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця) (абзац шостий ст. 3).

Суб'єктами зобов'язань із заподіяння шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) виступають заподіювач шкоди (ст. 1210 ЦК України) і потерпілий. Причому коло заподіювачів є неоднорідним, оскільки в певних випадках залежить від волевиявлення потерпілого. Саме потерпілому надано право обирати особу, зобов'язану відшкодувати шкоду, у разі заподіяння шкоди через недоліки товарів або внаслідок невиконання обов'язку щодо надання повної і достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром. Такою особою може бути продавець або виготовлювач товару. У випадку завдання шкоди недоліками робіт (послуг) відповідальною особою є їхній виконавець.

548