Глава 68

Іі

До останнього часу не було розв'язане питання про відповідальність незалежно від вини за завдану моральну шкоду.

В ч. 2 ст. 1167 наводиться невичерпний (відкритий) перелік випадків відповідальності незалежно від вини. Це дуже потрібна і раціональна норма нового Кодексу, яка повно захищає права і інтереси потерпілого.

В Кодексі передбачений порядок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю фізичної особи. В цьому випадку моральна шкода може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Дуже корисною і своєчасною є норма про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи її близьким, тобто встановлення оптимального варіанту переліку осіб, які можуть набути право на відшкодування моральної шкоди. В ч. 2 ст. 1168 передбачається, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), а також особам, які поживали з нею однією сім'єю.

Не дивлячись на позитивну оцінку проаналізованих норм нового Кодексу, не можна не констатувати прогалини в регулюванні інституту відшкодування моральної шкоди — відсутність нормативних положень про визначення розміру моральної шкоди.

Між тим новий Цивільний кодекс України в редакції від 27 липня 2000 р., який був переданий до Верховної Ради України, передбачав статтю 1251і про розмір компенсації моральної шкоди1. Тепер цієї статті в цьому ЦК України, на превеликий жаль, немає. Вважаємо доцільним ознайомитися зі змістом норм статті 1251і проекту Цивільного кодексу України.

Частина 1 ст. 1251і передбачала, що моральна шкода компенсується (відшкодовується) у розмірі, який визначається судом. Частина 2 ст. 1251і проекту орієнтувала суд на максимально реальне і справедливе визначення розміру моральної шкоди. Так, розмір компенсації (відшкодування) моральної шкоди суд мав визначати відповідно до характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення або позбавлення можливостей реалізації потерпілим своїх здібностей і прав. Характер фізичних і душевних страждань оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин, за яких було завдано моральної шкоди особистості потерпілого. Частина 3 цієї статті характеризувала самостійний характер компенсації, що відшкодовується незалежно від відшкодування майнової шкоди. Отже, ст. 1251і проекту містила правила, що могли б підвищити ефективність дії інституту компенсації моральної шкоди.

1 Порівняльна таблиця до проекту Цивільного кодексу України (третє читання). Робочі матеріали. 27 липня 2000 р. - С. 473-474.

Глава 69

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ІЗ ДІЙ, ВЧИНЕНИХ ОСОБОЮ БЕЗ ВІДПОВІДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ

§ 1. Поняття зобов'язань із дій, вчинених особою без відповідних повноважень

Правові засади таких зобов'язань вперше були закладені в ст. 467 ЦК УРСР, згідно з якою шкоду, якої зазнав громадянин при рятуванні соціалістичного майна від небезпеки, що йому загрожувала, повинна відшкодувати та організація, майно якої рятував потерпілий. Безпосереднім приводом виникнення цього інституту були дві справи, що з'явилися у судовій практиці України.

У справі за позовом громадянина М. було встановлено, що позивач, їдучи залізницею як пасажир, під час стоянки побачив пожежу у поїзді, який стояв на сусідній колії. Він почав гасити пожежу, внаслідок чого дістав каліцтво, водночас згорів його одяг. Потерпілий звернувся до суду про відшкодування заподіяної шкоди, що спричинила втрату працездатності. Народний суд відмовив у позові, справа розглядалася у різних судових інстанціях. Нарешті, одна з вищих судових інстанцій зайняла іншу позицію і висловила ряд принципових положень. Вона зазначила, що громадянин М. діяв не в особистих інтересах, а в інтересах охорони народного добра, виконуючи свій конституційний обов'язок, і зобов'язала залізницю відшкодувати громадянинові М. заподіяну шкоду в повному обсязі. Аналогічною була справа за позовом громадянки Б. до товариства "Динамо", чоловік якої загинув під час гасіння пожежі, що охопила склади названого товариства. На утриманні загиблого були двоє дітей, від імені яких їх мати громадянка Б. вимагала відшкодування заподіяної шкоди. Верховний Суд при вирішенні даної справи зайняв аналогічну позицію, яку висловив щодо справи громадянина М.

Зазначений вид зобов'язань, що виникають внаслідок рятування майна, за ЦК УРСР мав обмежену сферу застосування. Так, зобов'язання, що розглядаються, не могли виникати стосовно особистого (приватного) майна громадян. Нарешті, ст. 467 ЦК УРСР не передбачала наслідків рятування здоров'я та життя фізичних осіб.

За ст. 467 ЦК УРСР суб'єктами зобов'язання є громадянин, який має право на відшкодування заподіяної шкоди і виступає в особі кредитора (потерпілого), та організація, що зобов'язана цю шкоду відшкодувати і виступає в особі боржника.

Право вимагати відшкодування шкоди, завданої при рятуванні майна організації, належить будь-якому громадянинові, який, виконуючи свій громадський обов'язок, зазнав цієї шкоди. До того ж, не має значення, чи ці дії вчинено під

«?*

1

556