Глава 43

Сторонами договору довічного утримання є відчужувач та набувач. Як уже зазначалося вище, ЦК УРСР визнав відчужувачами за договором довічного утримання лише непрацездатних фізичних осіб. Набувачами за цим договором визнавалися лише фізичні особи.

Новий ЦК України визначає, що відчужувачем за цим договором може бути фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я (ст. 746). Зазначене положення кардинально змінило суть самого договору довічного утримання, не лише розширивши коло осіб, що можуть бути відчужувачами, а й надавши таке право усім фізичним особам.

Набувачами за договором довічного утримання відповідно до ст. 746 ЦК УРСР може бути фізична особа, яка здатна надавати відчужувачеві обумовлене договором забезпечення. Новий ЦК України уточнює основні ознаки набувачів майна, визнавши таке право за повнолітніми дієздатними фізичними особами. Крім того, новий ЦК України розширив коло осіб, які можуть бути набувачами майна за договором довічного утримання, визнавши право бути набувачами також за юридичними особами. Отже, новий ЦК визнав за можливе надання утримання та догляду як фізичними, так і юридичними особами.

Новий ЦК України також надав відчужувачеві право передбачити в договорі кілька набувачів, тобто кілька фізичних осіб, які отримують майно на праві спільної сумісної власності.

Крім того, новий ЦК України також визнає за можливе укладення договору довічного утримання на користь третьої особи. Це означає, що набувач зобов'язаний виконати свій обов'язок не на користь відчужувача, а на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі (ст. 636 ЦК України).

У разі коли майно належить співвласникам на праві спільної сумісної власності (наприклад, подружжю), вони також мають право на відчуження цього майна за договором довічного утримання (п. 1 ст. 747 ЦК України).

§ 2. Зміст договору

Майно, що може бути об'єктом договору довічного утримання. Відповідно до ст. 465 ЦК УРСР за договором довічного утримання відчужувач має право передати у власність набувачеві будинок або його частину. Отже, ЦК УРСР обмежував перелік об'єктів, що могли відчужуватися за даним договором такими об'єктами нерухомості, як будинок чи його частина. Це правило на практиці поширювалося і на такі об'єкти нерухомості, як квартири, що з прийняттям Закону України "Про власність" стали об'єктом права власності.

ЦК України розширив перелік об'єктів, що можуть відчужуватися за договором довічного утримання. Зокрема, відповідно до ст. 744 нового ЦК України такими можуть бути: житловий будинок, квартира, їх частина, інше нерухоме майно, рухоме майно, яке має значну цінність. Отже, за новим ЦК України відчужуватися за договором довічного утримання може, на відміну від ЦК УРСР, також рухоме майно, що має значну цінність. У зв'язку з тим, що нормами ЦК України не дано вартісного вираження значної цінності такого майна та примір-ного його переліку, зазначене положення може неоднозначне тлумачитися, а відтак мати проблематичне вирішення на практиці. Можна припустити, що таким

Договір довічного утримання (догляду)

117

рухомим майном може бути транспортний засіб, антикварні речі, твори мистецтва та ін.

Оскільки договір довічного утримання спрямований на передачу права власності на перелічені об'єкти, то відповідно зазначене майно повинно належати відчужувачеві на праві власності, що має підтверджуватися відповідними право-встановлюючими документами.

Майно, що відчужується за договором довічного утримання, має належати відчужувачеві на праві власності і не повинно бути обтяжене заставою. Стаття 747 ЦК визнає можливість укладення договору довічного утримання, за яким відчужується майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема те, що належить подружжю. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, то договір довічного утримання може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном (ст. 747 ЦК України). При цьому, у разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання, обсяг зобов'язань набувача відповідно зменшується.

Права та обов'язки сторін. Набувач за договором довічного утримання зобов'язується систематично забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом.

Зазначене утримання може полягати як у матеріальному забезпеченні (в натуральному чи грошовому), так і в наданні догляду. При цьому всі види забезпечення та догляду мають бути зазначені в договорі. Це може бути надання житла, харчування, забезпечення необхідним одягом, білизною, заміна постільної білизни, прибирання квартири (будинку) тощо. Зазначені види матеріального забезпечення підлягають грошовій оцінці в договорі та підлягають індексації в порядку, встановленому законом (ст. 751 ЦК України). ЦК УРСР передбачав оцінку будинку, що передавався за договором довічного утримання за погодженням сторін (ст. 426), а також передбачав визначення за погодженням сторін грошової оцінки матеріального забезпечення. Договором може передбачатися надання відчужувачеві систематичних грошових виплат.

Отже, в договорі довічного утримання мають бути зазначені способи надання утримання, строки їх виконання, порядок та види догляду за відчужувачем. У разі, якщо способи забезпечення або догляду відчужувача не визначені договором, спір підлягає розв'язанню відповідно до засад справедливості та розумності (п. 2 ст. 749 ЦК України).

У тому випадку, коли за договором довічного утримання набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача або третю особу, на користь якої укладено договір, житлом, причому таким може бути як будинок (квартира), що відчужується за договором, так і інше житло, передбачене в договорі, в ньому обов'язково має бути конкретизовано, яке саме житло надається (чи квартира або будинок повністю, чи окрема кімната чи кімнати) (ст. 750 ЦК України).

Отже, набувач за договором довічного утримання наділений такими обов'язками:

1) надавати відчужувачеві довічне матеріальне забезпечення (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд у строки та види, передбачені договором;

2) забезпечити відчужувача житлом (у разі, якщо такий обов'язок передбачений договором);

118