Глава 57

но-визначені речі, оскільки в іншому випадку неможливе користування ними без переходу права власності до набувача;

— визначено співвідношення між договором позики і кредитним та комерційним договорами, які виступають як загальне і спеціальне. Відповідно до ЦК України правила про позику субсидіарно застосовуються до положень про кредитний та комерційний договори, якщо інше не передбачено правилами про кредитний та комерційний договори і не випливає або не суперечить суті таких зобов'язань.

§ 2. Поняття позикових відносин

Ознайомлення із загальними положеннями і особливостями позикових відносин можливе через виявлення поняття позики і позикових відносин в сучасному цивільному праві.

Надання грошей та інших "родових" речей у борг, які називаються кредитними або позиковими (від лат. сгесіііит — позика, борг), є суттєвим і необхідним атрибутом переважної більшості відносин сплатного характеру.

Правовідносини, які виникли внаслідок договору позики між двома сторонами породжують боргове зобов'язання. При цьому борг виникає не лише на підставі договору позики, а й за іншими підставами здійснення позикових відносин. Наприклад, боргові зобов'язання наявні в купівлі-продажі товарів у кредит, купівлі нерухомості з відстроченням платежу тощо.

Позикові відносини, після натурального обміну і грошового обігу, характеризують третій ступінь в обігу цінностей, який свідчить про більш високий розвиток суспільної економіки. Завдяки позиковим відносинам незначні частки капіталу, розпорошені серед населення, об'єднуються нерідко для створення великих підприємств; за їх сприяння люди, які не мають капіталу, але здібні і підприємливі, легше можуть перейти в статус самостійних, незалежних господарів. Тому деякою мірою справедливим є твердження про те, що позикові відносини, належним чином направлені, являють собою немов би міст, перекинутий через прірву, яка розділяє багатство від бідності1.

Позика-договір посідає самостійне місце серед інших цивільно-правових інститутів, що зумовлено призначенням, правовою природою та ознаками, притаманними цій правовій категорії.

За своїм характером позика становить типове кредитне зобов'язання для всіх форм кредитування, що зумовило правову природу, обов'язкові ознаки, місце та призначення позики в системі цивільно-правових інститутів. У найзагальнішому вигляді позика полягає в наданні в борг грошей або інших, споживних та замінних речей.

Визначення позики закріплено в ч. 1 ст. 374 ЦК УРСР, згідно з яким "одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а пози-

Беляков М. М. Вексель как важнейшее платежное средство. — М.: Трансферт, 1992. — С. 47.

Позика

333

чальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості".

Закріплене в ЦК УРСР досить вдале поняття позики обумовило те, що воно практично без істотних змін було сприйнято у новому ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України "за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості".

З економічної точки зору відносини позики виконують допоміжну функцію, яка полягає в тому, що при їх здійсненні не створюється нова вартість або така вартість виникає в результаті повернення грошової суми з приростом. Проте позикові відносини не є похідними (акцесорними) від інших зобов'язань і існують юридичне самостійно. В літературі не раз зверталася увага на певну "самостійність", яка надається цим відносинам завдяки участі спеціалізованих кредитно-фінансових та інших організацій-позичальників в обміні матеріальними благами при виконанні договорів продажу, підряду, оренди тощо1.

Зазначена "самостійність" відносин позики зберігається також при наданні позики неспеціалізованими кредитно-фінансовими організаціями чи фізичними особами, що зумовлюється специфікою об'єкта позики, яка полягає в зворотному русі вартості2.

З економічної точки зору об'єктом відносин позики виступає зворотний рух вартості між кредитором і позичальником на умовах оплати, що являє собою фактичну торгівлю грошима. Зміст взаємовідносин, які виникають у процесі зворотного руху вартості полягає в тому, що в угоді позики здійснюються три практично самостійні потоки грошових платежів: надання коштів, повернення наданої вартості, оплата за користування коштами. При цьому зобов'язання обох сторін мають грошову форму; виконання сторонами своїх фінансових зобов'язань пов'язано із значним розривом у часі; при виконанні зобов'язань з платежів відсутній зустрічний рух товару або послуги, яким міг би бути обумовлений грошовий потік. Зрозуміло, що предмет застави, переданий кредиторові виключно з метою забезпечити повернення позики, не є зустрічним рухом товару3.

З існуючої автономності позикових зобов'язань випливають особливості їх правового регулювання, якими обумовлено правило про те, що норми про позику в Цивільному кодексі є нормами спеціальними стосовно загальних положень про зобов'язання. Внаслідок цього вони, безумовно, підлягають пріоритетному застосуванню. Проте в частині, що не суперечить положенням глави 71 ЦК України, до позикових відносин необхідно застосовувати і загальні положення про виконання зобов'язань.

Специфіка позикових відносин зумовила їх функціонування у межах цивіль-

1 Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю. К Толстого, А. П. Сергеева. — М.: ТЕИС, 1996. — Ч. 2. - С. 420.

Мандант Р. А. Позика // Цивільне право України: Підручник. — К: Юрінком Інтер, 1999. — Кн. 2. - С. 414.

3 Банковский портфель-3 / Ота ред, Ю. Й. Коробов й др. - М.: СОМИНТЗК, 1995. - С. 92- 93.

334