- •Глава 52;
- •Глава 37 купівля-продаж
- •§ 2. Сторони у договорі купівлі-продажу
- •§ 3. Предмет договору. Ціна у договорі. Форма договору
- •Глава 37
- •Глава 37
- •Глава 31
- •§ 4. Зміст договору купівлі-продажу та правові наслідки його порушення
- •Глава 37
- •Глава 37
- •Глава 37
- •§ 5. Договір купівлі-продажу в роздрібній торгівлі
- •Глава 37
- •Глава 37
- •§ 6. Особливості купівлі-продажу в зовнішньоекономічному обігу
- •§ 7. Особливості купівлі-продажу нерухомого майна
- •Глава 37
- •Глава 37
- •Глава 37
- •Глава 37
- •Глава 37
- •Глава 38 правове регулювання біржової діяльності в україні
- •§ 1. Поняття та юридичні ознаки біржі
- •Глава 38
- •§ 2. Функції, права та обов'язки біржі
- •Глава 38
- •§ 3. Види біржових угод
- •Глава 38
- •§ 4. Правила біржової торгівлі
- •Глава 38
- •§ 5. Правовий статус фондової біржі
- •§ 6. Правове регулювання обігу акцій у системі фондового ринку України
- •Глава 3.
- •Глава 38
- •Глава 38
- •Глава 38
- •Глава 38
- •Глава 38
- •Глава 39 договір міни (бартеру)
- •Глава 39
- •Глава 39
- •Глава 40 договори поставки
- •§ 1. Поняття та значення договору поставки
- •§ 2. Організація господарських зв'язків з поставок. Порядок і способи укладення договорів поставки
- •Глава 40
- •Глава 40
- •§ 3. Зміст договору поставки
- •Глава 40
- •Глава 40
- •§ 4. Виконання договору поставки
- •Глава 40
- •§ 5. Правові наслідки порушення договору поставки
- •Глава 40
- •Глава 41
- •§ 1. Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції
- •Глава 41
- •§ 2. Зміст та виконання договору контрактації
- •Глава 41
- •§ 3. Відповідальність сторін за порушення договору контрактації
- •Глава 41
- •§ 4. Інші договірні форми реалізації сільськогосподарської продукції
- •Глава 42 договір дарування
- •§ 1. Поняття та ознаки договору дарування
- •Глава 42
- •§ 2. Сторони та зміст договору дарування
- •Глава 42
- •Глава 42
- •Глава 43 договір довічного утримання (догляду)
- •§ 1. Поняття та ознаки договору довічного утримання
- •Глава 43
- •Глава 43
- •§ 2. Зміст договору
- •Глава 43
- •Глава 44 договір майнового найму (оренди)
- •Глава 44
- •Глава 44
- •Глава 44
- •§ 2. Окремі види договорів найму (оренди)
- •Глава 44
- •Глава 44
- •Глава 44
- •Глава 44
- •Глава 44
- •Глава 45
- •§ 1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди
- •Глава 45
- •Глава 45
- •§ 4. Умови договору оренди
- •Глава 45
- •Глава 45
- •§ 5. Припинення договору оренди
- •Глава 46 договір найму житла
- •§ 1. Поняття договору найму житла
- •Глава 46
- •Глава 46
- •Глава 46
- •§ 2. Права та обов'язки наймача та осіб, які постійно проживають разом з ним
- •Глава 46
- •Глава 46
- •§ 3. Збереження житла за тимчасово відсутніми громадянами
- •Глава 46
- •§ 5. Договір піднайму житла
- •Глава 46
- •§ 6. Надання громадянам житла у зв'язку з капітальним ремонтом
- •Глава 46
- •§ 7. Зміна договору найму житлового приміщення
- •§ 8. Розірвання договору найму і виселення
- •Глава 46
- •Глава 47
- •§ 1. Поняття та елементи договору позички
- •Глава 47
- •Глава 47
- •§ 2. Зміст договору позички
- •§ 3. Припинення договору позички
- •Глава 47
- •Глава 48 договір підряду
- •§ 1. Поняття та значення договору підряду
- •Глава 48
- •Глава 48
- •Глава 48
- •§ 2. Зміст договору підряду
- •Глава 48
- •Глава 48
- •§ 3. Права та обов'язки сторін. Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду
- •Глава 48
- •Глава 48
- •§ 4. Договір побутового замовлення (побутового підряду)
- •Глава 48
- •Глава 49 договори будівельного підряду
- •§ 1. Капітальне будівництво в Україні та способи його здійснення
- •§ 2. Поняття та значення договору будівельного підряду
- •Глава 49
- •§ 3. Система підрядних договорів у будівництві та організація договірних зв'язків
- •Глава 49
- •§ 4. Джерела регулювання підрядних відносин у будівництві
- •§ 5. Договір на виконання будівельних і монтажних робіт.
- •Глава 49
- •Глава 49
- •Глава 49
- •Глава 49
- •Глава 50
- •§ 1. Роль та значення договорів про виконання
- •Глава 50
- •Глава 50
- •Глава 50
- •Глава 50
- •§ 2. Зміст договорів про виконання
- •Глава 50
- •Глава 50
- •Глава 51
- •Глава 51
- •Глава 51
- •Глава 52 авторські договори
- •§ 1. Роль і значення авторських договорів
- •Глава 52
- •Глава 52
- •§ 2. Авторські договори. Загальні положення
- •Глава 52
- •Глава 52
- •§ 3. Види та зміст авторських договорів
- •Глава 52
- •Глава 52
- •Глава 52
- •Глава 52
- •Глава 52
- •Глава 52
- •Глава 52
- •Глава 52
- •Глава 53
- •§ 1. Загальна характеристика ліцензійного договору
- •Глава 53
- •Глава 53
- •Глава 53
- •Глава 53
- •§ 2. Інші види договорів про використання об'єктів промислової власності
- •Глава 54 договір комерційної концесії
- •§ 1. Поняття договору комерційної концесії (франчайзингу)
- •Глава 54
- •Глава 54
- •Глава 54
- •§ 2. Зміст договору комерційної концесії
- •Глава 54
- •Глава 54
- •Глава 54
- •§ 3. Відповідальність сторін та припинення договору комерційної концесії
- •Глава 54
- •Глава 55 транспортні договори
- •§ 1. Види перевезень та їх правове регулювання
- •§ 2. Зміст, укладення та оформлення договорів про перевезення вантажів
- •Глава 55
- •Глава 55
- •Глава 55
- •§ 3. Виконання договорів про перевезення вантажів
- •Глава 55
- •Глава 55
- •§ 4. Відповідальність сторін за договором про перевезення вантажу
- •Глава 55
- •Глава 55
- •§ 5. Договір про буксирування
- •§ 6. Договори про експлуатацію під'їзних колій, подачу та забирання вагонів. Вузлові угоди
- •Глава 55
- •§ 7. Договір про перевезення пасажира та багажу
- •Глава 55
- •§ 8. Претензії та позови при перевезеннях
- •Глава 55
- •Глава 55
- •§ 9. Договори про транспортне експедирування
- •Глава 55
- •§ 10. Договір чартеру (фрахтування)
- •Глава 55
- •Глава 55
- •Глава 55
- •Глава 55
- •Глава 55
- •Глава 55
- •Глава 55
- •Глава 56 зобов'язання зі страхування
- •§ 1. Соціально-економічна суть страхування та його правове регулювання
- •Глава 56
- •§ 2. Страхове зобов'язання. Основні страхові поняття
- •Глава 56
- •Глава 56
- •§ 3. Зобов'язання з добровільного страхування
- •Глава 56
- •Глава 56
- •§ 4. Зобов'язання з обов'язкового страхування
- •Глава 56
- •Глава 57 позика
- •§ 1. Еволюція позики
- •Глава 57
- •Глава 57
- •§ 2. Поняття позикових відносин
- •Глава 57
- •Глава 57
- •Глава 57
- •Глава 57
- •§ 3. Відмежування позики від суміжних правових конструкцій
- •Глава 57
- •Глава 57
- •§ 4. Правова характеристика договору позики
- •Глава 57
- •Глава 57
- •Глава 57
- •Глава 57
- •Глава 57
- •Глава 57
- •Глава 57
- •Глава 57
- •Глава 57
- •Глава 57
- •Глава 57
- •Глава 58
- •§ 1. Банківські операції та їх види
- •Глава 58
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 2. Кредитний договір
- •Глава 58
- •Глава 58
- •Глава 58
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 3. Договір банківського вкладу
- •Глава 58
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 4. Правове регулювання вексельного обігу в Україні
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 5. Порядок відкриття рахунків у банках
- •Глава 58
- •Глава 58
- •Глава 58
- •§ 6. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті
- •Глава 58
- •Глава 58
- •Глава 58
- •Глава 58
- •Глава 59 договір схову (зберігання)
- •§ 1. Поняття договору схову (зберігання)
- •Глава 59
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань зі схову (зберігання)
- •Глава 59
- •Глава 59
- •§ 3. Сторони, предмет, об'єкти, форма та строк договору схову (зберігання)
- •Глава 59
- •Глава 59
- •§ 4. Права та обов'язки сторін за договором схову (зберігання)
- •Глава 59
- •Глава 59
- •§ 5. Відповідальність сторін у зобов'язаннях схову (зберігання)
- •Глава 59
- •Глава 59
- •Глава 60 договір доручення
- •§ 1. Поняття та значення договору доручення
- •Глава 60
- •Глава 60
- •§ 2. Зміст договору доручення
- •Глава 60
- •§ 3. Припинення договору доручення
- •Глава 61 договір комісії
- •§ 1. Поняття договору комісії
- •§ 2. Елементи договору комісії
- •Глава 61
- •§ 3. Зміст договору комісії
- •Глава 61
- •Глава 6/
- •§ 4. Припинення договору комісії
- •Глава 61
- •Глава 62 договір довірчого управління майном
- •§ 1. Поняття та ознаки договору довірчого управління майном
- •Глава 62
- •Глава 62
- •§ 2. Предмет, форма та строк договору управління майном
- •Глава 62
- •§ 3. Суб'єкти виконання договору управління майном
- •Глава 62
- •Глава 62
- •Глава 62
- •Глава 62
- •§ 4. Відповідальність за договором управління майном
- •Глава 62
- •Глава 62
- •§ 5. Припинення договору управління майном
- •Глава 62
- •Глава 63 зобов'язання за спільною діяльністю
- •§ 1. Загальна характеристика зобов'язань за спільною діяльністю
- •Глава 63
- •§ 2. Класифікація зобов'язань за спільною діяльністю та підстави їх виникнення
- •Глава 63
- •Глава 64 договір простого товариства
- •§ 1. Поняття та юридична характеристика договору простого товариства
- •Глава 64
- •§ 2. Зміст договорів простого товариства
- •Глава 64
- •Глава 65 установчі договори
- •Глава 65
- •Глава 66
- •§ 1. Зовнішньоекономічні договори (контракти)
- •Глава 66
- •§ 2. Договори в сфері іноземного інвестування
- •Глава 66
- •Глава 66
- •Глава 66
- •Глава 66
- •§ 3. Правове регулювання договорів про виробничу кооперацію
- •Глава 66
- •Глава 66
- •Глава 66
- •Глава 67
- •§ 1. Поняття та елементи зобов'язань, що виникають зі створення небезпеки
- •Глава 67
- •§ 2. Відповідальність
- •§ 3. Відшкодування шкоди, завданої
- •Глава 67
- •Глава 68 зобов'язання із заподіяння шкоди
- •§ 1. Поняття та елементи зобов'язань із заподіяння шкоди
- •Глава 68
- •Глава 68
- •§ 2. Деліктна відповідальність: поняття та зміст
- •Глава 68
- •§ 3. Особливості позадоговірної відповідальності та її функції
- •Глава 68
- •Глава 68
- •§ 4. Підстави деліктної відповідальності
- •Глава 68
- •Глава 68
- •Глава 68
- •§ 5. Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівника
- •Глава 68
- •§ 6. Відповідальність за шкоду, заподіяну органами державної влади
- •Глава 68
- •§ 7. Відповідальність за шкоду, заподіяну правоохоронними органами
- •Глава 68
- •Глава 68
- •Глава 68
- •§ 8. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки
- •Глава 68
- •Глава 68
- •Глава 68
- •Глава 68
- •§ 9. Відповідальність за шкоду,
- •Глава 68
- •Глава 68
- •§ 10. Відповідальність за шкоду, спільно заподіяну кількома особами
- •Глава 68
- •§ 11. Відшкодування шкоди, завданої
- •Глава 68
- •Глава 68
- •Глава 68
- •§ 12. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)
- •Глава 68
- •§ 13. Компенсація моральної шкоди
- •Глава 68
- •Глава 68
- •Глава 68
- •Глава 69
- •§ 1. Поняття зобов'язань із дій, вчинених особою без відповідних повноважень
- •Глава 69
- •§ 2. Підстави та правові наслідки
- •Глава 69
- •Глава 70
- •Глава 70
- •Глава 71 загальна характеристика спадкового права
- •§ 1. Основні риси історичного розвитку спадкового права
- •Глава 71
- •Глава 71
- •Глава 71
- •§ 2. Загальні положення спадкового права
- •Глава 71
- •Глава 71
- •Глава 71
- •Глава 71
- •§ 3. Правове становище спадкодавців та спадкоємців
- •Глава 71
- •Глава 71
- •Глава 71
- •§ 4. Спадщина та особливості спадкування деяких видів майна
- •Глава 71
- •Глава 71
- •Глава 71
- •Глава 71
- •Глава 71
- •Глава 72 правове регулювання спадкових відносин
- •§ 1. Спадкування за заповітом
- •Глава 72
- •Глава 72
- •Глава 72
- •Глава 72
- •Глава 72
- •Глава 72
- •Глава 72
- •Глава 72
- •§ 2. Спадкування за законом
- •Глава 72
- •Глава 72
- •Глава 72
- •§ 3. Реалізація спадкових прав
- •Глава 72
- •§ 4. Охорона спадкового майна
- •Глава 72
- •§ 5. Оформлення спадкових прав
- •Глава 72
- •Глава 72
- •Глава 72
- •Глава 72
- •Глава 72
- •§ 6. Спадковий договір
- •Глава 72
§ 6. Особливості купівлі-продажу в зовнішньоекономічному обігу
У розвитку сучасного суспільства, світової цивілізації важлива роль належить міжнародним відносинам, однією із складових яких є зовнішньоекономічні зв'язки та їх організаційно-правова основа — міжнародна торгівля. Зовнішньоекономічні зв'язки (міжнародна торгівля) опосередковуються різними зовнішньоекономічними угодами, серед яких центральне місце посідає договір купівлі-продажу. В усіх країнах світу суть договору купівлі-продажу одна: він спрямований на забезпечення товарообігу в суспільстві шляхом сплатного відчуження майна одними особами у власність інших осіб. Водночас зовнішньоекономічний (міжнародний) договір купівлі-продажу має багато особливостей, зумов-
40
Глава З
лених, зокрема, участю у товарообігу іноземних суб'єктів комерційної та ініш діяльності, необхідністю захисту економічних і політичних інтересів державі міжнародними звичаями та договорами. Ці особливості визначені в законодаї стві України. Основні принципи, умови та порядок здійснення зовнішньоекономі1 ної діяльності, в тому числі торгівлі, встановлені Законом України "Про зовнішньї економічну діяльність", іншими численними актами законодавства України І міжнародними актами. В новому ЦК відсутні норми про такі договори.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльністі зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена уго; двох або більше суб'єктів господарської діяльності та їх іноземних контрагенті спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'я ків у зовнішньоекономічній діяльності. В міжнародній практиці контрагенти, $ правило, називають угоди купівлі-продажу контрактами в розумінні, ідентичної» договорові купівлі-продажу чи іншому відповідному договорові. „,
Учасниками (продавцями і покупцями) зовнішньоекономічного догово{ (контракту) купівлі-продажу можуть бути суб'єкти, перелічені у ст. З Закону У раїни "Про зовнішньоекономічну діяльність", а саме:
— фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без гр мадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно із законал України і постійно проживають на її території;
— юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне мі цеперебування на території України, в тому числі юридичні особи, майно (або) капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської, яльності;
— об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юр дичними особами згідно із законами України, але мають постійне місцезна> дження на території України і яким цивільно-правовими законами України не ; боронено здійснювати господарську діяльність;
— структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не юридичними особами згідно із законами України, філії, відділення тощо, а мають постійне місцезнаходження на території України;
— спільні підприємства з участю суб'єктів господарської діяльності Украї та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Укра і які мають постійне місцезнаходження на її території;
— інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України;
— Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління.
Таким чином, сторонами в зовнішньоекономічному договорі купівлі-прода; можуть бути лише ті особи, які мають спеціальну правоздатність щодо уклад< ня такого договору відповідно до законів України та (або) закону країни, де йс укладено. Фізичні особи для укладення зовнішньоекономічних угод повинні мг достатню цивільну дієздатність, а якщо ці угоди є підприємницькою діяльнісі то вони повинні також набути статусу підприємця.
Договір купівлі-продажу в зовнішньоекономічній діяльності необхідно укла, ти, додержуючись загальних і спеціальних вимог чинного законодавства між родних договорів України. Його учасники мають право використовувати устал міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це заборонено прямо та у виключній формі законами України.
Купівля-продаж
41
В умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності зберігається необхідність державного регулювання окремих її сфер. Так, Указом Президента України "Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні" від 7 листопада 1994 р.1 (із змінами, внесеними указами Президента України від 17 листопада 1994 р. та від 13 січня 1995 р.) визначено перелік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які підлягають обліку, а також цим же Указом затверджено Положення про порядок реєстрації окремих видів зовнішньоекономічних договорів.
Відповідно до зазначеного Указу спеціальному облікові (реєстрації) підлягають зовнішньоекономічні договори (контракти), які.укладені суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності та предметом яких є:
товари, відносини з реекспорту яких регулюються чинним законодавством України та міжнародними договорами України;
товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами України передбачено добровільні обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;
товари походженням з України, щодо яких здійснюються антидемпінгові процедури;
товари походженням з України, імпорт яких до інших держав квотується, контингентується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів економічних угруповань, митних союзів;
товари походженням з України, експорт яких здійснюється у рамках бартерних (товарообмінних) операцій чи операцій із зустрічною торгівлею.
Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 6 червня 2001 р. затверджено Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)2, в якому сформульовано вимоги, яким має відповідати зовнішньоекономічний контракт. Насамперед він повинен бути належно оформлений і підписаний. У Положенні зазначається, що в зовнішньоекономічному договорі (контракті), зокрема, мають бути визначені:
його сторони та їх реквізити;
предмет договору;
кількість та якість договору;
базисні умови поставки товарів відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів у редакції 1990 р.;
ціна та загальна вартість контракту, а у бартерному контракті — загальна вартість товарів, що експортуються, та загальна вартість товарів, що імпортуються за цим контрактом, виражені в іноземній валюті;
умови платежів;
умови приймання-здавання товару (робіт, послуг);
форс-мажорні обставини;
санкції та рекламації;
судове врегулювання спорів;
місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.
Безперечно, сторони мають право передбачати й інші різні додаткові умови. При цьому права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються
Урядовий кур'єр. — 1994. — 1 грудня. 2 Юридичний вісник України. —2002. — № 5. — С. 8.
42
Глава
правом місця її укладення, якщо сторони не погодили інше, що і відображаєть в умовах договору (контракту).
Особливий інтерес становить питання про форму зовнішньоекономічн: угод, у тому числі і купівлі-продажу, а також наслідків її недодержання, оскіль нині воно поки що не знайшло остаточного вирішення. Так, відповідно до ст. Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" у його первісній редак було передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається письмовій формі (якщо інше не встановлено законом або міжнародним ДОГОЕ ром України), який від імені фізичної особи підписується цією особою, а від іме інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності — двома особами: відповідне посадовою особою та особою, уповноваженою довіреністю. Встановивши пор шення цього правила, суди нерідко визнавали недійсними зовнішньоекономіч договори, укладені з порушенням форми і порядку їх підписання.
На наш погляд, такий підхід не безспірний. Так, згідно з ч. 2 ст. 45 ЦК УР( недодержання форми зовнішньоторговельних угод та порядку їх підписан: (ст. 568 ЦК УРСР) тягне за собою недійсність угоди, тобто санкція за ч. 2 ст. • застосовується за порушення форми і порядку зовнішньоторговельних угс встановлених ст. 568 ЦК УРСР. Проте у ч. 2 ст. 568 зазначено, що форма зс нішньоторговельних угод, які укладаються радянськими організаціями, і поряд підписання їх, незалежно від місця укладення цих угод, визначаються законодг ством Союзу РСР. Наведена норма не може поширюватися на відносини стор таких угод у зв'язку з тим, що:
1) дія даної норми розрахована на регулювання відносин колишнім союзні законодавством в умовах державної монополії на зовнішню торгівлю, а зараз ; принцип свободи суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
2) сторони, які укладають зовнішньоекономічні угоди, вже не є радянськш організаціями, на які має поширюватися законодавство колишнього СРСР п зовнішньоекономічну діяльність;
3) визнання угод недійсними на підставі статей 45 і 568 ЦК УРСР було мо: ливим лише у разі порушення форми та порядку підписання їх, встановлених ; конодавством СРСР, яке сьогодні взагалі не може застосовуватися до даних пр вовідносин. Нині ці норми не діють, оскільки відповідно до Постанови Верховь Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів ; конодавства Союзу РСР" від 12 вересня 1991 р. союзне законодавство застос вується, якщо відповідні відносини не врегульовані законодавством України і суперечать йому. А втім, як відомо, зовнішньоекономічні відносини вже вреї льовано Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншими зак нодавчими актами України, перелік яких подано у Положенні про форму зовні] ньоекономічних договорів (контрактів). У цьому переліку закони СРСР : зазначаються. За таких умов мало б діяти правило ч. 1 ст. 45 ЦК УРСР, згіді з яким недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недій ність угоди лише в тому разі, якщо такий наслідок прямо вказаний у законі. Пр те у Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших спеціальні законодавчих актах України такі правові наслідки щодо випадків укладення уг за підписом однієї особи прямо не передбачено.
Правда, у ч. 5 ст. 6 згаданого закону є норма, згідно з якою зовнішньоекон мічний договір може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він І відповідає вимогам законів України чи міжнародним договорам України. Але І
Купівля-продаж
43
норма не стосується безпосередньо відступів від форми і порядку підписання зовнішньоекономічних договорів, а відповідно до цивільного законодавства недодержання цих вимог тягне за собою недійсність угод лише у випадках, прямо передбачених законом. Крім того, дана норма не є імперативною.
Дещо двозначною уявляється і та частина ст. б (у редакції від 21 жовтня 1999 р.), відповідно до якої зовнішньоекономічний договір від імені юридичної особи мали підписувати дві особи: "особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, і особа, уповноважена довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта підприємницької діяльності одноособово, якщо установчі документи не передбачають інше". Саме остання фраза дала у свій час підстави для неоднозначних висновків, зокрема про те, що установчі документи можуть встановлювати й інший порядок підписання зовнішньоекономічних договорів, у тому числі й одноособовий.
На підставі вищезазначеного, а також враховуючи те, що вже немає радянських організацій і не діє законодавство СРСР, слід зробити висновок, що наявність у зовнішньоторговельній угоді лише одного підпису від імені юридичної особи України не є підставою для визнання її недійсною. Дана позиція іноді підтримувалася і арбітражною практикою. Так, Президія Вищого арбітражного суду України у справі № 38/6 за позовом австрійської фірми "Дипл-Інж. Стефан Лан-дау" до СП "Кебот-Київ" залишила у силі договір на реалізацію лікарських препаратів, підписаний зі сторони СП однією особою — президентом, не знайшовши підстав для визнання його недійсним через порушення форм з тих же міркувань, які були зазначені вище. Подібний підхід міститься також у постановах Арбітражної наглядової колегії ВАС України від 11 січня 1997 р. у справі № 8/131 за позовом фірми "Армор" до ВАТ "Лубнифарм".
Розглядаючи спір у справі АС № 62 Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України не визнав недійсним контракт від 17 вересня 1992 р. між АТ "Індустріалекспорт" (м. Бухарест, Румунія) і компанією "Укрнафтохім" (м. Київ, Україна) про поставки товарів на бартерній основі, незважаючи на те, що з української сторони контракт був підписаний одноособово.
Така практика заслуговує на підтримку, оскільки нерідко представники суб'єктів підприємництва (юридичних осіб) навмисно підписували одноособово зовнішньоекономічні угоди, розраховуючи на необов'язковість їх виконання. Причому, як свідчить практика, з вимогами про визнання таких угод недійсними зверталася та сторона контракту, яка одноособово підписала угоду. До речі, у новому ЦК України взагалі немає правил щодо наслідків недодержання форми та порядку підписання таких угод.
З цього приводу Конституційний Суд України дав офіційне тлумачення. У своєму рішенні від 26 листопада 1998 р. він зазначив, що правило ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" щодо необхідності підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) двома особами є обов'язковим для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України. На жаль, у цьому рішенні не йдеться про правові наслідки недодержання цього правила.
Зважаючи на недоцільність подальшого збереження вимоги про необхідність підписів двох осіб на зовнішньоекономічних договорах, норма ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" у цій частині була вилучена Законом України від 21 жовтня 1999 р. Однак, незважаючи на ці зміни, господар-
44
Глава Зі
ські суди інколи продовжують визнавати недійсними договори, одноособове під писані до цих змін.
У ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" сформульова но кілька принципових положень щодо застосовуваного до угод права, а саме:
— форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладення
— форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташоване го на території України, встановлюється законами України;
— права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контр акту) або в результаті подальшого погодження; *
— за відсутності погодження між сторонами щодо права, яке має застосов} ватися до договору купівлі-продажу, застосовується право країни, де заснована має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є пре давцем.
Бурхливий розвиток міжнародного товарообігу зумовив необхідність створе? ня відповідних універсальних правил міжнародної купівлі-продажу. Так, Міжш родна торговельна палата у 1953 р. розробила Міжнародні правила інтерпретац комерційних термінів (правила ІНКОТЕРМС), які застосовуються нині у редакц 1990 р.1. З метою однакового тлумачення комерційних термінів суб'єктами пц приємництва України та учасниками відносин, що виникають у зв'язку з таким договорами, Указом Президента України "Про застосування Міжнародних пр< вил інтерпретації комерційних термінів" від 4 жовтня 1994 р.2 було встановлене що ці Правила застосовуватимуться при укладенні суб'єктами підприємниць» діяльності України усіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекош мічних, предметом яких є товари (роботи, послуги).
Велике практичне значення для ефективного розвитку міжнародного товарі обігу та встановлення для нього уніфікованих правил має Віденська конвенці ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.3, яка набрал чинності з 1 січня 1988 р. Конвенція містить 101 статтю, що регулює відносиш пов'язані з укладенням договорів міжнародної купівлі-продажу, їх виконанням І відповідальністю за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'і зань.
При ратифікації Конвенції 3 січня 1990 р. Україна заявила, що будь-яке пі ложення статей 11 і 29 чи частини II Конвенції, яка допускає щоб договір купії лі-продажу чи його зміна або припинення угодою сторін або оферта, акцепт аС будь-яке висловлення наміру здійснювалися не у письмовій формі, не застосов; ється, якщо хоч би одна із сторін має своє комерційне підприємство в їх відпі відних державах.
Знання перелічених та інших міжнародних правил купівлі-продажу дасі можливість підприємцям набути знання та досвіду цивілізованого ведення коме цінної діяльності у сучасних динамічних і складних ринкових відносинах.
1 Международннй коммерческий арбитраж.
2 Там само.-С. 51-84.
3 Там само.-С. 46-51.
К, 1995. - С. 127-129.
Купівля-продаж
45