Глава 57

Саме позикове зобов'язання є зобов'язанням одностороннім; позикодавець, який передав майно, не приймає на себе жодних зобов'язань, і позичальник один виступає в договорі зобов'язаним контрагентом.

Саме цим відрізняється договір позики від попереднього договору про укладення в майбутньому договору позики. В останньому випадку обидві сторони приймають на себе зобов'язання і певні негативні наслідки у разі невиконаня (неустойка, застава). Подібний попередній договір не визнається договором позики і спори, що виникли з нього, не підлягають розв'язанню на підставі правил про позику.

Іншими словами, після передачі предмета позики (грошей, речей) всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості отриманих речей того самого роду і якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим самим договором тільки права.

Як уже зазначалося, юридичне значиме зобов'язання позикодавця (кредитора) надати кредит існує лише за умови відповідності встановленим вимогам і визнання позики кредитним договором або товарним кредитом.

Форма договору позики відображає як загальні положення договірного права, так і особливості позикових відносин. На договір позики поширюються загальні правила про форму угод і договорів, які передбачають усну або письмову його форму.

Проте недодержання письмової форми договору позики не є підставою визнання його недійсним. У такому разі діє загальне правило, передбачене цивільним законодавством (ст. 46 ЦК УРСР, ст. 218 ЦК України), а саме: недодержання простої письмової форми договору тягне за собою позбавлення сторони посилатися на показання свідків на підтвердження самого факту укладення договору позики, суми, переданої в борг, та її повернення. Отже, за відсутності у позикодавця розписки чи іншого письмового документа про реальну видачу позики позичальнику суд і буде брати до уваги свідчення свідків при винесенні рішення.

Виняток становлять злочинні дії, наприклад, якщо свідки бачили, що позичальник виписав розписку під впливом насильства, погроз тощо. Свідчення таких свідків матимуть юридичну силу, але не для суду, який розглядатиме цивільну справу про повернення боргу, а для слідчого та судді, які розглядатимуть кримінальну справу за обвинуваченням осіб, які вичинили кримінальний злочин щодо боржника. Обвинувальний вирок, що набрав законної сили, вважатиметься для суду підставою для визнання договору позики недійсним1.

За змістом ЦК УРСР у разі укладення договору позики на суму понад 50 крб. останній мав бути вчинений у письмовій формі (ст. 375 ЦК УРСР), у випадках, коли однією із сторін є юридична особа, — незалежно від суми2.

У зв'язку з цим у літературі висловлено кілька підходів щодо перерахунку рублів СРСР у гривні України. Деякі вчені вважали, що "на даний момент відсутня нормативно встановлена індексація карбованців в гривні України щодо положень, встановлених ст. 375 ЦК УРСР. Застосування за аналогією проведеної

1 Судаков В. Договор займа как способ потери друзей // Юридическая практика. — 2001. -№ 49 (207). - С. 9.

2 Цивільне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — Кн. 2. — С. 424.

Позика

353

індексації під час грошової реформи (за курсом 1 грн.: 10 тис. крб.) давало можливість застосовувати правило про обов'язковість письмової форми до будь-яких договорів позики"1.

Враховуючи наведене, деякі автори висловили думку про необхідність застосування коефіцієнту 1:1 при перерахуванні карбованців СРСР у гривні України2.

На нашу думку, необхідно застосовувати положення ЦК УРСР щодо сум у карбованцях з коефіцієнтом 1,05, що передбачено ст. З Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян" від 21 листопада 1996 р. № 537/96-ВР, оскільки інших методик перерахунку законодавством України не передбачено. Тому позики на суму понад 50 грн. 25 коп. мають вчинятися до 1 січня 2003 р. у письмовій формі.

Згідно зі ст. 1066 ЦК України договір позики має бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менш ніж у десять раз перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного доходу, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми.

На підтвердженння договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

До таких документів можна віднести також підписаний сторонами один документ або обмін листами, телеграмами тощо, підписаними стороною, яка їх посилає (ч. 2 ст. 154 ЦК УРСР, ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

В договорі позики має зазначатися, що позикодавець надає позичальникові позику на конкретно визначену суму в національній валюті України (гривні), а позичальник зобов'язується повернути суму позики в строк і на умовах, передбачених договором.

Однак на практиці громадяни, як правило, оформляють свої договірні відносини шляхом видачі позичальником боргової розписки, в якій фіксується сума боргу, факт її отримання і термін поверненя боргу.

Зміст договору позики. ЦК України, на відміну від ЦК УРСР, містить поняття змісту договору, до якого відносять умови (пункти) як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що вони приймають як обов'язкові внаслідок чинного законодавства, та визначають взаємні права та обов'язки сторін цього договору (ст. 628).

Розглядаючи питання умов договору позики необхідно насамперед зазначити, що за своєю природою даний договір є угодою, що породжує цивільно-правове зобов'язання, в якому уповноваженою особою є позикодавець, а зобов'язаною — позичальник, на якого покладається обов'язок виконати умови договору шляхом повернення позиченої суми в обумовлений термін.

Виконання за договором позики полягає головним чином у задоволенні (зоїи-іїо), тобто у відшкодуванні боржником кредитору на вказаних у договорі умовах майна такої самої якості і кількості, яке було отримано у борг (позичено). Виконання боржником своїх зобов'язань за договором позики є водночас підставою припинення цієї угоди. Крім того, позика припиняється і за іншими способами,

І

Цивільне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — Кн. 2. — С. 424.

2 Юровский Д. Благотворительность й бесшіатная раздача товаров // Знциклопедия бухгалтера й зкономиста. - 2001. - № 18. - С. 25-26.

354