Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цивільне Дзера 2004.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
31.08.2019
Размер:
4.6 Mб
Скачать

Глава 38

тині розповсюдження акцій шляхом підписки та купівлі-продажу на біржі. Зазначене свідчить про те, що обмеження щодо відчуження акцій закритих акціонерних товариств, встановлені установчими документами, які передбачають вказане нами право переважної купівлі, не відносяться до обмежень, встановлених законом, тому в цій частині установчі документи повинні визнаватися недійсними.

Необхідно також зазначити, що встановлення законодавством такої вимоги, як розподіл акцій закритого акціонерного товариства серед засновників стосується лише розподілу акцій при емісії. Це також відобрається і в практиці. З лютого 1999 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Славута-95" (продавець) та приватне підприємство "Ексіма" (покупець) уклали договір купівлі-продажу 33915 простих іменних акцій закритого акціонерного товариства "Фірма "Меблі". Незабаром ПП "Ексіма" звернулося з позовом до "Славута-95" про усунення перешкод на право власності акцій, ТОВ "Славута-95" у свою чергу звернулось з зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу акцій від 3 лютого 1999 р. недійсним. Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 31 серпня 1999 р. позов ПП "Ексіма" було задоволене. Проте голова Арбітражного суду м. Києва за власною ініціативою перевірив рішення від 31 серпня 1999 р. у порядку нагляду і постановою від 27 грудня 1999 р. скасував його та визнав договір купівлі-продажу акцій від 3 лютого 1999 р. недійсним, посилаючись на те, що відповідно до ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" акції закритого акціонерного товариства не можуть відчужуватись на користь третіх осіб, які не є засновниками (акціонерами) цього товариства, при відчуженні акцій порушено право переважної купівлі акцій інших акціонерів, відсутнє волевиявлення ТОВ "Славута-95" на відчуження акцій.

Судова колегія Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов перевірила матеріали справи і 1 лютого 2000 р. постановила: постанову Арбітражного суду м. Києва від 27 грудня 1999 р. скасувати, а рішення Арбітражного суду м. Києва від 31 серпня 1999 р. залишити без змін. У своїй постанові судова колегія, зокрема, зазначила, що акціонер на свій розсуд має право відчужувати належні йому акції за ціною, встановленою сторонами (ст. 4 Закону України "Про власність" та ст. 28 Закону України "Про господарські товариства"). Стаття 32 Закону України "Про господарські товариства" не передбачає обов'язку акціонера продати належні йому акції тільки акціонерному товариству і не встановлює переважного права акціонерного товариства на викуп акцій у акціонера, який бажає їх продати.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про господарські товариства" переважне право на придбання акцій надано акціонерам тільки у разі збільшення статутного фонду акціонерного товариства. З матеріалів справи не вбачається, що акції розповсюджувались у зв'язку зі збільшенням статутного фонду.

Посилання у постанові Арбітражного суду м. Києва від 27 грудня 1999 р. на ст. 114 ЦК УРСР не може бути підставою для скасування рішення, оскільки зазначені акції ЗАТ "Фірми "Меблі" є власністю ТОВ "Славута-95". Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство з обмеженою відповідальністю є одноособовим власником придбаного майна товариства, у тому числі придбаних ним акцій. Отже, ні учасники ТОВ "Славута-95", ні акціонери ЗАТ "Фірма "Меблі1' не є співвласниками 33915 акцій ЗАТ "Фірма "Меблі", придбаних ТОВ "Славута-95". Ми повністю погоджуємось з такою позицією судової колегії Вищого арбітражного суду України.

Правове регулювання біржової діяльності в Україні

73

Обіг акцій супроводжується також укладенням ряду договорів, хоч предметом яких і не є відносини купівлі-продажу акцій, але такі договори безпосередньо стосуються та впливають на ці відносини, а також на правовий статус акції.

Це стосується, зокрема, договорів, за якими власник передає в управління належні йому акції. Так, управління акціями відкритих акціонерних товариств, які перебувають у державній власності, здійснюється через уповноважену особу, яка визначається за результатами конкурсу, що проводиться згідно з Порядком проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоративними правами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791. Юридичною підставою для виконання таких функцій є договір-доручення, що його укладають орган приватизації та уповноважена особа відповідно до типової форми.

У разі коли для виконання функцій управління державними корпоративними правами необхідна згода Антимонопольного комітету (його територіального відділення) і на дату підписання договору доручення переможцем конкурсу не було отримано такої згоди, договір набирає чинності з дати її отримання переможцем, про що до договору доручення вносяться відповідні зміни. У договорі доручення обов'язково визначається термін, протягом якого переможець конкурсу повинен отримати відповідну згоду, а також наслідки, що їх тягне за собою неотримання згоди протягом встановленого терміну.

Крім договору, управління вказаними акціями здійснюється на підставі:

Порядку управління акціями (частками), які перебувають у державній власності, господарських товариств, створених за участю Фонду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. № 518;

Положення про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000р. № 791;

Порядку звітності представників органів, уповноважених управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000р. № 791.

В управління можуть бути передані не лише акції, що перебувають у державній власності. Недержавні акції можна передати, наприклад, у довірче управління довірчим товариством. Управлінські відносини встановлюються на підставі договору на довірче управління, який укладають відповідно до типового договору довірчого товариства з довірителем майна, затвердженого наказом ФДМ, Міністерства фінансів та Антимонопольного комітету України від ЗО серпня 1995 р.

Зазначений договір передбачає обсяг повноважень довіреної особи щодо здійснення операцій з майном, яке передається в управління. Право власності на майно залишається за довірителем. Договором також мають бути передбачені права та обов'язки сторін, фінансові розрахунки, порядок розірвання та припинення дії договору.

Передача майна у вигляді акцій для виконання довірчих операцій здійснюється на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі. З моменту підписання такий акт є невід'ємною частиною цього договору.

74-