§ 2. Предмет, форма та строк договору управління майном

Предметом будь-якого договору завжди є певна правомірна дія, зумовлена його змістом.

Відповідно до ст. 1029 ЦК України за договором управління одна сторона (установник) передає іншій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, яка зобов'язується за винагороду здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника або особи, зазначеної ним (вигодонабувача).

Управитель майном здійснює від свого імені юридичні та фактичні дії щодо майна, яке перебуває в управлінні, згідно з договором.

Отже, предметом договору управління майном виступають юридичні та фактичні дії, спрямовані на здійснення управління.

Управління майном має складний предмет, який включає в себе два роди об'єктів: фактичні та юридичні дії управителя з управління майном та майно, передане в управління.

Здійснюючи управління цим майном, управитель володіє цим майном, користується ним, тобто вилучає корисні властивості майна і розпоряджається ним. За своїм змістом і обсягом правомочності володіння, користування і розпорядження майном рівнозначні повноваженням власника майна, якщо договором управління не передбачено обмежень (меж) вказаних повноважень управителя.

Передача майна в управління не має наслідком перехід до управителя права власності на майно. Управління майном здійснює особисто управитель, крім випадків передачі управління майном іншій особі (заступнику) управителем, який несе відповідальність за дії обраного ним повіреного, як за власні.

Таким чином, предметом управління майном виступають будь-які правомірні юридичні та фактичні дії, спрямовані на реалізацію чужого суб'єктивного права —

Договір довірчого управління майном

451

здійснювати управління лише щодо незначного кола наведених вище об'єктів. Так, згідно з законодавством Російської Федерації1 об'єктами управління для кредитної організації можуть бути грошові кошти у національній валюті та в іноземній валюті, цінні папери, природне коштовне каміння та дорогоцінні метали, похідні фінансові інструменти, належні резидентам на правах власності. Кредитна організація, яка виступає як установник управління, має право передавати в управління всі види майна, перераховані вище, за винятком грошових коштів у національній валюті та в іноземній валюті. Кредитна організація не може інвестувати під умови гарантій самої кредитної організації і взаємопов'язаних з нею юридичних осіб кошти, отримані в управління. Кредитна організація—управитель не може видавати кредити (позики) за рахунок майна, яке перебуває в управлінні, а також отримати кредити (позики) як управитель2.

Відповідно до ст. 1039 ЦК України в управління може бути передане майно, що є предметом договору застави. Установник управління зобов'язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави. Якщо установник не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном.

Законодавець не наводить виключного переліку об'єктів управління. У зв'язку з цим поряд з речами та іншим майном об'єктами управління можуть бути й інші об'єкти цивільних прав. ЦК України застосовує термін "інше майно" в широкому розумінні слова. Під іншим майном, що виступає об'єктом управління, слід розуміти не лише матеріальні предмети навколишнього світу. В управління можна передавати й нематеріальні блага. Зокрема, законодавець прямо вказує на можливість управління виключними майновими правами, якими володіє автор та інший володар результатів творчої діяльності.

Враховуючи відкритий перелік об'єктів, в управління можуть передаватися документи, що не є цінними паперами та засвідчують право на управління та одержання відповідної частки прибутку юридичної особи у вигляді паїв та часток у статутному фонді (капіталі) підприємницьких товариств.

Зрозуміло, що не всі суб'єктивні цивільні права можуть передаватися в управління.

Згідно з п. 2 ст. 1030 ЦК України не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом, наприклад Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19 червня 2003 р.

Істотні умови договору довірчого управління майном. Договір управління майном є підставою для виникнення управління і одночасно виступає зобов'язанням, зміст якого розкривається через права та обов'язки його учасників,

Инструкция ЦБ РФ от 2 июля 1997 г. № 63 "О порядке осуществления операций довери тельного управлення й бухгалтерском учете зтих операций кредитними организациями Россий-ской Федерации" // Вестник Банка России. — 1997. — № 43.

Ефимова Л. Г. Банковские сделки. Комментарий законодательства й арбитражной практики. — М., 2000. - С. 294.

62

______—-—--------'—----------" • оговір управління

предметом ^„«виконання посеред поавління'. _ ^ ^

був

тер, —-

йМ.И.,Витрянски^

ВІІ ІСТОТИ

них ; мают що н вору равл майї гово

Указ. -ук<1л

соч.

Договір довірчого управління майном

453

Відповідно до ст. 1035 ЦК України умова про строк договору не належить до істотних умов договору управління майном. Тому при вирішенні спорів, пов'язаних з неможливістю визначення строку договору управління майном, суди мають визнавати такі договори укладеними на строк п'ять років, але не такими, що неукладені. Нормативне визначення надмірно малого строку дії такого договору штучно обмежує і перешкоджає нормальному розвитку правовідносин управління, що підтверджує судова практика застосування договору управління майном у Російській Федерації, в ЦК якої встановлено максимальний строк договору управління майном у п'ять років.

Так, Арбітражний суд Красноярського краю розглянув справу за позовом ВАТ "НГМК" до ТОВ "Елта" про стягнення 55 млн руб. безпідставного збагачення, задовольнивши вимоги позивача. На обгрунтування прийнятого рішення арбітражний суд вказав на такі обставини. Наданий позивачем договір є договором довірчого управління майном, який регламентується положеннями ЦК РФ про довірче управління майном (гл. 53). Відповідно до цивільного законодавства до істотних умов договору довірчого управління належить (поряд з іншими) умова про строки дії договору. Оскільки наданий договір не дає можливості визначити такий строк і, відповідно, угоди про істотні умови договору не досягнуто, то за ст. 1012 ЦК РФ договір вважається неукладеним.

Проте, на виконання цього договору позивачем були передані відповідачу векселі ВАТ "Красноярськенерго". Тому ТОВ "Елта" безпідставно отримало векселі в рахунок оспорюваного договору, який вважається неукладеним. Оскільки суду не були надані докази наявності спірних векселів у відповідача, то підстав для вимоги про повернення в натурі безпідставно отриманих векселів не встановлено. В цьому випадку відповідно до ст. 1105 ЦК РФ відповідач повинен відшкодувати позивачеві дійсну вартість цього майна на момент його витребування, яка на той момент становила 60 млн руб.

На підставі викладеного суд визнав позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню1.

Отже, за ЦК РФ вважається неукладеним договір довірчого управління майном, який не містить положень про строк його дії.

Положення ЦК України щодо строків адекватно відповідають тривалому і пролонгованому характерові відносин, які регулюються договором управління майном, розрахованих на вчинення не разових, а сукупності юридичних та фактичних дій.

Незважаючи на "новизну" цього правового інституту, відсутність практики і традицій його застосування в цивільному праві, законодавець відмовився від хибної практики закріплення в ЦК надмірно короткого максимального строку договору управління, марно намагаючись тим самим зменшити ймовірність порушення інтересів установників та вигодонабувачів з боку довірчих управителів за договорами, укладеними на невигідно (для кредиторів) великі строки.

Омельченко Й., Вохитов Р. Норми ГК РФ об обязательствах из неосновательного обогаще-ния. Обзор региональной практики // ЗЖ-Юрист. — 2001. — № 38. — С. 9.

454