Глава 57

На суму безпідставного збагачення підлягають нарахуванню проценти за користування чужими коштами з того часу, коли набувач узнав або повинен був узнати про безпідставне збагачення або зберігання грошових коштів (п. 2 ст. 1214 ЦК України, п. 2 ст. 1107 ЦК РФ).

Здійснення позики за правилами грошових зобов'язань, як різновиду родових речей, зумовлює надання предмета позики виключно у власність боржника або у повне господарське відання чи оперативне управління, якщо останній є державним підприємством або державною установою.

Позикові правовідносини характеризуються особистою довірою (сгеао) уповноваженої особи до боржника, яка полягає в передачі цінностей за відсутності негайного зустрічного надання. Особисто-довірчий характер відносин позики полягає також у тому, що позичальник вступає у відносини безпосередньо з позикодавцем. Тому позичальник не може передати своє право вимоги до позикодавця про надання позики третім особам на підставі договору цесії або в заставу. Проте зміна осіб у зобов'язанні можлива і в позикових відносинах, зокрема у вигляді уступки вимог одного позикодавця іншій особі.

Таким чином, позиковими є правовідносини, що полягають у виникненні грошового боргового зобов'язання боржника перед кредитором.

Позикові правовідносини необхідно розглядати в широкому і вузькому розумінні. В широкому розумінні позикові правовідносини розглядаються як по-зика-борг, що виникає при будь-якому борговому зобов'язанні, в якому одна особа має заборгованість перед іншою. У вузькому розумінні під позиково-вими правовідносинами мається на увазі позика-зобов'язання, що виникає на підставі приватноправових угод, внаслідок яких одна сторона передає у власність іншій стороні гроші або речі, визначені родовими ознаками, під зустрічне зобов'язання повернути їх у майбутньому такої самої кількості і того ж роду.

Позика є зобов'язанням, у якому гроші виступають засобом передачі та накопичення заборгованості і не виступають платежем на її погашення між учасниками правовідносин.

Підставами виникнення позикових правовідносин є цивільно-правові угоди, видача векселя, емісія боргових цінних паперів. Правила про позику не поширюються на стягнення заборгованості при сплаті податків та інших обов'язкових платежів у бюджет та позабюджетні фонди.

Боргові вексельні зобов'язання, емісія облігацій і державних/комунальних позик є позиковими лише в певному відношенні, на які поширюються загальні правила позики з урахуванням особливостей таких кредитних відносин.

§ 3. Відмежування позики від суміжних правових конструкцій

Позика посідає самостійне місце серед цивільно-правових інститутів і потребує відмежування від суміжних з нею правових конструкцій.

Наведена вище характеристика існуючих з часів Римської імперії двох різних договорів — позички (сотосіаіит) і позики (тиіішт) є підґрунтям для виявлення визначальних тенденцій і формулювання науково обгрунтованих висновків,

Позика

341

які б адекватно відображали сучасний стан правового регулювання позикових відносин.

Сучасне цивільне право проводить самостійне регулювання і відмежування позики та позички.

З юридичної точки зору між цими поняттями немає навіть подібності, проте в побуті і законодавстві вони змішуються. Таке змішування прийшло у вітчизняне законодавство з французького права, яке ставить поряд ргеі а изаде й ргеі сіє сопзотта1:іоп. Законодавець самим фактом визнання грошей предметом позики, входить у суперечність із самим визначенням договору позички. Тому грошова позика, навіть і безпроцентна, не може бути визнана позичкою1.

Змішування понять "позичка" і "позика" було характерне для первісного радянського законодавства, що збереглося і в ЦК УРСР. Відмова від поняття "позичка" при регулюванні безоплатногого найму в ЦК союзних республік СРСР О. Іоффе пояснював тим, що в побутовій мові позичка вживається як синонім позики . О. Іоффе і ряд інших авторів обгрунтовано під позичкою розуміли безоплатне користування майном і не вживали цей термін при розгляді позикових і кредитних відносин, незважаючи на те, що в цей період у нормативно-правових актах та літературі під позичкою розуміли як безоплатне користування майном, так і позикові відносини3.

Договір майнового найму і договір безоплатного користування майном (позичка) відрізняються оплатністю договору найма, відносно більш широкими пра-вомочностями кредитора при безвідплатному користуванні, а також тим, що договір позички може бути реальним, у той час як найм є консенсуальною угодою. В літературі звертають увагу на існування ще однієї відмінності, яка полягає в наявності різних правових наслідків укладення таких договорів між юридичними особами з точки зору податкового обліку: укладення договору про безоплатне отримання майна збільшує валові витрати боржника, а витрати з найму майна, пов'язані зі здійсненням статутної діяльності, включаються до складу валових витрат4. Проте, ці відмінності найму і позички у змісті договорів і оподаткуванні не впливають на їх єдину економічну і правову природу, яка полягає в тимчасовому користуванні індивідуально-визначеними неспоживними речами без передачі права власності. Договір майнового найму і безоплатного користування майном (позичка) належать до інституту, який об'єднує зобов'язання з користування майном5.

В українській мові позика і позичка (безоплатне користування) є словами од-нокорінними (від позичати — отримати річ на час як у позику, так і в користування). Проте ця подібність у найменуванні не змінює тих правових відмінностей, які існують між наймом і позиково-кредитними відносинами.

Шершеневичь Г. Ф. Учебникь русскаго гражданскаго права. — М., 1915. — Т. 2. — С. 157.

Иоффе О. С. Обязательственное право. — М., 1975. — С. 392.

Сомцова А. Н. Кредитне й расчегньїе правоотношения по советскому гражданскому праву / Под ред. В. А. Рясенцева. - М., 1954. - С. ЗО - 49.

Рябко Л. О разграничении понятий "ссуда" й "кредит" // Предпринимательство, хозяйство й право. - 2000. - № 10. - С. 43-44.

Там само. — С. 44.

-%?-•

342