Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цивільне Дзера 2004.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
31.08.2019
Размер:
4.6 Mб
Скачать

Глава 57

способом виконання позика має бути погашена повністю одночасно, якщо інше не передбачено законом або договором, або не випливає з суті зобов'язання, а за новим ЦК — і звичаїв ділового обороту. Тобто закон прямо не забороняє, але допускає платіж боргу частинами. У зв'язку з цим необхідно відрізняти платіж усього боргу від сплати частини його. Погашення позики частинами характерне у випадках надання роботодавцем позики власним працівникам. В таких випадках погашення позики відбувається шляхом утримання певної частини заробітної плати. Такі утримання проводяться виключно в розмірах і з періодичністю, вказаних у заяві працівника, тобто примусове проведення відрахувань із заробітної плати вважатиметься неправомірним. У зв'язку з цим, з метою уникнення спорів з працівниками-позичальниками, краще включати умову про проведення відрахувань із заробітної плати безпосередньо в договір. При цьому необхідно враховувати положення ст. 26 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. №108/95-ВР, за якою при звільненні особи забороняється проводити примусові відрахування з вихідної виплати та інших компенсаційних виплат.

Зокрема, у разі звільнення працівника-позичальника законодавство України не передбачає дострокового розірвання договору позики, укладеного між ним і роботодавцем. Тому, враховуючи можливість ускладнень у поверненні позики (зокрема, втрату можливості утримувати суму позики при виплаті заробітної плати), таким позикодавцям бажано включати в договори позики умову про дострокове припинення договору позики у разі звільнення позичальника з роботи на цьому підприємстві, в установі чи організації. Якщо ж особа, яка звільняється, відмовляється при звільненні повернути позику і не має можливості погасити заборгованість за рахунок відрахування із заробітної плати, належної працівнику, стягнення заборгованості здійснюється в судовому порядку.

Обов'язок повернення позики лежить на позичальникові, тому не можуть бути залучені як відповідачі у справі особи, які разом із позичальником використали позикові кошти1.

За загальним правилом договір позики підтверджується наданням боргового документа позичальника або іншого документа, який посвідчує передачу йому позикодавцем певної грошової суми або певної кількості речей, підписаних позикодавцем.

Борговими документами за договором позики, як уже зазначалося, можуть бути розписки, квитанції, будь-які інші письмові документи, які підтверджують отримання боржником речей, зокрема їх кількість, рід та якість, а також волевиявлення боржника повернути взяті у борг речі у певний строк (на певну дату чи строк, визначений моментом витребування).

Доказом платежу за позикою визнається платіжний напис позикодавця на самому акті позики, навіть якщо він залишається у позикодавця.

Написаний позиковий лист сам по собі ще не є доказом платежу, але створює припущення на користь боржника, коли акт позики перебуває в його руках. Таке припущення повинне мати місце і у випадку знаходження у боржника позикового акта, навіть і не написаного. Знаходження написаного акта в руках

Логойда В. Предоставление денежнмх займеш юридичеким лицом физическому лицу // Все о бухгалтерском учете. - 1999. - 27 декабря. - № 118 (421). - С. 28.

Позика

357

кредитора само по собі не є доказом платежу, але може бути прийнято судом до відома, у зв'язку з іншими обставинами, які вказують на погашення боргу.

Доказом погашення боргу слугує також окрема платіжна розписка за підписом позикодавця, якщо в ній зазначено, за яким зобов'язанням платіж проведено; за наявності сумніву вона має бути підтверджена іншими документами. До числа актів, які свідчать про сплату, відносяться також офіційні папери публічних місць і посадових осіб, які проводили стягнення за позиковим зобов'язанням1.

Нарешті, доказом припинення боргу за позиковим зобов'язанням може бути визнано і взаємне зарахування однорідних зобов'язань2.

Борговий документ можна вважати письмовою формою договору позики лише тоді, коли на ньому є відповідний напис кредитора або коли кредитор надасть боржникові контррозписку про отримання розписки останнього, які визнаються, відповідно, офертою та відповіддю на оферту.

За загальним правилом, розписка має такий зміст: "Ця розписка складена в м. Києві "01" лютого 2002 р. і видана мною (реквізити позичальника) позикодавцю (реквізити) в тому, що я (прізвище позичальника) отримав від (прізвище позикодавця) "01" лютого 2002 р. одну тисячу гривень (прописом) у борг, які зобов'язуюсь повернути 01 травня 2002 р. готівкою у валюті України. Ця розписка є невід'ємною частиною договору позики від "01" лютого 2002 р., укладеного між позикодавцем і позичальником. До повного погашення боргу розписка зберігається у позикодавця. Після погашення боргу позикодавець зобов'язується повернути розписку позичальнику. Передача грошей від позикодавця позичальнику і передача розписки проведені у присутності свідків: 1. П. І. Б. 2. П. І. Б. Підписи сторін та свідків".

При підготовці розписки слід звернути увагу на її виготовлення. Часто розписки виготовлюють друкарським, комп'ютерним або іншим технічним способом, що не завжди є виправданим з позицій захисту інтересів позикодавця. У разі відмови позичальника від підпису експертиза почерку не завжди може допомогти позикодавцеві, оскільки в 85% із 100% експерт дає висновок не у стверджувальній формі, а у вигляді припущень, або "за відсутності можливості" взагалі відмовляється вирішити питання про достовірність почерку "з причини простоти почерку, малого обсягу графічного матеріалу" тощо.

Інша справа, якщо вся розписка буде виконана рукою позичальника і у звичній для нього обстановці (на столі, ручкою, запропонованою позикодавцем, на папері позикодавця, у присутності останнього)3.

За загальним правилом, позика надається без чітко визначеного цільового призначення. Разом з тим допускається надання "цільової позики". У разі, якщо договір позики укладено з умовою використання позичальником отриманих коштів на певні цілі (цільові позики), позичальник зобов'язаний забезпечити можливість здійснення позикодавцем контролю за цільовим використанням суми позики.

Цільове надання позики обумовлено наданням її на чітко визначені цілі: житлове будівництво, облаштування фермерського господарства, будівництво, реконструкцію або технічне переоснащення промислових об'єктів, закупку конкретних ви-

Беляков М. М. Вексель как важнейшее платежное средство. — М.: Трансферт, 1992. — С. 46.

п

Там само. — С. 47.

>1

Белов В. Н. Финансовне договорн. — М.: Финансм й статистика, 1997. — С. 11.

358