§ 2. Спадкування за законом

Спадкування за законом може, зокрема, наступати, якщо:

а) відсутній заповіт;

б) заповіт визнано недійсним повністю або частково;

в) заповідана лише частина спадкового майна;

г) всі спадкоємці за заповітом відмовилися від спадщини або не прийняли її;

д) всі спадкоємці за заповітом померли до відкриття спадщини;

е) всі спадкоємці усунуті від права на спадщину.

Об'єктивними обставинами для того, щоб мало місце спадкування за законом, є:

• смерть спадкодавця;

• наявність спадкового майна;

• наявність спадкоємців за заповітом.

До суб'єктивних умов, які спричинюють спадкування за законом, можна віднести:

• належність конкретного спадкоємця до певної черги спадкоємців за законом, оскільки їх право на спадкування за законом залежить від того фактору, до якої черги за законом віднесено спадкоємця;

• можливість документально підтвердити свої родинні або шлюбні відносини із спадкодавцем;

• фактичний вступ в управління або володіння спадщиною у встановлені законом строки.

Слід зазначити, що положення спадкового права за новим ЦК мають більшу конкретизацію порівняно з ЦК УРСР, оскільки правовідносини щодо спадкування за законом виділені в окрему главу 86 ЦК, в якій узагальнені основні умови спадкування за законом. Зрозуміло, що статті 1258—1267 ЦК, спрямовані на встановлення особливостей визначення належності права на спадкування за законом, будуть застосовуватися відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень до правовідносин, що виникнуть після набрання цим Кодексом чинності. Однак правила Книги шостої ЦК України мають застосовуватися до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Тому спадкування за законом буде мати місце за ЦК УРСР 1963 року і в тих випадках, коли набере чинності новий ЦК, але, якщо спадкодавець помер до вступу

Див.: Цивільне право України: Академічний курс / За заг. ред. Я.М. Шевченко. — С. 385—386.

612

Глава 72

в дію нового ЦК, а спадкоємці вступили в управління або володіння спадковим майном до набрання останнім чинності, оскільки закон не має зворотної дії в часі. На практиці мають місце випадки, коли громадяни фактично вступають в управління і володіння спадковим майном, але тривалий час належним чином не оформлюють своїх прав на спадкове майно, що підлягає реєстрації. Тому такі правовідносини мають регулюватися за законодавством, що мало місце на момент реалізації спадкоємцями їх прав.

З наведеного випливає, що ще значний час правознавцям необхідно буде пам'ятати, що до вступу нового ЦК існувало дві черги спадкоємців за законом. До першої черги належали: діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належала також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця також вважались спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їхніх батьків, хто був би спадкоємцем (ст. 529 ЦК УРСР). За статтею 530 ЦК УРСР до другої черги спадкоємців за законом належали брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга). Суттєвою відмінністю положень ЦК УРСР від нового ЦК є положення про спадкування утриманцями спадкодавця, оскільки непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті, отримували право на спадкування. За наявності інших спадкоємців за законом вони мали право успадкувати нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства. Якщо інших спадкоємців не було, то вони успадковували все майно спадкодавця.

Загальні принципи спадкування за законом не зазнали змін, оскільки спадкування за законом здійснюється почергово, в рівних частках і кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених законом.

Питання зміни черговості одержання права на спадкування регламентоване ст. 1259 нового ЦК. Передбачається, що черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Акцент у цій нормі зроблений на тому, що такий договір може укладатись заінтересованими спадкоємцями, а тому ним не можуть порушуватися права спадкоємців, які не беруть участі у його посвідченні. Оскільки кількість спадкоємців за законом впливає на розмір частки кожного з них, то вважається, що участь у такому договорі мають брати всі спадкоємці тієї черги, яка закликається до спадкування.

Враховуючи ж правило ст. 1267 нового ЦК про право спадкоємців на підставі договору змінювати розмір частки у спадщині, вбачається таким, що відповідає законодавству, право окремого спадкоємця закликати до спадкування спадкоємця наступної черги, але відносно належної йому частки спадщини. Посвідчення такої угоди не впливатиме на права інших спадкоємців, оскільки загальна кількість спадкоємців не збільшуватиметься.

Загальна кількість спадкоємців може бути збільшена і за рішенням суду, якщо фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, буде визнана такою, що протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. При цьому не можна поширювати дане положення на правовідносини, що зумовлені договором довічного утримання та спад-

Правове регулювання спадкових відносин

613

ковим договором, оскільки за цими правочинами відбувається не спадкування, а виконання умов цивільно-правової угоди, в якій має бути конкретизовано об'єкти, які переходять до набувача.

Особливим змістом відрізняється спадкування усиновленими та усиновлювачами, оскільки, з одного боку, дитина може бути усиновлена без збереження прав за однокровними родичами прав відносно цієї дитини, а, з іншого, із частковим збереженням таких прав. Тому необхідно виходити з особливостей судового рішення про усиновлення дитини і враховувати, що при усиновленні дитина набуває повні права відносно нових батьків та всіх інших їх родичів. При цьому, необхідно враховувати час постанов-лення рішення про усиновлення, а також, що при встановленні права на спадкування діятимуть й положення щодо спадкування за правом представлення усиновленої дитини. Необхідно також враховувати, що дитина може бути усиновлена лише дружиною або чоловіком, а тому спадкування в даному випадку матиме місце лише відносно спадщини одного із подружжя. Тому зміст ст. 1260 нового ЦК необхідно розуміти з урахуванням зроблених зауважень, а саме: у разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі — з іншого, прирівнюються до родичів за походженням. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії, а батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.

Якщо ж за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням — має право на спадкування як спадкоємець другої черги. Аналогічно, у разі смерті усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв'язок, спадкують на загальних підставах.

До першої черги спадкоємців за законом віднесені діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Другу чергу спадкоємців за законом складають такі особи: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Зрозуміло, що до таких осіб належать і усиновлені. Термін "рідні брати і сестри" спадкодавця має на меті відокремити родинні, кровні зв'язки від сімейних, коли утворюється сім'я і до сім'ї входять діти чоловіка та дружини, але такі, що не пов'язані прямими кровними зв'язками, а також двоюрідні брати і сестри. Однак рідними мають вважатись й ті брати і сестри, в яких одна мати, але різні батьки, оскільки вони пов'язані єдиним кровним зв'язком.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. В ст. 1263 нового ЦК знов застосовано термін "рідні", який покликаний конкретизувати, що рідними мають вважатися рідні брат і сестра батьків спадкодавця, а не інший ступінь родинних зв'язків.

До четвертої черги спадкоємців за законом віднесені особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Ця черга спадкоємців потребує особливої уваги, оскільки до неї включене поняття "члени сім'ї спадкодавця", але зазвичай членами сім'ї спадкодавця вважаються інший із подружжя, що пережив спадкодавця, батьки та його діти. Тому можна прогнозувати, що така неконкретність норми права призведе в май-

614