§ 9. Відповідальність за шкоду,

заподіяну малолітніми, неповнолітніми

і недієздатними1

Відповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми. Малолітні особи, які не досягли 15 років за ЦК УРСР, 14 років — за ЦК України, не відповідають за шкоду, заподіяну ними іншим особам, у тому числі за заподіяння шкоди з використанням джерела підвищеної небезпеки. Згідно зі ст. 446 ЦК УРСР, ст. 1178 ЦК України за шкоду, заподіяну малолітньою особою, відповідають перед потерпілими його батьки (усиновителі) або опікуни (інші визначені законом особи) за наявності загальних підстав відповідальності, тобто поведінка зазначених відповідальних осіб має бути протиправною і винною. При цьому під їхньою виною слід розуміти нездійснення належного нагляду за малолітніми в момент заподіяння шкоди або безвідповідальне ставлення до їх виховання чи неправомірне використання батьківських прав, потурання пустощам, хулігансь-

1 У новому ЦК України, на відміну від ЦК УРСР, йдеться переважно не про відповідальність зазначених осіб, а про відшкодування шкоди, завданої цими особами, що фактично також є мірою цивільно-правової відповідальності.

536

Глава 68

ким діям, бездоглядність дітей, відсутність до них уваги та ін. Тому відповідальні особи не можуть звільнитися від відповідальності, намагаючись довести свою невинність посиланням, зокрема, на такі обставини:

1) відсутність їх вдома в момент заподіяння малолітніми шкоди;

2) шкода заподіяна дітьми тоді, коли вони гостювали у родичів, знайомих;

3) проживання окремо від дитини і якщо шлюб з матір'ю (батьком) дитини розірваний або визнаний недійсним.

До відповідальності притягуються обидва батьки дитини, бо мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Відповідальність батьків повинна мати частковий характер, оскільки кожний з батьків неповнолітнього відшкодовує заподіяну шкоду в зв'язку з власними винними діями (бездіяльністю). Посилання батьків на те, що один з них або обидва проживають окремо від дітей, не береться до уваги, бо батьки користуються рівними правами і мають рівні обов'язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірваний (ст. 59 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. 142 СК України).

Іноді трапляються випадки, коли шкода заподіяна дитиною, батьки якої не перебувають у зареєстрованому шлюбі. У даному разі відповідають обидва батьки, якщо відносно дитини встановлено батьківство. Якщо ні — відповідає тільки мати, бо на неї покладений юридичний обов'язок виховувати позашлюбну дитину і здійснювати за нею нагляд. Батько позашлюбної дитини, щодо якого батьківство не встановлено, повинен відповідати, якщо він призначений опікуном. Шкоду, заподіяну кількома малолітніми особами, відшкодовують їх батьки (усиновителі), опікуни в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду (ст. 1181 ЦК України). Убачається, що суд має право визначати розмір цих часток залежно від ступеня їхньої вини у вихованні дитини.

На підставі закону суд може зменшити розмір відшкодування шкоди батьками (усиновителями) чи опікунами залежно від їх майнового стану (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р.).

Батьки, які позбавлені батьківських прав, за шкоду, заподіяну малолітнім, за ЦК УРСР не відповідають, бо вони усуваються від участі у вихованні дитини і здійсненні за нею нагляду.

За новим ЦК України на батьків, позбавлених батьківських прав, суд може покласти відповідальність за шкоду, завдану їхніми малолітніми дітьми, протягом трьох років після позбавлення батьків батьківських прав, якщо поведінка неповнолітнього, що спричинила шкоду, стала наслідком неналежного здійснення ними обов'язку з виховання малолітнього. Ця норма є доцільною, бо вона певним чином гарантує відшкодування шкоди потерпілому за рахунок батьків навіть у випадках, коли вони позбавлені батьківських прав.

Якщо малолітня особа заподіює шкоду тоді, коли вона перебувала під наглядом навчального, виховного, лікувального або іншого закладу, ці заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини (ст. 446 ЦК УРСР, ст. 1178 ЦК України). До названих закладів належать школи всіх профілів (загальні, спеціальні, інтернати), дитячі майданчики, дитячі кімнати, дитячі садки, дитячі ясла, санаторії, лікарні тощо. Під виною зазначених організацій слід розуміти вину їх працівників, яка полягає у нездійсненні ним (ними) належного нагляду за малолітнім у момент заподіяння шкоди. Відповідна юридична особа має право

Зобов'язання із заподіяння шкоди

537

вимагати через суд від винного робітника відшкодування збитків за нормами трудовогозаконодавства.

Якщо шкода заподіяна малолітніми як з вини їх батьків (усиновителів), оіпкунів, так і з вини навчальних, виховних чи лікувальних закладів, то застосовується принцип часткової відповідальності названих фізичних і юридичних осіб, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1181 ЦК України, якщо в момент завдання шкоди кількома малолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад відшкодовує завдану шкоду в частці, яка визначається за рішенням суду.

Зазначений у ст. 446 ЦК УРСР, ст. 1178 ЦК України перелік фізичних і юридичних осіб, які несуть вдповідальність за шкоду, заподіяну малолітніми особами, є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає.

Новий ЦК України розширив коло осіб, які можуть бути суб'єктами відповідальності за шкоду, заподіяну малолітніми особами. Це фізичні особи, які зобов'язані відповідно до закону або договору здійснювати виховання малолітнього, юридичні особи — навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, інші заклади зобов'язані здійснювати нагляд, а також функції опікуна. Наведена норма є цивільно-правовою гарантією відшкодування шкоди, заподіяної малолітнім.

Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми особами. Згідно зі ст. 1179 ЦК України неповнолітні віком від 14 до 18 років (за ЦК УРСР — від 15 до 18 років) несуть відповідальність за заподіяну ними шкоду іншим особам самостійно на загальних підставах. У разі коли у них немає майна, достатнього для відшкодування заподіяної ними шкоди, вона у відповідній частці, якої не вистачає, або в повному обсязі повинна бути відшкодована їхніми батьками (усиновителями), піклувальниками за умови їх неправомірної винної поведінки, що сприяла виникненню шкоди. Отже, поряд із заподіювачами шкоди відповідають їхні батьки (усиновителі), піклувальники. Інші фізичні особи, а також юридичні особи не відповідають за шкоду, заподіяну неповнолітніми зазначеного віку.

Новий ЦК України розширив коло суб'єктів відповідальності за шкоду, заподіяну неповнолітніми віком від 14 до 18 років, за рахунок включених до зазначеного кола дитячих закладів, які за законом є їх піклувальниками (ст. 1179).

Якщо шкода заподіяна неповнолітнім під час виконання ним трудових обов'язків, перед потерпілим відповідає юридична особа, з якою неповнолітній перебуває у трудових відносинах. Вона має право пред'явити до неповнолітнього регресний позов до суду про відшкодування збитків за нормами трудового законодавства.

За своїм характером відповідальність батьків (усиновителів), піклувальників є додатковою або субсидіарною. її зміст полягає в тому, що відповідальність зазначених осіб є похідною від відповідальності неповнолітніх, тобто їх відповідальність можлива, якщо неповнолітні притягнуті до відповідальності. Внаслідок цього виключається відповідальність батьків (усиновителів), піклувальників за відсутності відповідальності самих неповнолітніх.

За позовами про відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітніми у зазначе-.ному віці, суди не тільки на прохання позивача, а й з власної ініціативи повинні залучати до участі у справі як співвідповідачів їхніх батьків (усиновителів) або піклувальників. На майно чи інші доходи зазначених осіб стягнення звертається

538