Глава 58

стереження є те, що вексель може бути переданий тільки з додержанням форми і з наслідками звичайної цесії.

На практиці можливі випадки передачі векселя шляхом індосаменту і тоді, коли в його тексті має місце застереження "не за наказом". За таких обставин настають такі наслідки:

— індосамент, який зроблений на векселі, що був заборонений векселедавцем до передачі, не має юридичної сили (ст. 11 Уніфікованого закону);

— якщо ж заперечення зроблене індосантом, то вексель може бути переданий шляхом індосаменту наступним векселедержателем. При цьому заперечення буде звільняти від відповідальності лише індосанта, який її здійснив (ст. 15 Уніфікованого закону).

Вексель може передаватись шляхом індосаменту з метою:

— передачі права власності на вексель іншій особі;

— здійснення різних дій за дорученням, а саме: для пред'явлення векселя до платежу, для акцепту, для отримання вексельної суми та інших дій, необхідних для охорони прав передоручителя.

Отже, розрізняють два види індосаменту. До першого виду відносять-індосамент, який повністю передає право власності на вексель, а саме право на отримання вексельної суми від головного боржника (платника чи акцептанта), право на отримання вексельної суми в порядку регресу. До другого виду належать індосаменти із застереженнями, що виражають просте доручення або вказують на заставу векселя. Такі індосаменти не переносять права власності на вексель від індосанта до індосата. Заставний індосамент, який не переносить права власності на вексель від заставодавця до за-ставодержателя, має як формальні ознаки, так і ознаки, що визначають його зміст. За формою заставний індосамент повинен містити застереження "валюта в забезпечення", "валюта під заставу" або інше застереження, що має на увазі заставу.

Платіж за вексельним зобов'язанням. Виконання вексельного зобов'язання має особливості. Платіж за векселем здійснюється не за ініціативою боржника, а за ініціативою кредитора. Це випливає з ознак векселя як оборотного документа та цінного папера. Для виконання вексельного зобов'язання вексель має бути пред'явлений кредитором платнику. Без пред'явлення векселя, виконання боржником вексельного зобов'язання, за загальним правилом, не здійснюється. Місцем виконання вексельного зобов'язання є місцезнаходження платника, а не кредитора.

Пред'явлення векселя для оплати має бути здійснено у строки, передбачені законом. Так, векселі із строком на визначений день або у такий-то час від пред'явлення чи від складання повинні бути пред'явлені до платежу або в день, коли вони мають бути оплачені, або в один із двох наступних робочих днів (ст. 38 Уніфікованого закону). Векселі строком за пред'явленням оплачуються протягом одного року від дати складання векселів. Цей строк може бути подовжений або скорочений векселедавцем або індосантами. Векселедавець може встановити, що такий вексель не може бути пред'явлений до платежу раніше визначеного строку. Тоді річний строк буде відраховуватись від цього строку (ст. 34 Уніфікованого закону).

Пред'явити вексель до платежу має право тільки легітимований держатель векселя. Пред'явити вексель для акцепту може будь-який фактичний держатель

Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин

393

векселя незалежно від того, чи легітимований він у самому векселі або в якомусь іншому документі. Право на пред'явлення до платежу і отримання платежу за векселем мають також особи, які уповноважені на це шляхом передорученого чи заставного індосаменту (ст. 19 Уніфікованого закону).

Вексель, що пред'явлений до платежу, має бути оплачений у день пред'явлення. Закон не передбачає відстрочення вексельного платежу, за винятком випадків, коли вона спричинена форс-мажорними обставинами (наприклад, законодавче розпорядження держави, випадок непереборної сили). Пред'явлення векселя до настання строку не зобов'язує платника платити, але і платник не може змусити векселедержателя без його згоди прийняти платіж. Платник, який платить до настання строку, робить це на свій страх і ризик.

У разі неплатежу векселя платником після того, як він був пред'явлений йому для оплати із додержанням правил вексельного права, векселедержатель набуває права обернути свій позов боржнику (акцептанту або векселедавцю у простому векселі) про виконання вексельного зобов'язання або здійснити свої регресні вимоги. Векселедержатель може здійснити свої регресні вимоги як в судовому порядку, обертаючи позов про платіж за векселем зобов'язаним особам, так і в досудовому. Він має право пред'явити неоплачений акцептантом вексель регресним боржникам безпосередньо, без звернення в суд. За загальним правилом, для виникнення у векселедержателя регресних прав, неоплачений вексель має бути опротестований. Відмова у платежі повинна бути засвідчена актом, складеним у публічному порядку, тобто опротестована нотаріусом (ст. 44 Уніфікованого закону).

Протест щодо неплатежу необхідний саме для виникнення регресних прав векселедержателя. Що стосується права вимоги платежу за векселем з акцептанта (векселедавця простого векселя), то воно виникає у держателя і без вчинення протесту.