§ 2. Система органів управління агропромисловим комплексом та їх компетенція

Систему спеціалізованих органів державного управління агропро­мисловим комплексом очолює Мінагрополітики.

Мінагрополітики є центральним органом виконавчої влади, діяль­ність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінагрополітики — головний орган у системі центральних органів ви­конавчої влади з питань забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфе­рі сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової і пере­робної промисловості та комплексного розвитку сільських територій.

Мінагрополітики у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також Положен­ням про Міністерство аграрної політики України, затвердженим по­становою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2006 р.¹, у межах своїх повноважень організовує виконання актів законодавства і здій­снює систематичний контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Мінагрополітики є: формування та реалі­зація державної аграрної політики, організація розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення продовольчої безпеки держави; здійснення державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової і переробної промисловості; розроблення і здійснення заходів, спрямованих на комплексний розви­ток галузей агропромислового виробництва і сільських територій; участь у формуванні та реалізації інноваційної, інвестиційної і соці­альної політики у сільській місцевості; координація діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації державної аграрної політики; за­безпечення продовольчої безпеки держави та вдосконалення структу­ри галузей агропромислового виробництва.

З метою виконання покладених на нього завдань Мінагрополітики: розробляє основні напрямки державної аграрної політики, стратегію та механізм її реалізації; разом з іншими органами виконавчої влади розробляє проекти нормативно-правових актів, що стосуються регу­лювання відносин у галузях агропромислового виробництва; бере участь у розробленні і реалізації в галузях агропромислового вироб­ництва бюджетної, цінової, податкової, фінансово-кредитної, лізинго­вої, інвестиційної, страхової та митно-тарифної політики; розробляє та забезпечує виконання державних цільових та інших програм розвит­ку галузей агропромислового виробництва, комплексного розвитку сільських територій, вдосконалення системи управління агропромис­ловим комплексом; забезпечує у випадках, передбачених законодав­ством, ліцензування окремих видів господарської діяльності; бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері викорис­тання та охорони земель сільськогосподарського призначення; пого­джує призначення на посаду і звільнення з посади керівників управ­лінь, відділів, інших структурних підрозділів обласних та Севастополь­ської міської держадміністрацій та ін.

Крім того, Мінагрополітики організовує і здійснює державний контроль та нагляд за якістю і безпекою сільськогосподарської про­дукції, сировини і продовольства, їх зберіганням і продажем, а також у сфері закупівель товарів, виконання робіт і надання послуг за дер­жавні кошти.

Мінагрополітики в межах своїх повноважень на основі та на ви­конання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Рішення, прийняті в межах його повноважень, є обов’яз­ковими до виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, устано­вами та організаціями всіх форм власності і громадянами. Важливі функції виконує Державний департамент ветеринарної медицини (Держкомветмедицини), компетенцію якого визначено у По­ложенні про Державний комітет ветеринарної медицини України, за­твердженому постановою Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2007 р.¹ Держкомветмедицини є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Мі­ністрів України через Міністра аграрної політики. Держкомветмеди­цини: розробляє та вносить пропозиції щодо формування державної політики у галузі ветеринарної медицини та забезпечує її реалізацію; здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за тваринами, харчовими продуктами, неїстівними продуктами тварин­ного походження, репродуктивним матеріалом, ветеринарними пре­паратами, субстанціями, кормовими добавками, преміксами та кормами, штамами мікроорганізмів, патологічним матеріалом, засобами ветери­нарної медицини, засобами догляду за тваринами, а також потужностя­ми (об’єктами), що використовуються для їх виробництва, переробки, зберігання та обігу; розробляє, затверджує та здійснює в межах своїх повноважень санітарні і ветеринарно-санітарні заходи з метою охорони території України від занесення особливо небезпечних збудників хвороб, включених до списку МЕБ, з територій інших держав або карантинних зон; визначає ветеринарно-санітарний статус України та відповідних зон у межах її території; установлює за погодженням з Держкомпідприєм- ництвом порядок видачі ветеринарних документів тощо.

Держкомветмедицини здійснює свої повноваження безпосередньо та через головні управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління ветеринарної медицини в містах обласного значення, районах, регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду на державному кордоні та транспорті, інші державні установи ветеринарної медицини.

Держветмедицини є юридичною особою, його очолює голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України.

Голова Держкомветмедицини призначає на посаду та звільняє з посади керівників самостійних структурних підрозділів за погоджен­ням з Міністром аграрної політики, інших працівників структурних підрозділів Комітету, керівників територіальних органів Комітету, на­чальників та заступників начальників регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду на державному кордоні та транспорті.

У галузі карантину рослин державне управління здійснює Головна державна інспекція з карантину рослин України (Укрголовдержкаран- тин), у віданні якої перебувають Центральна науково-дослідна каран­тинна лабораторія та Центральний фумігаційний загін¹. Укрголовдерж- карантин є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України. Йому підпорядковані інспекції з карантину рослин АРК, областей, міст Києва та Севастопо­ля, обласні фумігаційні загони, зональні, обласні карантинні лабора­торії, прикордонні пункти карантину рослин у морських, річкових портах (на пристанях), на залізничних станціях, в аеропортах (на аеро­дромах), на підприємствах поштового зв’язку, шосейних шляхах, авто­вокзалах, автостанціях.

Основними завданнями цих органів є: охорона території України від занесення карантинних організмів; своєчасне виявлення, локаліза­ція і ліквідація карантинних організмів; запобігання проникненню карантинних організмів з карантинної зони в регіони України, де вони відсутні; здійснення державного контролю за додержанням карантин­ного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощу­ванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, транспортуванні, зберіганні, пере­робленні, реалізації та використанні підкарантинних матеріалів.

Місцевими органами управління в аграрній сфері є Головне управ­ління агропромислового розвитку обласної, управління агропромис­лового розвитку Севастопольської міської, районної державних адмі­ністрацій. Типові положення про ці управління затверджено постано­вою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р.²

Державну політику в галузі земельних відносин здійснює Держав­ний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем), який є цен­тральним органом виконавчої влади. Його діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомзем вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної по­літики у сфері регулювання земельних відносин, використання, від­творення, охорони та моніторингу земель, ведення державного земель­ного кадастру здійснення землеустрою, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища та забезпечення її реаліза­ції, проведення земельної реформи, провадження топографо-геодезичної та картографічної діяльності та подання їх Кабінетові Міністрів Укра­їни. Держкомзем координує роботу з проведення земельної реформи, а також здійснює державний контроль за використанням та охороною земель³.