§ 2. Організаційно-правові засади управління інформаційними ресурсами

В Україні сформовано певні правові та організаційні засади управ­ління інформаційними ресурсами, закріплені перш за все в Конститу­ції (ст. 34) та законодавчих актах України. Закон України «Про інфор­мацію» розвиває конституційні засади права на інформацію, закладає основи інформаційної діяльності та закріплює право особи на інфор­мацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформацій­них відносин, регулює доступ до інформації, забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації (ст. 2).

Відповідно до Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007--2015 роки, затверджених Законом України від 9 січня 2007 р.⁵, одним із пріоритетних напрямків розвитку інформаційного суспільства є розвиток загальнодоступної інформаційної інфраструкту­ри держави, яка має формуватися, зокрема, шляхом розвитку національ­ної, галузевих та регіональних інформаційних систем, мереж та електрон­них ресурсів, інформаційно-аналітичних систем органів державної влади та органів місцевого самоврядування; створення в електронній формі архівних, бібліотечних, музейних фондів та інших фондів закла­дів культури, формування відповідних інформаційно-бібліотечних та інформаційноь-пошукових систем з історії, культури, народної творчос­ті, сучасного мистецтва України тощо.

В Україні діє розвинена законодавча база здійснення державного управління інформаційними ресурсами: прийнято близько 600 законів та постанов Верховної Ради України, які прямо чи опосередковано регулюють інформаційні відносини у різних галузях суспільного жит­тя. Окремі питання інформаційних відносин врегульовано також в ука­зах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, численних нормативних актах міністерств та інших центральних ор­ганів виконавої влади тощо. Тому правомірним є визнання за необхід­не кодифікації інформаційного законодавства шляхом прийняття Ін­формаційного кодексу України (п. 2 розділу III Основних засад роз­витку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки).

Правові й організаційні засади управління інформацією закріплено також у низці законодавчих актів про окремі галузі, види, форми та засоби інформації, міжнародних договорах та угодах, ратифікованих Україною, а також у принципах і нормах міжнародного права. Серед них найважливішими є закони України «Про Національну програму інформатизації»⁶, «Про Національну систему конфіденційного зв’язку»⁷, «Про захист інформації в автоматизованих системах»⁸, «Про державну таємницю»⁹, «Про інформаційні агентства»¹⁰, «Про друкова­ні засоби масової інформації (пресу) в Україні»¹¹, «Про телебачення і радіомовлення»¹², «Про науково-технічну інформацію»¹, «Про держав­ну статистику»²,«Про порядок висвітлення діяльності органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»³ та ін.

Укази Президента України створюють правове підґрунтя для ста­новлення і розвитку інформаційних ресурсів у нашій державі. Йдеться перш за все про Указ Президента України від 31 липня 2000 р. «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформацій­ної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні»⁴, відповідно до якого забезпечення широкого доступу до цієї мережі громадян і юридичних осіб, належне представлення в ній на­ціональних інформаційних ресурсів є одним із пріоритетних напрямків державної політики у сфері інформатизації, задоволення конституцій­них прав громадян на інформацію, побудови відкритого демократич­ного суспільства. Указом визначено основні завдання розвитку цієї інформаційної мережі і шляхи їх вирішення.

На підставі Указу Президента України від 24 вересня 2001 р. «Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мере­жах передачі даних»⁵ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підключення до глобальних мереж передачі даних⁶ і запровадив облік підприємств (операторів), які надають послуги з доступу до таких мереж передачі даних органам виконавчої влади, іншим підприємствам, установам та організаціям, які одержують, обробляють, поширюють і зберігають інформацію, що є об’єктом державної власності, та охо­роняється законом.

У підзаконних актах Кабінету Міністрів України розкривається механізм реалізації положень інформаційних законів. Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічно­го благополуччя населення» постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 р. затверджено Положення про гігієнічну регламен­тацію та державну реєстрацію небезпечних факторів⁷. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про тваринний світ» постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1994 р. затверджено Положення про порядок ведення державного кадастру тваринного світу⁸ та ін.

Нормотворча діяльність Кабінету Міністрів України також спрямо­вана на забезпечення правового підґрунтя для розвитку державних ін­формаційних ресурсів. Так, на виконання Указів Президента України від 31 липня 2000 р. «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» та від 17 травня 2001 р. «Про підго­товку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльнос­ті органів державної влади»⁹ Кабінет Міністрів України затвердив По­рядок оприлюднення в мережі Інтернет інформації про діяльність оргамів виконавчої влади¹⁰ і зобов’язав міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів АРК, обласні, Київську та Севастополь­ську міські державні адміністрації забезпечити розміщення і постійне оновлення інформації на власних веб-сайтах.

На виконання Указу Президента України від 1 серпня 2002 р. «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади»¹¹ Кабінет Міністрів України затвердив заходи щодо створення інформаційної системи «Електронний Уряд»¹², яка має за­безпечити взаємодію органів виконавчої влади між собою, з громадя­нами та юридичними особами на основі сучасних інформаційних технологій. Центральною частиною цієї системи є єдиний веб-портал органів виконавчої влади, призначений для інтеграції веб-сайтів, елект­ронних інформаційних систем та ресурсів органів виконавчої влади і надання інформаційних та інших послуг з використанням мережі Інтернет.

Особливості організації обігу окремих видів інформаційних ресур­сів у певних галузях та сферах державного управління закріплено у числених відомчих нормативних актах Міністерства транспорту та зв’язку, Державного комітету телебачення і радіомовлення, інших центральних органів виконавчої влади. Так, наказом Мінтрансзв’язку від 19 квітня 2007 р. затверджено Положення про Науково-технічну раду Національної програми інформатизації та склад цієї ради¹³; на­казом начальника Держдепартаменту морського і річкового транспор­ту Мінтрансзв’язку від 16 травня 2005 р. — Інструкцію про порядок інформаційного забезпечення Укрморрічфлоту щодо випадків пору­шення стану морської безпеки¹⁴ та ін.

З метою вдосконалення інформаційного забезпечення державних органів, підприємств, установ та організацій, громадських організацій та громадян у сфері стандартизації, метрології і сертифікації наказом Держкомітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 13 липня 1995 р. затверджено Положення про Національний інфор­маційний центр із стандартизації та сертифікації Міжнародної інфор­маційної мережі І8СЖЕТ¹; наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 липня 2002 р. № 265 — Положення про веб-сайт МОЗ України² та ін.