Особлива частина Розділ VII Управління економікою

Глава 22 Правові засади управління економікою

§ 1. Правове регулювання управління економікою

Зміни, що відбулися останнім часом в економічній сфері, тісно пов’язані з оновленням законодавства, визнанням закону головним актом у правовому регулюванні, трансформацією економічних функцій держави, системи і повноважень органів виконавчої влади всіх рівнів. Однак реформа правового регулювання у цій сфері діяльності здійсню­ється повільно, в окремих випадках неузгоджено. Недостатньо ефек­тивною є і реалізація прийнятих нормативно-правових актів.

У цілому адміністративно-правове регулювання ринкової економі­ки здійснюється у декількох напрямках. З одного боку, воно включає розроблення та реалізацію системи заходів програмного керівництва, прогнозування, державну підтримку економічного і науково-технічного потенціалів, а з другого — створення правової та економічної основ соціально орієнтованого функціонування підприємств, господарських об’єднань, інших організаційно-господарських структур, ефективного управління державним майном.

Конституція України створила базу для подальшого розвитку еко­номічних відносин у ринковому напрямку, урівнявши всіх суб’єктів права власності перед законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Основною правовою формою реалізації державної політики в різ­них сферах економіки є затверджені Верховною Радою України загаль­нодержавні програми економічного, науково-технічного, національно- культурного розвитку, охорони довкілля. Головною тенденцією розвит­ку законодавства у сфері економіки стає комплексний характер регу­лювання суспільних відносин.

Програми мають за мету створення господарсько-управлінського механізму, який відповідає ринковій економіці: гнучких організацій­них структур управління і господарювання, підприємництва, демо­нополізації, функціонування комерційних банків, фінансового оздо­ровлення економіки, зміцнення фінансово-кредитної системи. По­чинаючи з Концепції переходу Української РСР до ринкової економі­ки, в нашій державі прийнято низку програм — Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки від 28 грудня 2001 р.¹, Державну цільову економічну програму розвитку економіки в Укра­їні від 1 червня 2009 р.² та ін.

Крім того, ЦК України, ГК України, закони України «Про підпри­ємництво в Україні»³, «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»⁴, «Про державне прогнозуван­ня та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»⁵ та інші також передбачають збереження регулятивної ролі держави в галузях суспільного виробництва, розвиток і посилення контрольно- наглядових функцій держави. Важливим є й розроблення публічно- правових норм для надійного захисту прав громадян, господарюючих суб’єктів. Прикладом цього можуть слугувати накази Мінекономіки України від 26 грудня 2003 р. «Про затвердження порядку взаємодії Державної митної служби та Міністерства економіки України з питань застосування спеціальних санкцій»⁶, від 27 січня 2007 р. «Про затвер­дження Положення про порядок роботи в Міністерстві економіки Укра­їни з матеріалами, що подані суб’єктами зовнішньоекономічної діяль­ності на отримання документів дозвільного характеру»⁷ та ін.

Важливими у системі правових приписів, що регулюють еконо­мічні відносини, є акти Президента України. Вони певною мірою заповнюють правовий вакуум у цій сфері діяльності, сприяють рин­ковим перетворенням, проведенню економічної реформи. Прикладом цьому можуть слугувати укази Президента України від 10 квітня 2006 р. «Про деякі заходи щодо поліпшення стану сектору економіки»⁸, від

12. травня 2009 р. «Про заходи щодо забезпечення подання інформа­ції з питань соціально-економічної ситуації в Україні»⁹. Актами Пре­зидента України затверджуються положення про спеціально уповно­важені органи в галузі економіки та вирішуються інші важливі пи­тання у цій сфері, наприклад, Указ Президента України від 28 листо­пада 2000 р. «Про Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України»¹.

Проблеми розвитку економіки перебувають у центрі уваги Кабіне­ту Міністрів України. Свідченням цього є нормативно-правові акти Кабінету Міністрів з економічних питань, наприклад, постанова Кабі­нету Міністрів України від 27 червня 2008 р. «Про програму науково­го дослідження у сфері демонополізації економіки і розвитку конку­ренції в Україні»² та ін.

Питання здійснення економічної діяльності знаходяться в полі зору міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що тією чи іншою мірою мають відношення до сфери управління економікою, місцевих державних адміністрацій. Вони також вирішуються на рівні державних підприємств, їх асоціацій (об’єднань, комплексів).

Органи місцевого самоврядування теж здійснюють відповідні функції у сфері управління економікою. Вони управляють майном, що є у комунальній власності, затверджують програми соціально- економічного розвитку, бюджети відповідних адміністративно- територіальних одиниць, контролюють їх виконання, утворюють і лік­відовують комунальні підприємства, організації, здійснюють контроль за їх діяльністю.