- •Глава 1 Державне управління і виконавча влада
- •§ 1. Управління як соціальне явище
- •§ 2. Державне управління, його зміст та мета
- •§ 3. Адміністративно-правова організація та правові засади державного управління
- •§ 4. Принципи державного управління
- •§ 5. Сутність виконавчої влади
- •§ 6. Співвідношення виконавчої влади, державного управління га адміністративного права
- •Глава 2 Предмет, метод і система адміністративного права
- •§ 1. Предмет адміністративного права
- •§ 2. Мегод адміністративного права
- •§ 3. Принципи адміністративного права
- •§ 4. Система адміністративного права
- •§ 5. Наука адміністративного права
- •Глава 3 Адміністративно-правові норми
- •§ 1. Поняття, особливості та види адміністративно-правових норм
- •§ 2. Джерела адміністративного права
- •§ 3. Систематизація адміністративного права
- •Глава 4 Адміністративно-правові відносини
- •§ 1. Поняття, основні риси та особливості адміністративно-правових відносин
- •§ 2. Види адміністративно-правових відносин
- •Розділ II
- •Адміністративного права
- •Глава 5 Громадяни — суб’єкти адміністративного права
- •§ 1. Основи адміністративно-правового статусу громадян
- •§ 2. Права і обов’язки громадян у сфері виконавчої влади
- •§ 3. Звернення громадян
- •§ 4. Адміністративно-правовий статус іноземців га осіб без громадянства
- •Глава 6 Органи виконавчої влади
- •§ 1. Ознаки та правове становище органів виконавчої влади
- •§ 2. Види органів виконавчої влади
- •§ 3. Система органів виконавчої влади та принцип їх побудови
- •§ 4. Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади
- •§ 5. Правове становище Кабінету Міністрів України
- •§ 6. Центральні органи виконавчої влади
- •§ 7. Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим та інших суб’єктів
- •Глава 7
- •Глава 8 Державні службовці
- •§ 1. Поняття, види та принципи державної служби
- •§ 2. Правове регулювання державної служби
- •§ 3. Посада і посадова особа
- •§ 4. Класифікація посад державних службовців. Їх види
- •§ 5. Обов’язки і права державних службовців
- •§ 6. ПрОходжєішя Державної служби
- •§ 7. Відповідальність державних службовців
- •Глава 9 Бюджетні організації
- •§ 1. Поняття, види та правові засади діяльності бюджетних організацій
- •§ 2 Порядок створення і припинення діяльності бюджетних закладів та установ
- •Глава 10 Об’єднання громадян
- •§ 1. Поняття і види об’єднань громадян
- •§ 2. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян
- •Розділ III Функції, форми та методи державного управління
- •Глава 11
- •Функції державного управління
- •§ 1. Поняття функції державного управління
- •§ 2. Види функцій державного управління
- •Глава 12 Форми державного управління
- •§ 1. Поняття форм державного управління
- •§ 2. Види форм державного управління
- •§ 3. Правові акти державного управління
- •§ 4. Класифікація актів державного управління
- •§ 5. Дія актів державного управління
- •§ 6. Адміністративний договір
- •Глава 13
- •§ 1. Поняття адміністративно-правових методів
- •§ 2. Види адміністративно-правових методів
- •§ 3. Адміністративний примус, його види
- •Розділ IV Відповідальність за адміністративним правом
- •Глава 14
- •Адміністративна відповідальність
- •§ 1. Поняття і основні риси адміністративної відповідальності
- •§ 2. Законодавчі основи адміністративної відповідальності
- •§ 3. Адміністративне правопорушення, його склад
- •§ 4. Система та види адміністративних стягнень
- •§ 5. Загальні правила і строки притягнення до адміністративної відповідальності
- •6. Адміністративна відповідальність юридичних осіб
- •Глава 15 Дисциплінарна відповідальність
- •Розділ 13 Адміністративний процес
- •Глава 16
- •Адміністративно-процесуальна діяльність
- •§ 1. Адмнистративний процес: 3MicT I загальш риси
- •§ 2. Структура адмипстративного процесу I характеристика провадження в окремих адміністративних справах
- •§ 3. Адмшктративиа юрисдикщя: загальш риси, принципи
- •Глава 17 Провадження в справах про адмшктративш правопорушення
- •§ 1. Завдання 1 порядок провадження в справах про адмшктративш правопорушення
- •§ 2. Заходи забезпечення провадження в справах про адмшктративш правопорушення
- •§ 3. Стадо провадження в справах про адмшктративш правопорушення
- •§ 4. Органи (посадові особи),
- •Глава Адміністративна юстиція та адміністративне судочинство в Україні
- •§ 1. Адміністративна юстиція: поняття, риси та основні моделі
- •§ 2. Становлення адміністративної юстиції в незалежній Україні
- •§ 3. Кодекс адміністративного судочинства України — процесуальна основа діяльності адміністративних судів
- •Розділ VI Законність і дисципліна в державному управлінні
- •Глава 19 Законність у сфері державного управління
- •§ 1. Поняття режиму законності і дисципліни в державному управлінні
- •§ 2. Способи забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні: загальна характеристика
- •Глава 20 Контроль та нагляд у державному управлінні
- •§ 1. Контроль з боку органів законодавчої влади
- •§ 2. Контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів
- •§ 3. Контроль з боку представницьких органів місцевого самоврядування
- •§ 4. Судовий контроль
- •§ 5. Прокурорський нагляд за законністю і дисципліною в державному управлінні
- •§ 6. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні
- •§ 7. Громадський контроль
- •Глава 21 Адміністративно-правові режими
- •§ 1. Поняття та види адміністративно-правових режимів
- •§ 2. Поняття та види надзвичайних режимів
- •§ 3. Режим державної таємниці
- •Особлива частина Розділ VII Управління економікою
- •Глава 22 Правові засади управління економікою
- •§ 1. Правове регулювання управління економікою
- •§ 2. Завдання, функції та методи державного управління економікою
- •§ 3. Організація державного управління у сфері економіки
- •§ 4. Зміст державного управління у сфері економіки
- •§ 5. Державний контроль у сфері економіки
- •Глава 23 Управління промисловістю
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління промисловістю
- •§ 2» Система органів управління промисловістю
- •§ 3. Підприємства та їх об’єднання в промисловості. Правове становище їх адміністрації
- •§ 4. Місцеве самоврядування і промисловість
- •§ 5. Державний контроль і нагляд в управлінні промисловістю
- •§ 6. Адміністративна відповідальність за правопорушення в промисловості
- •Глава 24 Управління агропромисловим комплексом
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління агропромисловим комплексом
- •§ 2. Система органів управління агропромисловим комплексом та їх компетенція
- •§ 3. Державний контроль в агропромисловому комплексі
- •§ 4. Адміністративна відповідальність за правопорушення в агропромисловому комплексі
- •Глава 25 Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління будівництвом і житлово-комунальним господарством
- •§ 2. Система органів управління будівництвом і житлово- комунальним господарством
- •§ 3. Місцеве самоврядування, будівництво та житлово-комунальне господарство
- •§ 4. Державний контроль у будівництві і житлово-комунальному господарстві
- •§ 5. Адміністративна відповідальність за правопорушення в будівництві і житлово-комунальному господарстві
- •Глава 26 Управління комунікаціями
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління комунікаціями
- •§ 2. Органи управління транспортом
- •§ 3. Органи управління зв’язком
- •Глава 27 Управління використанням і охороною природних ресурсів
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління використанням і охороною природних ресурсів
- •§ 2. Органи управління використанням і охороною природних ресурсів
- •§ 3. Місцеве самоврядування і охорона природних ресурсів
- •§ 4. Державний контроль та нагляд у галузі використання і охорони природних ресурсів
- •§ 5. Адміністративна відповідальність за правопорушення у галузі використання і охорони природних ресурсів
- •Глава 28 Управління фінансами
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління фінансами
- •§ 2. Органи управління фінансами
- •§ 3. Фінансовий контроль
- •§ 4. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі фінансів
- •Глава 29 Управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •§ 2. Органи управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •Глава зо Управління митною справою
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління митною справою
- •§ 2. Органи управління митною справою
- •§ 3. Митний контроль
- •§ 4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил
- •Розділ VIII Управління соціально-культурним будівництвом
- •Глава 31 Управління освітою
- •§ 1. Організаційно-правові засади і система освіти
- •§ 2. Система і повноваження органів управління освітою
- •§ 3. Компетенція місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування
- •§ 4. Управління освітніми закладами
- •§ 5. Державний контроль за діяльністю освітніх закладів
- •Глава 32 Управління наукою
- •§ 1. Організація державного управління наукою
- •§ 2. Органи управління наукою
- •§ 3. Наукові заклади і наукові товариства
- •Глава 33 Управління охороною здоров’я
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління охороною здоров’я
- •§ 2. Система органів управління охороною здоров’я
- •§ 3. Місцеве самоврядування і охорона здоров’я
- •§ 4. Правове становище закладів охорони здоров’я
- •§ 5. Санітарно-епідеміологічний нагляд
- •Глава 34 Управління культурою
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління культурою
- •§ 2. Органи управління культурою
- •§ 3. Правове регулювання діяльності закладів і установ культури
- •§ 4. Місцеве самоврядування і культура
- •Глава 35 Управління у справах сім’ї, молоді та фізичної культури
- •§ 1. Засади і принципи державної політики у справах сім’ї, молоді та фізичної культури
- •§ 2. Організаційно-правове забезпечення реалізації державної політики у справах сім’ї, молоді та фізичної культури
- •§ 3. Система і правове становище органів управління справами сім’ї, молоді та фізичної культури
- •§ 4. Спортивні товариства і спілки
- •Глава 36 Управління у сфері соціального захисту населення
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління у сфері праці і соціальної політики
- •§ 2. СиСтємя ОрГянів
- •§ 3. Адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері праці і соціальної політики
- •Розділ IX Управління адміністративно- політичною діяльністю
- •Глава 37
- •Управління обороною
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління обороною
- •§ 2. Збройні Сили України. Їх види
- •§ 3. Комплектування Збройних Сил України
- •§ 4. Військова служба
- •§ 5. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про загальний військовий обов’язок і військову службу
- •Глава 38 Управління національною безпекою
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління національною безпекою
- •§ 2. Державний кордон та його охорона
- •Глава 39 Управління внутрішніми справами
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
- •§ 2. Структура мвс України. Основні види управління в органах внутрішніх справ
- •§ 3. Міліція та основні види її діяльності
- •§ 4. Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону
- •§ 5. Внутрішні війська
- •§ 6. Служба в органах внутрішніх справ
- •§ 7. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ
- •Глава 40 Адміністративно-правові засади забезпечення безпеки у надзвичайних ситуаціях
- •§ 1. Поняття та види надзвичайних ситуацій. Правові основи забезпечення безпеки в надзвичайних ситуаціях
- •§ 2. Державна система запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій
- •§ 3. Міністерство України
- •Глава 41 Управління закордонними справами
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління закордонними справами
- •§ 2. Міністерство закордонних справ України та його органи за кордоном
- •§ 3. Адміністративно-правове регулювання в’їзду в Україну і виїзду з Україии
- •Глава 42 Управління юстицією
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління юстицією
- •§ 2. Повноваження Міністерства юстиції України та його органів
- •§ 3. Реєстрація актів громадянського стану
- •§ 4. Організація нотаріальної служби
- •§ 5. Взаємовідносини органів юстиції, державної судової адміністрації та судів загальної юрисдикції
- •§ 6. Органи юстиції та адвокатура
- •Глава 43 Державне управління інформаційними ресурсами (інформаційною сферою)
- •§ 1. Поняття та складові інформаційних ресурсів у державному управлінні
- •§ 2. Організаційно-правові засади управління інформаційними ресурсами
- •§ 3. Система органів управління інформаційними ресурсами
- •§ 4. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері інформаційних ресурсів
- •Глава 6 81
§ 3. Адміністративно-правове регулювання в’їзду в Україну і виїзду з Україии
У ст. 33 Конституції України закріплено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь- який час повернутися в Україну.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює питання виїзду із України і в’їзду в Україну громадян України, є Закон України від 21 січня 1994 р. «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»1. Відповідно до нього громадяни України мають право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в’їхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються всі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов’язки, за ними зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Не допускається будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав.
Порядок в’їзду до іноземної держави регулюється законодавством відповідної держави. Громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в’їзд в Україну. Громадянам України, які мають право виїзду з України і в’їзду в Україну, необхідно одержати відповідні документи, які дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами. Такими документами є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка. Ці документи є власністю України і за умови їх належного оформлення є дійсними для виїзду в усі держави світу. В разі втрати громадянином України зазначених документів документом, що дає право на в’їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається закордонними дипломатичними установами. У випадках, передбачених міжнародними договорами України, замість названих документів для виїзду за кордон можуть використовуватися інші документи. Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред’явлення одного із зазначених документів.
Порядок і строки оформлення документів для виїзду громадян України за кордон встановлюються названим Законом та Правилами оформлення та видання паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасової затримки та вилучення1, затвердженими постановою Кабінету Міністрів Україні від 31 березня 1995 р.
Громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виданні паспорта або проїзного документа, якщо: він обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю, — до закінчення строку, встановленого Законом України «Про державну таємницю»; діють неврегу- льовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання, — до виконання зобов’язань; він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості, — до з’ясування причин і наслідків їх подання; він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, — до виконання зобов’язань та ін.
За наявності зазначених підстав раніше виданий паспорт або проїзний документ може бути тимчасово затримано або вилучено, а також у разі його підроблення, використання для вчинення злочину на території України чи за кордоном або припинення громадянства України. Крім цього, втрачений паспорт чи проїзний документ оголошується недійсним, власнику не повертається, а надсилається до органу, що його видав, для знищення.
Тимчасове затримання та вилучення паспортів чи проїзних документів здійснюються за рішенням суду, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, охорони державного кордону, військових комісаріатів, дипломатичних представництв чи консульських установ України. Рішення про відмову в оформленні, виданні паспорта чи проїзного документа або його тимчасове затримання та вилучення можуть бути оскаржені громадянином до вищого територіального органу або підрозділу, Державного департаменту в справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, суду.
Нормативно-правовими актами, що регулюють в’їзд в Україну і виїзд з України іноземців та осіб без громадянства, є Закон України від
лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р.1 Ці акти діють щодо іноземців і осіб без громадянства незалежно від їх статусу і мети приїзду. Іноземці та особи без громадянства в’їжджають в Україну, виїжджають з України та прямують транзитом територією України через пункти пропуску на державному кордоні за дійсними паспортними документами і за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в’їзду і виїзду не встановлено законодавством України. Громадяни держав, з якими Україною укладено міжнародні договори про взаємні безвізові поїздки, в’їжджають в Україну за дійсним національним паспортом, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на її території за дійсним паспортним документом, який подається ними для реєстрації у пункті
пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби, у МЗС України та його представництвах щодо певної категорії іноземців. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності. Деякі категорії іноземців звільняються від такої реєстрації (глави держав і урядів зарубіжних країн, члени парламентських та урядових делегацій, технічний персонал, який готує ці делегації, іноземці та особи без громадянства, які не досягли 18-річного віку, та інші особи).
Іноземці та особи без громадянства можуть в установленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений строк, а також тимчасово перебувати на її території. Крім цього, їм може бути надано статус біженця в Україні. Закон України від 21 червня 2001 р. «Про біженців»1 визначає порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, встановлює державні гарантії захисту біженця.
МЗС України, дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном беруть участь у підготовці документів та вносять в установленому порядку пропозиції Кабінету Міністрів України щодо укладення міжнародних договорів з питань, пов’язаних із захистом соціальних, економічних та інших прав і інтересів біженців, у тому числі з компенсацією збитків, завданих біженцям, витратами на їх приймання та облаштування; видають в’їзні візи членам сім’ї осіб, яким надано статус біженця в Україні; сприяють добровільному поверненню біженців у країну їх походження чи переселенню у держави, які погоджуються надати їм притулок. МЗС України здійснює загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, у сфері захисту біженців.
В’їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства не дозволяється, якщо це необхідно в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку, для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, якщо підроблено паспортні документи і візу, та в інших випадках. Транзитний проїзд іноземців та осіб без громадянства через територію України дозволяється за наявності у них транзитної української візи, проїзних квитків або інших документів, що підтверджують
транзитний характер поїздки, якщо інше не передбачено законодавством України.
Відповідно до Конституції та Закону України «Про громадянство України» іноземці та особи без громадянства можуть набувати громадянство України (натуралізуватися).
Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах. За порушення ними встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недодержання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення строку перебування, а також за недодержання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України. Крім цього, іноземцю та особі без громадянства, який порушує законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності, може бути скорочено визначений йому строк перебування в Україні. Такий строк може бути також скорочено, якщо в іноземця та особи без громадянства відпали підстави для його подальшого перебування в Україні. Рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні приймається органами внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України.
Слід зазначити, що іноземець чи особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про його видворення за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років. Строки заборони подальшого в’їзду в Україну обчислюються з дня винесення цього рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в’їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім зазначених випадків, іноземець чи особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, затриманих у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Іноземець та особа без громадянства зобов’язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення їх за межі України. У разі прийняття рішення про видворення їх за межі України в паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Таким особам може надаватися строк до ЗО днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
За санкцією прокурора підлягають затриманню органами внутрішніх справ та органами охорони державного кордону і адміністративному видворенню у примусовому порядку іноземці та особи без громадянства, які ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виїзду Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в’їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
Видворення іноземців та осіб без громадянства, затриманих у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках — органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.
Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов’язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов’язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в’їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення строку перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі видворенням зазначених іноземців та осіб без громадянства.
Запитання до самоконтролю
Назвіть організаційно-правові засади управління закордонними справами.
Який орган виконавчої влади забезпечує реалізацію політики у сфері зовнішніх зносин?
Назвіть основні завдання та функції Міністерства закордонних справ України.
Назвіть постійно діючі установи України за кордоном.
Визначте адміністративно-правове регулювання в’їзду в Україну та виїзду з України.