Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
uchebnik_po_administrativnomu_pravu.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
18.08.2019
Размер:
1.44 Mб
Скачать

§ 3. Адміністративно-правове регулювання в’їзду в Україну і виїзду з Україии

У ст. 33 Конституції України закріплено, що кожному, хто на за­конних підставах перебуває на території України, гарантуються свобо­да пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно зали­шати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь- який час повернутися в Україну.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює питання ви­їзду із України і в’їзду в Україну громадян України, є Закон України від 21 січня 1994 р. «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»1. Відповідно до нього громадяни України мають право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в’їхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються всі положення чинного законодав­ства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов’язки, за ними зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Не допускається будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав.

Порядок в’їзду до іноземної держави регулюється законодавством відповідної держави. Громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в’їзд в Україну. Громадянам України, які мають право виїзду з України і в’їзду в Україну, необхідно одержати відповідні документи, які дають право на виїзд з України і в’їзд в Укра­їну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами. Такими документами є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка. Ці документи є влас­ністю України і за умови їх належного оформлення є дійсними для виїзду в усі держави світу. В разі втрати громадянином України зазна­чених документів документом, що дає право на в’їзд в Україну, є по­свідчення особи на повернення в Україну, яке видається закордонними дипломатичними установами. У випадках, передбачених міжнародни­ми договорами України, замість названих документів для виїзду за кордон можуть використовуватися інші документи. Перетинання гро­мадянами України державного кордону України здійснюється в пунк­тах пропуску через державний кордон України після пред’явлення одного із зазначених документів.

Порядок і строки оформлення документів для виїзду громадян України за кордон встановлюються названим Законом та Правилами оформлення та видання паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасової затримки та ви­лучення1, затвердженими постановою Кабінету Міністрів Україні від 31 березня 1995 р.

Громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виданні паспорта або проїзного документа, якщо: він обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю, — до закінчення строку, встанов­леного Законом України «Про державну таємницю»; діють неврегу- льовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання, — до виконання зобов’язань; він свідомо сповістив про себе неправдиві відо­мості, — до з’ясування причин і наслідків їх подання; він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, — до виконання зобов’язань та ін.

За наявності зазначених підстав раніше виданий паспорт або про­їзний документ може бути тимчасово затримано або вилучено, а також у разі його підроблення, використання для вчинення злочину на тери­торії України чи за кордоном або припинення громадянства України. Крім цього, втрачений паспорт чи проїзний документ оголошується недійсним, власнику не повертається, а надсилається до органу, що його видав, для знищення.

Тимчасове затримання та вилучення паспортів чи проїзних доку­ментів здійснюються за рішенням суду, органів прокуратури, внутріш­ніх справ, Служби безпеки, охорони державного кордону, військових комісаріатів, дипломатичних представництв чи консульських установ України. Рішення про відмову в оформленні, виданні паспорта чи про­їзного документа або його тимчасове затримання та вилучення можуть бути оскаржені громадянином до вищого територіального органу або підрозділу, Державного департаменту в справах громадянства, іммі­грації та реєстрації фізичних осіб, суду.

Нормативно-правовими актами, що регулюють в’їзд в Україну і ви­їзд з України іноземців та осіб без громадянства, є Закон України від

  1. лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців та осіб без громадян­ства» та Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затвер­джені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р.1 Ці акти діють щодо іноземців і осіб без громадянства незалежно від їх статусу і мети приїзду. Іноземці та особи без громадянства в’їжджають в Україну, виїжджають з України та прямують транзитом територією України через пункти пропуску на державному кордоні за дійсними паспортними документами і за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в’їзду і виїзду не встановлено законодавством України. Гро­мадяни держав, з якими Україною укладено міжнародні договори про взаємні безвізові поїздки, в’їжджають в Україну за дійсним національ­ним паспортом, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на за­конній підставі, можуть тимчасово перебувати на її території за дійсним паспортним документом, який подається ними для реєстрації у пункті

пропуску через державний кордон посадовій особі Державної при­кордонної служби, у МЗС України та його представництвах щодо певної категорії іноземців. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відпо­відного міжнародного договору України на умовах взаємності. Деякі категорії іноземців звільняються від такої реєстрації (глави держав і урядів зарубіжних країн, члени парламентських та урядових делега­цій, технічний персонал, який готує ці делегації, іноземці та особи без громадянства, які не досягли 18-річного віку, та інші особи).

Іноземці та особи без громадянства можуть в установленому по­рядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений строк, а також тимчасово перебува­ти на її території. Крім цього, їм може бути надано статус біженця в Україні. Закон України від 21 червня 2001 р. «Про біженців»1 визна­чає порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, встанов­лює державні гарантії захисту біженця.

МЗС України, дипломатичні представництва і консульські устано­ви України за кордоном беруть участь у підготовці документів та вносять в установленому порядку пропозиції Кабінету Міністрів Укра­їни щодо укладення міжнародних договорів з питань, пов’язаних із захистом соціальних, економічних та інших прав і інтересів біженців, у тому числі з компенсацією збитків, завданих біженцям, витратами на їх приймання та облаштування; видають в’їзні візи членам сім’ї осіб, яким надано статус біженця в Україні; сприяють добровільному поверненню біженців у країну їх походження чи переселенню у дер­жави, які погоджуються надати їм притулок. МЗС України здійснює загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, у сфері захис­ту біженців.

В’їзд в Україну іноземцям та особам без громадянства не дозволя­ється, якщо це необхідно в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку, для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, якщо підроблено паспортні документи і візу, та в інших ви­падках. Транзитний проїзд іноземців та осіб без громадянства через територію України дозволяється за наявності у них транзитної україн­ської візи, проїзних квитків або інших документів, що підтверджують

транзитний характер поїздки, якщо інше не передбачено законодав­ством України.

Відповідно до Конституції та Закону України «Про громадянство України» іноземці та особи без громадянства можуть набувати грома­дянство України (натуралізуватися).

Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміні­стративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на за­гальних підставах. За порушення ними встановленого порядку пере­бування в Україні, тобто проживання без документів на право прожи­вання в Україні, або проживання за недійсними документами, недо­держання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після за­кінчення строку перебування, а також за недодержання Правил тран­зитного проїзду через територію України до них застосовуються за­ходи відповідно до законодавства України. Крім цього, іноземцю та особі без громадянства, який порушує законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної від­повідальності, може бути скорочено визначений йому строк перебу­вання в Україні. Такий строк може бути також скорочено, якщо в іно­земця та особи без громадянства відпали підстави для його подальшо­го перебування в Україні. Рішення про скорочення строку тимчасово­го перебування іноземця та особи без громадянства в Україні прийма­ється органами внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України.

Слід зазначити, що іноземець чи особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стяг­нення може бути видворений за межі України. Рішення про його ви­дворення за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішен­ням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без гро­мадянства за межі України може супроводжуватися забороною по­дальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років. Строки заборони подальшого в’їзду в Україну обчислюються з дня винесення цього рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в’їзду в Україну визначається законодавством України.

Крім зазначених випадків, іноземець чи особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутріш­ніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, затри­маних у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 го­дин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іно­земця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інте­ресів громадян України.

Іноземець та особа без громадянства зобов’язані покинути терито­рію України у строк, зазначений у рішенні про видворення їх за межі України. У разі прийняття рішення про видворення їх за межі України в паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються до­кументи на право перебування в Україні. Таким особам може надава­тися строк до ЗО днів для виїзду з України після прийняття зазначено­го рішення.

За санкцією прокурора підлягають затриманню органами внутріш­ніх справ та органами охорони державного кордону і адміністративно­му видворенню у примусовому порядку іноземці та особи без грома­дянства, які ухиляються від виїзду після прийняття рішення про ви­дворення, або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухиля­тимуться від виїзду Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в’їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламенто­ваним внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.

Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та осо­би без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскар­ження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечен­ня безпеки України чи охорони громадського порядку.

Видворення іноземців та осіб без громадянства, затриманих у ме­жах контрольованих прикордонних районів при спробі або після неза­конного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється ор­ганами охорони державного кордону, а в інших випадках — органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.

Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов’язані з видворенням, у порядку, встанов­леному законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов’язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.

Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в’їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення строку перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі видворенням зазначених іно­земців та осіб без громадянства.

Запитання до самоконтролю

  1. Назвіть організаційно-правові засади управління закордон­ними справами.

  2. Який орган виконавчої влади забезпечує реалізацію політи­ки у сфері зовнішніх зносин?

  3. Назвіть основні завдання та функції Міністерства закордон­них справ України.

  4. Назвіть постійно діючі установи України за кордоном.

  5. Визначте адміністративно-правове регулювання в’їзду в Україну та виїзду з України.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]